Передплатити
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Продали мій і чоловіка мобільні телефони. З тих коштів і з того, що нам поклали на картку добрі люди, зараз і живемо»

«Продали мій і чоловіка мобільні телефони. З тих коштів і з того, що нам поклали на картку добрі люди, зараз і живемо»

Як популярні українські виконавці дають собі раду в умовах, коли концертні зали зачинені, а корпоративи відсутні

Карантин вніс корективи у життя кожної людини на планеті. Не залишилися осторонь проблеми й українські зірки, які тішили нас своїми виступами. Зараз звикають до нових умов життя, адже довелося скасувати концерти, гастрольні тури… Як виживають наші знаменитості у цей непростий час?

Марина Одольська, заслужена артистка України:

— На початку березня ми відмінили концерти, призначені на березень-кві­тень. Ще на початку карантину ми з чо­ловіком розуміли, що це надовго. Тому й виставили на продаж мій і чоловіка мо­більні телефони. Бо розуміли: якщо від­разу не продамо, а це хоч якась фінансо­ва подушка, то потім людям буде важче їх купити. У нас багато друзів, які відкла­дали гроші на весілля, а тепер за ці гро­ші живуть. Хтось продав музичну апара­туру і має на життя. У нашому випадку нам допомогли також наші друзі. Каза­ли дати номер картки, бо знають, що у нас четверо дітей, і переказували моїй сім’ї гроші. Від виручених за телефони кошти і з того, що нам поклали на картку добрі люди, ми зараз і живемо. Мій чо­ловік — звукорежисер, тож так само, як і я, зараз безробітний. Хоча я даю уроки з вокалу онлайн, за які також маю якісь кошти. Щоб нам було легше, мій чоло­вік зареєструвався у службу таксі й під­робляє. Чого машина буде простоюва­ти? Молимося перед його виїздами на роботу, щоб, не дай Боже, не заразився не лише коронавірусом, а й іншими зви­чайними сезонними грипами…

Виживаємо, як можемо. У нас сім’я велика, маємо якісь кредити, у нас приватний будинок, який також тре­ба утримувати. Та й щось з одягу за­вжди треба дітям. Найстарший син, хоч і живе окремо, але він наша дитина, і ми також намагаємося йому допомогти. А ще у нас дві наші з чоловіком мами, які живуть на мінімальну пенсію, і їм також потрібно допомогти. Ми з чоловіком єдині, хто їх годує. Моя мама поверну­лася з Ізраїлю, живе зараз тут. Тож нас усіх разом восьмеро. Але нас рятує те, що ми дуже позитивна сім’я, одне од­ного підтримуємо. Дуже сподіваємося, що після того, як почалося послаблен­ня карантину, люди відзначатимуть дні народження і гулятимуть весілля. Не кажу про концерти і фестивалі, але на маленьких майданчиках просто неба ми все-таки незабаром, можливо, по­чнемо працювати.

— Артисти використали карантин для запису нових пісень і навіть аль­бомів. А ви?

— І ми до таких належимо. Записали дві нові пісні, «кавер» на мою пісню «Бо­жевільна» (хіт 90-х років. — Г. Я.) і викла­ли у соцмережах, за що отримали бага­то позитивних відгуків. А ще виступаємо на закритих фестивалях, які проходять онлайн. Один з таких зараз монтують. Сподіваюся, дуже скоро зможемо ви­ставити його у соцмережах.

Павло Табаков, співак, композитор, переможець проєкту «Голос країни-2»:

— Я не лише співак, який виступає на сцені. Уже два роки викладаю у Твор­чій школі Павла Табакова. У час каран­тину вона перейшла повністю в онлайн. Звісно, у цьому, як і в усьому новому, є плюси і мінуси. Мінус у тому, що викла­дачам треба у рази більше часу витрача­ти на онлайн-підготовку до занять — щоб дистанційно тримати увагу учнів. Але є і плюс. Днями наші діти здали першу у на­шій школі акторську онлайн-виставу. Я задоволений результатом. Дивимося на дітей, наче під мікроскопом, бо zoom, у якому працюємо, дає можливість розі­брати усіх «на частинки» — усі діти бли­зенько сидять, кожен перед своєю відео­камерою, і читають монологи між собою. Я у школі викладаю вокал. І зараз завдя­ки Інтернету можу одночасно навчати кількох дітей, бо кожен може на своєму екрані дивитися урок.

