Передплатити Підтримати

Стриптиз

Традиційно на вихідних публікуємо гумореску Романа Дронюка – вуйка Міська

Малюнок Юлії Ліщенко

Йой, ади дзвонив кум, за­втра у него день наро­дження. Проси в гості. Каже, жінка з Італії єврикі пе­редала, салямі, бабу солодку з ізюмом, каву… Каже:

— Приходьте, куме, погуль­баним, я сюрприз заказав.

— Який сюрприз?

— Фест файний, ви ше такого не виділи!

— Йой, колітсі вже.

— Та замовив двох стрипти­зерок, зі Станіслава.

— Йой, то сила, куме.

— А ви як думаєте, хіба я не вартую. Гафія з Італії прислала єврики та й сказала: «Зроби собі сам подарок, Василю». От я зро­бив. Ну, шо ви на це скажите?

— Та то сила!

— Лиш нікому не кажіт, і самі приходьте, будим лиш два. Ту свою змію не беріт!

Легко сказати, іду балакати зі змійов, гримучов.

— Ганю!

— Шо?

— Кум запросив мене на день народженні, але самого.

— Овва! Забудь.

— Шо забути?

— Ідем разом.

— Та кум просит лиш мене.

— А мені до гузиці, шо він просит. Дзвонила з Італії по ва­цапу Гафія і просила, би я вас двох не лишєла світкувати, бо ви можите хату спалити, або ше шось витворите.

— Бабо дурна, чо межи хло­пи сі пхаїш? Ти забула, шо твоє місце на кухни?

— Нє, не забула, навіть пам’їтаю, на якій полиці тачівка лижит…

— Ну, а може, кум хлопчачник організовує?

— Ну, а може, ви голубі?

— Йой, бабо дурна!

Іду дзвонити до кума.

— Альо, куме, фарс-мажор!

— Шо?

— Та ваші позвонила моїй, і маю прицеп…

— Курва мама їх була, і ваші тоже!

— Шо робити? Я вже сі на­строїв!

— Зараз подумаю! О, ідея… Беріт свій прицеп зі собов.

— Та як іти у ліс з своїми дро­вами?

— Йой, слухайте. Поки стрип­тизерки приїдут, вона буде спа­ти.

— Та воно не засне…

— Засне, у мене є такі кра­пельки, шо й кінь засне.

— Ну, куме, ви голова.

— А ви срака!

— Шо?

— Та жертую, чикаю в гості.

На другий день ми з Ганев зі­бралисі й пішли в гості. На по­дарок взєли шкарпеткі і труси, бо Гані каже, шо кум в дранти­вих ходе.

— Чикай-чикай… А ти відки знаїш, шо кум в дрантивих ходе трусах?

— Та Гафія сказала!

— Маїш щесті!

Ну прийшли, привітали, сіли за стіл. Кум налив нам по сто самогонки, а Ганьці — шампан­ське, яке було відкрите, там вже було накапано. Гані не хоті­ла шампанського, хотіла горів­ки. Але я сказав, що справжні дами п’ют шампанське…

Привітали три рази, три рази випили, і тут Ганьку зачєло мо­рити, зачєла позівати і вснула.

Ми з кумом дали один одно­му п’ять. Кум крикнув: «Єс!». Віднесли її в каридор, поклали на тапчан.

— Куме! Закриваймо што­ри, бо як, не дай Боже, хтось вздрит, то ціле село збіжитсі дивитисі…

Тут якраз стала машина на дорозі. Кум вибіг і зайшов щіс­ливий до хати. За ним зайшли дві кобіти, такі теньгі, аж під стелю. Ноги від вух… Одна за­питала:

— Де танцювати?

Кум каже:

— Йой, ади тут серед хати, я зара ведра і слойки позабираю, місце зроблю.

А я стояв, аж сі роздзявив, дививсі на тих кобіт, як Лєнін на буржуазію, перший раз живих стриптизерок видів.

У каридорі хропіла Гані, як трактор. Аж вікна дзеленькали. Нарешті одна каже:

— А та баба, шо — так і буде хропіти?

— Та не звиртайте уваги, вона в комі, вам гроші перевели, то працюйте!

— Дай Боже, куме. Рослаб­тисі!

— За ваше здоров’ї, куме!

І тут дівки включили магніто­фон і зачєли гуляти. Отосі кри­жуют, то сі вигинают, ото сила, які фігури!

Ми з кумом пороздзявлє­лисі, а коли ті зачєли сі розби­рати, нам зачєли трістисі руки, тиск піднєвсі, в голові гуде. Аж тут, коли дівки вже були май­же голі, то одна хапнула мене, друга кума, і покігли до себе… Я зачєв так трістисі, як в горєч­ці. А кум аж гикав… Як зачєли ті дівки до нас сі терти, мені зда­валосі, шо аж искри ішли між нами. Тут кум витіг дрібні євро і шепче:

— Пхайте їм гроші в труси, так модно.

Йой, глипнув я, а там куда пхати? Якісь два шнурки. От якби Гані зачєв пхати, то мішок грошей би сі вліз. Але якось впхав їм трохи. І тут одна з дівок як закричит:

— Ваші баба з коми вийшла!

Музика стала. Ми обернули­сі, ззаду на порозі стояла Гані… Моя любима Гані… З отюгом в руці… Я прикинувсі мертвим. Не помогло…

На деякий час кумова хата перетвориласі на катівню. Ді­вки війшли з хати без дверей. Кум два рази був на світильни­ку і п’єть раз під сандарами. Я половину не пам’їтаю, бо все зумлівав. Десь під ранок, як Гані змучиласі, ми вирвалисі з пекла і сі сперли в вертебі за селом.

— Скажу вам, куме, шо ваші краплі гімно, і ви нещісливо ро­дилисі!

— Нє, куме, то ви на нещистю жинилисі.

— А дівки файні були…

— Чось аж жєль.