Передплатити Підтримати
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «До карантину нарікали, що діти сидять у ґаджетах, тепер самі змушуємо їх безвилазно сидіти перед екраном»

«До карантину нарікали, що діти сидять у ґаджетах, тепер самі змушуємо їх безвилазно сидіти перед екраном»

Плюси і мінуси дистанційного навчання

Ще одним наслідком карантинних обмежень є дистанційне навчання. Це нова реальність і для школярів та студентів, і для викладачів, і для батьків учнів. Багато дорослих скаржаться, що на них випало подвійне навантаження. Бо треба і свою роботу виконувати, і з дітьми разом вчитися.

Мама шестикласниці Юлії розповідає, що усі завдання класний ке­рівник надсилає у бать­ківський чат та просить приєднати дітей до від­повідних груп у вайбері.

— Класний керівник озвучує у чаті завдання: якщо це, наприклад, біо­логія, то каже, які пара­графи прочитати, якщо математика, то дає кон­кретні завдання. Діти мають писати самостій­ну вдома і надіслати її на перевірку, — розповідає мама.

Дітям додатково скидають посилання на безкоштовні освітні платформи, де можна переглядати відеоуроки.

Мама другокласниці Оксанки пані Катерина скаржиться, що уроки дово­диться з дитиною виконувати майже ці­лий день. «Вчителька стільки задає, що ледь вдається викроювати дитині годи­ну на відпочинок. Починаємо вчитися о 10-й ранку, завершуємо навчання близь­ко шостої вечора. Донька не буває на сві­жому повітрі, почала погано їсти і швидко втомлюється. Не знаю, хто б з Оксаною виконував ці завдання, якби я працюва­ла. Навіть дистанційно», — обурюється пані Катерина.

Дівчинка з сусіднього будинку Оленка — учениця восьмого класу. Ди­тина добре вчиться, є дуже відповідаль­ною. На моє запитання, як дає собі раду з дистанційним навчанням, розповіла:

— Якщо думаєте, що нам хтось щось пояснює, то це не зовсім так. Виклада­чі користуються різноманітними освітні­ми платформами. На них реєструються учні класу, для яких кожен вчитель дис­ципліни викладає завдання на опрацю­вання. Діти самостійно вивчають мате­ріал та надсилають виконані завдання. Якщо у нашому класі є понад 30 учнів, то завдання виконує не більше 17-ти. Чому? У когось нема відповідного телефо­ну, хтось просто не хоче. Вчителька з хі­мії, для прикладу, скинула нам завдання — опрацювати такі-то параграфи, вико­нати самостійну роботу, сфотографува­ти і надіслати їй на пошту. Я робила цей урок понад дві години. Однак відповіді так і не отримала: яку оцінку мені поста­вили, яких помилок наробила — не знаю. Вчителька з української мови надсилає онлайн-тести. На проходження тесту да­ється 30 хвилин. У цей час транслюють по телебаченню урок, наприклад, з фі­зики, який би я також хотіла послухати, бо там йде роз’яснення теми. Вчитель по телевізору також дає завдання. Вчи­телька з англійської з нашої школи при­значила онлайн-урок на 10-ту годину. Ми її прочекали біля телефонів, а потім лише скинула нам у вайбері завдання.

У мережі Facebook Ірина Солоні­на опублікувала звернення до вчителів щодо організації дистанційного навчан­ня (текст подаємо у скороченому варіан­ті. — Г. Я.).

«Звертаюся до вчителів загальноос­вітніх шкіл. Тих, хто ніколи не мав досвіду організації дистанційного навчального процесу і зараз метушиться у намаган­ні його організувати, тих, де вайбер-гру­пи батьків розриваються від купи повідо­млень з завданнями для роботи у «класі» та домашніми завданнями з поодино­кими спробами провести бодай якийсь онлайн-урок. Думаю, висловлю думку всіх батьків дітей 7−13 років, які навча­ються дистанційно на карантині.

Оскільки ми автоматично стали ще й викладачами, маємо суміщати і робо­ту з дому, і проходження нових тем з усіх предметів з дітьми, і домашні завдання, і домашні клопоти. Хто має не одну дитину, навантаження подвоєне, або й потроєне.

Все це одночасно і вчасно виконати неможливо фізично.

Ми, батьки, не можемо взяти на себе, окрім своєї основної роботи, ще й робо­ту 12−15 вчителів і робити це у зазначені терміни. Ми, батьки, маємо розставляти пріоритети.