Концертів зараз нема, всі артисти, і я у тому числі, за цим сумуємо. Зупинилася робота, у яку вкладали багато зусиль, ко­штів. Чимало моїх колег записують «ка­вери» і викладають їх у мережу. Я також не стою на місці. Вже у часі карантину ми випустили пісню, яка називається «Усе для нас», і яка увійде до нового альбому, який, сподіваюся, таки побачить світ во­сени. Хоча планувалося, що це буде вес­ною. Ще ми зняли (до карантину), а не­давно презентували два кліпи з дітьми. Один на вірш Ліни Костенко до її 90-річ­ного ювілею, а інший — на соціально важ­ливу тему, про підпал сухої трави і пожеж по всій країні… Ми з дітьми школи не мо­гли мовчати, бо за чотири місяці в Україні вигоріло 50 тисяч гектарів землі! А скіль­ки тварин і комах загинуло… А ще з ініці­ативи Олександра Бережанського ми за­писали пісню «Львів на карантині», з 15 найвідомішими львівськими бізнесме­нами. Проєкт вийшов успішний, про що свідчать відгуки і зі США, і з Канади, на­віть німецькі видання писали про те, що у Львові вийшла дуже позитивна пісня про карантин.

— А як ви знімали під час каранти­ну?

— Ой, це було весело, але з дотриман­ням норм карантину. На студію звукоза­пису бізнесмени заходили по одному, пе­ред мікрофоном знімали маску, співали, потім одягали маску і виходили. Також зйомки відбувалися у кожного вдома. За­галом, для мене карантин проходить до­волі цікаво, бо маю цілий список заплано­ваної роботи, який склав ще до пандемії. І зізнаюся, що не встигаю його виконати повністю. Мрію, щоб карантин закінчився якомога швидше, хоча мені і на карантині творчої роботи вистачає.

— Дехто зі знаменитостей нарікає, мовляв, і виспалися, і перечитали все, що було вдома, більше нема чим зайнятися…

— Біда у тому, що нема зараз живих концертів, нема тієї емоції, яку ми дава­ли людям і яку отримували від слухачів навзаєм. Бракує живого спілкування, а цього нічим не заміниш. Водночас у мене практично нема вільного часу. Книж­ки, які запланував прочитати, не встиг у тому обсязі, зате вивчив програми, які мені потрібні для роботи. Мені не сумно, бо ми з дружиною виховуємо двох дітей, які навчаються онлайн. Можна запитати у будь-кого з батьків, як то вчитися разом з дітьми дистанційно, і як батьки від цьо­го потерпають (сміється. — Г. Я.). От і ми вчимося разом з нашими дітьми, плюс ведемо власні онлайн-уроки.

Оксана Муха, співачка, заслужена артистка України, переможниця проєкту «Голос країни-9»:

— Дуже співчуваю моїм колегам-му­зикантам, у яких не склалося з творчою можливістю перед карантином. Не уяв­ляю, як зараз виживають. Мені пощас­тило, оскільки у нас був дуже плідний концертний рік, особливо багато висту­пів було взимку — два тури. Тож вдало­ся заощадити кошти. На них зараз і жи­вемо, намагаємося бути економними, не вигадувати нічого екстра. Але постій­но думаю, що робитиму далі. Я — солістка Львівської національної філармонії, тому маю бодай мінімальний фінансовий за­хист, щоб заплатити комунальні послуги. Але усі ми добре розуміємо, що прожити у наш час на одну зарплату — нереально.

— Чим займаєтеся на карантині?

— Емоційно тяжко ми пережили те, що через карантин довелося перенести вес­няний тур «Найгарніші пісні України», на який ми так сподівалися. Сподіваємося, у жовтні-листопаді ці концерти таки від­будуться. Якщо буде можливість прово­дити масові заходи і якщо люди не будуть боятися перебувати у великих залах. Важко це усвідомлювати і з цим жити.

Я — мама, мій син п’ятикласник, тож ми більшу частину часу зі сином робимо до­машню роботу. І це не просто домашня ро­бота, яку треба виконати після того, коли у школі подали новий матеріал, а треба са­мим відкрити книжку і освоїти самостійно матеріал. У нас нема уроків, на яких вчите­лі щось пояснюють. Просто дають завдан­ня, і ти маєш це зробити. У такій ситуації часу на творчість залишається критично мало. Ані ми, ані викладачі не сподівали­ся, що комунікація на відстані буде такою непростою. Бували дні, коли ми з Данилом сиділи по вісім годин, щоб усі завдання ви­конати. Тому я зараз мама, яка готує їсти, сама купує продукти, сама миє-прибирає і вчиться зі своїм учнем-п'ятикласником. За такої зайнятості на творчість залиша­ється дуже мало часу. Та навіть попри це, ми встигли записати на студії пісню «На маленькій планеті», дати онлайн «Безпеч­ний концерт», привітати дистанційно піс­нею матерів у День матері у Львівській фі­лармонії… Мріяти про те, що запишу кілька альбомів чи створю нову програму, на ка­рантині не можу. От коли закінчиться на­вчання, тоді, сподіваюся, такий час у мене буде.

— Знаю, що ви як переможниця «Го­лосу країни» отримали помешкання у Києві. Не плануєте туди перебиратися?

— Наразі не планую, бо у квартиру тре­ба вкласти багато коштів, адже це нове житло і потребує нормального ремонту. Квартира стоїть, чекає кращих часів, але за неї треба платити також комунальні послуги. Наразі не можу сказати нічого, бо у мене все чудово у Львові — тут жи­вуть люди, з якими мені добре, тут моя родина, друзі, музиканти і найважливіше те, що я — носій Західної України. І не хо­тіла б втрачати цю особливість — те, чим Львів наповнив мене. Не хочу відривати­ся від цієї пуповини, мені тут дуже добре. А до Києва на постійно я не маю до кого їхати. Це мегаполіс, у якому почуватиму­ся дуже самотньо. Не впевнена, що це допоможе мені у творчості. Тому наразі у столицю лише робочі поїздки, а для жит­тя і душі залишається рідний Львів.

Назар САВКО, співак і композитор, фіналіст шоу «Голос країни»:

— Зараз, мабуть, нікому не легко. Не виняток і артисти. Я не можу сказати, що моїй родині зовсім сутужно, бо маю державну роботу (Назар Савко — керів­ник музичної студії «Джерело» при Цен­трі творчості дітей та юнацтва Галичини. — Г. Я.). Тішуся, що нашу освіту підтри­мує влада, і ми з дружиною отримуємо зарплату. Ми займаємося дистанційно. Записуємо уроки на відео, готуємо роз­співки, придумую пісні. От нещодавно у нас вийшла цікава робота «Арт-вірус». Ми зробили кліп, у якому кожна дитина заспівала у себе вдома, надіслала мені, а я вже змонтував цей кліп з усіма учас­никами музичної студії. Записали пісню про добро «Я знаю: буде», у якій співа­ється, що все буде добре. А ще я випус­тив серію розспівок для дітей, ці відеоуроки виставляю у соцмережах на різних сайтах і у групах, щоб не лише учасники нашої студії, а й інші діти могли вчитися.

— На карантині артисти готуються до гастрольних турів. А ви?

— За час карантину написав кілька ди­тячих пісень і кілька дорослих. У вільний час творчість б’є ключем. Окрім музи­ки, написав і багато віршів. Коронавірус не вилазить з голови, бо на всіх каналах телебачення, у газетах і у соцмережах майже усі новини про нього. Складаєть­ся враження, що коронавірус — найба­гатший бізнесмен, який за все заплатив і саме він — на перших шпальтах видань… Щодо гастролей не можу нічого певно­го сказати, бо все настільки змінилося, що передбачити складно. Боюся, як по­слаблять карантин, кількість хворих до­дасться. Мешкаю недалеко від інфек­ційної лікарні, бачу ті довжелезні черги людей, які хочуть здати аналізи на коро­навірус. Мабуть, це не просто так. А у са­мій лікарні вільних місць нема…

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Продали мій і чоловіка мобільні телефони. З тих коштів і з того, що нам поклали на картку добрі люди, зараз і живемо»