Мій пріоритет — робота. Вона годує мою сім’ю. І я не можу її покинути навіть заради виконання вчителями плану за­нять.

Тому пояснення незрозумілого, пе­ревірка домашніх завдань зсувається на вечір. На вечір зсувається і більшість хат­ньої роботи. Я банально не встигаю по­яснити та перевірити все.

Наші діти злякані, як і ми. Вони не тіль­ки чують все, що навколо відбувається, але й відчувають нашу постійну триво­гу. У наступні тижні помітите зміни у по­ведінці дітей. Тривогу, злість, протести, через те, що не можуть жити нормаль­ним життям. Вони будуть виносити мо­зок і бунтувати. Це очікувана поведінка у таких умовах.

Все, що дітям потрібно, — комфорт і любов. Відчути, що все налагодиться. Забувайте про графік і навчання, залізь­те під ковдру і поваляйтесь разом, пооб­німайтесь. Почніть читати якусь книжку разом. Спечіть печиво…

Не переживайте, що відстануть від програми. Всі діти зараз в одному човні і врешті буде все Ок. Коли повернемось у класи, все відкоригуємо і надолужимо. Вчителі у цьому експерти!".

Як проводять дистанційне навчання у Львівській середній школі східних мов і бо­йових мистецтв «Будокан», журналіст «ВЗ» запитала у директора Олександра Коз­ловського. Пан Козловський минулого тижня виступив з рекомендацією до своїх учнів і їхніх батьків не вчитися на проросій­ських телеканалах — 112, ZIK та NewsOne, з яких «не злазять Медведчук і Рабинович» (про це «ВЗ» писав у № за 3−5 квітня).

— Ми використовуємо «Гугл-клас-рум» для навчання, — каже пан Олександр. — Це не дистанційна освіта, а один з ме­ханізмів, при яких швидко можемо отри­мати результати. Окрім того, ряд наших вчителів проводять уроки по скайпу. Наша початкова школа вчиться за про­грамою «Інтелект України» — вона інтер­активна, де передбачені усі домашні завдання. Щодо старшої школи, дотри­муємося державних стандартів. Оскільки ми авторська школа, маємо ряд предме­тів, які відрізняються від інших держав­них шкіл. Для таких предметів програму розробили самі. У нас є заняття-онлайн, на яких діти отримують завдання, бачать уроки і виконують те, що їм задали. За­раз переходимо на іншу платформу — «Єдина школа», де є електронний що­денник. Давно планували електронний щоденник, тепер змушені швидко його впроваджувати. Найбільш наближені до реальної дистанційної освіти стрім — уроки, які розробляються для викладан­ня ряду уроків зі зворотним зв’язком від учнів. Дистанційна освіта — це спеціально розроблені уроки для дистанційного на­вчання. Все решта — уроки з допомогою онлайн-технологій. Але це не повноцінна дистанційна освіта.

— З цих всіх форм навчання — що є найкориснішим для учнів?

— Найефективніше, коли дитина має безпосередній зв’язок зі вчителем, який знає всі плюси і мінуси свого учня. Та за­раз не доводиться вибирати. Є ще одна проблема: не всі вчителі можуть спілку­ватися з учнями за допомогою ґаджетів. Бо не всі мають смартфони. Не всі ма­ють камеру до своїх комп’ютерів, не ма­ють якісного покриття вай-фай у своїх помешканнях. Зараз багато батьків зро­зуміли, який фінансовий стан вчителя і наскільки від цього стану залежить спро­можність наших вчителів.

Про переваги та недоліки дистанцій­ного навчання ми запитали директора Львівської середньої школи № 8 Ми­хайла Ерстенюка.

— Найкраща система навчання — на­живо з учителем. Період карантину це довів, — каже пан Михайло. — Сподіваю­ся, тепер буде менше критики на адресу вчителів… Дистанційне навчання — виму­шене. В університетах не вчили, як пра­цювати дистанційно. Тому вчаться усі. Ми працюємо дистанційно з першого тижня карантину, напрацьовуємо певний до­свід. Багато вчителів зрозуміли, як важ­ливо вміти дітям пояснювати новий ма­теріал, а не лише закидати параграфи, вправи, відеоролики, тести, контрольні роботи. Діти були у школі 6−7 уроків, по­тім вдома мали перерву. Тепер пішов вал інформації, діти починають у ньому тону­ти. До карантину ми нарікали, що діти си­дять у ґаджетах, а тепер самі змушуємо їх безвилазно сидіти перед екраном. Чи це добре? Але вчитися треба.

До 200-ліття нашої школи ми видали першу частину школи австрійської, зараз працюю над другою частиною книги. Це буде польський період. У 1918−1919 ро­ках діти у нашій гімназії не вчилися біль­ше, як пів року — були військові події 1 листопада, не було опалення. На вчи­тельській конференції, що відбулася у червні, коли вчителі склали звіти, було зазначено, що «навчальні програми не виконані, діти відстають на два-три міся­ці». Вирішили надолужувати пропущене восени. Відпустили дітей на канікули, не­зважаючи на те, що пропустили пів року навчання, і за три місяці зуміли скоор­динувати програми, тож на кінець 1919−1920 року доповідали на конференції, що програми виконані повністю. Висновок: дистанційне навчання не замінить живо­го спілкування з вчителем.

— Для чого вчителі дають так ба­гато завдань, особливо у молодшій школі?

— Часом батьки роблять дитині вед­межу послугу. Наведу приклад. Дитина надіслала вчительці прпвильно зробле­ну задачу, але вчителька поставила не дуже високу оцінку. Дитина обурюєть­ся. Вчителька просить дитину по скай­пу пояснити, як робила задачу, дитина не може. Тоді вчителька каже батькам, що задачу зробив хтось з викладачів універ­ситету своїм способом, який у школі на­віть не згадують. Хіба дитина з того уро­ку щось зрозуміла? Я написав звернення до батьків у вайбер-групі, уривок заци­тую: «Основне — здоров’я. Дистанційне навчання — добре, але важливо під на­валою параграфів, вправ і відеоуроків не впадати в іншу крайність, адже щоденне надмірне сидіння дітей перед екранами може мати зворотний процес. Бережіть дітей! Більше спілкуйтеся з ними, бавте­ся, розповідайте, слухайте, дискутуйте… Примушуйте прибирати, читати книжки. За навчання не переживайте. Ми, педа­гоги, надолужимо пропущене». А вчите­лям написав, як дозувати цей матеріал, щоб діти не зламалися…

Виконувачка обов’язків міністра освіти Любомира Мандзій запевняє, що весь матеріал, який було пройде­но під час карантину, буде ще раз опра­цьовано, адже навчальний рік трива­тиме, як і передбачено законом, до 1 липня. «Якщо буде можливість продо­вжити навчання в школах у цьому на­вчальному році, то у травні або в червні повернемося за шкільні парти. Ми зна­йдемо можливість опрацювати той ма­теріал, який подаємо дистанційно, уза­гальнити, підсумувати, діагностувати ситуацію з вивченням кожної окремої теми кожного окремого учня і підбити певні підсумки».

А тим часом…

Медіарух, Незалежна медійна рада та медійні громадські організації ви­словлюють обурення щодо рішення влади запустити трансляцію телеві­зійних уроків під час карантину, серед інших мовників, також і на проро­сійських пропагандистських каналах NewzOne, ZIK та 112. «Вважаємо, що таке рішення суттєво зашкодить інформаційній безпеці України та ін­формаційній гігієні суспільства, адже воно суттєво розширить вплив росій­ської та проросійської пропаганди, зокрема й на молоде покоління.

Канали з так званого холдингу «Новини», формальним власником яких є народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Тарас Козак, перебувають під безпосереднім впливом керівника цієї партії Віктора Мед­ведчука.

Моніторинг громадської організації «Детектор медіа» засвідчує, що в ефірі цих трьох телеканалів найбільше з українських телерадіокомпа­ній лунає інформація з ознаками кремлівської пропаганди, часом дослівно повторюються меседжі російських державних телеканалів.

В ефірі цих телеканалів не раз заперечувалась російська агресія, луна­ли заклики до зняття санкцій із Росії, визнання окупаційної влади Донецька та Луганська, «миру за будь-яку ціну» на умовах Путіна, а переговори між «Опозиційною платформою — За життя» та її союзниками в Росії позиціону­валися як «міжпарламентський діалог».

Закликаємо владу переглянути своє рішення з урахуванням ризиків, які воно несе. Демонстрація відеоуроків на цих каналах збільшить їхню ауди­торію за рахунок тих людей, які за інших обставин не стали б дивитися про­пагандистські проросійські телеканали".

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «До карантину нарікали, що діти сидять у ґаджетах, тепер самі змушуємо їх безвилазно сидіти перед екраном»