Передплатити Підтримати

Вся правда про коронавірус: недитячі поради від дитячого письменника Жака Жаб’є

Усі мабуть чули про чорного лебедя Насіма Талеба.

Однак, є вираз, який дещо змінює погляд на цю проблему. «Чи це птах?» — вислів належить відомому економістові, нобелівському лауреатові Полу Самюельсону.

Отож, чи це птах? Або інакше кажучи, чи таким вже чорним є лебідь? Перші згадки про коронавірус з’явились у 2019 році. Саме тому він так і називається — COVID 19. Вже до середини лютого було зрозуміло, що засобів однієї країни, навіть таких наджорстких, які використовував Китай (блокування міст, будинків, смертна кара за приховування симптомів, ув’язнення за появу на вулиці без маски) виявилось недостатньо, щоб зупинити його поширення. А що світ? А що ми? Ми усі, і це цілком нормально, були занурені у свої проблеми, будуючи плани на майбутнє. Вже на початку березня, коли з’явились підтверджені дані про хворих за межами материкового Китаю, ми… продовжували інтенсивно вирішувати власні проблеми і будувати плани. Жодна країна, за винятком кількох сусідів Китаю, не спромоглась за увесь цей час на активні дії для запобігання поширення вірусу. Як виявилось, уже постфактум — кордони й так будуть закриті, а переміщення осіб суттєво обмежене не тільки в комуністичному Китаї, але й у демократичному світі (Італія, Франція, Іспанія, США і т.д.). Чому ж чекали так довго і чому для світу коронавірус став чорним лебедем, хоч не мав би? Отож, що ми знаємо, а чого не знаємо про коронавірус?

Ми знаємо, що більшість землян, принаймні значна частина, перехворіє цією недугою і перехворіє у відносно легкій формі. Ми знаємо, що ймовірно за відносно короткий час (1 рік) існуватиме вакцина.

Ми знаємо, що соціальна ізоляція суттєво уповільнює поширення хвороби, саме тому цей механізм так активно використовують. Ми знаємо ще багато чого, але важливо для встановлення істини чого ми не знаємо. Отож, ми не знаємо: як вираховується середній показник смертності, виходячи із динаміки даних? Адже, ми бачимо більш-менш об’єктивну статистику Італії, а це смертність 8% від тих, хто заразився (2978 до 35 713 за даними на 19.03.), і ще гірша цифра — 74% смертність у відношення до тих, хто одужав (2978до 4025, дані на 19.03). Звичайно, ці дані будуть знижуватись, коли пік епідемії спадатиме. Однак, це зовсім не ті дані, які дуже часто фігурують у ЗМІ (помре менше, ніж від сезонного грипу).

Ми не знаємо, чи виробляється імунітет в осіб, які перехворіли на коронавірус? У пресі з’являються дані про повторне зараження деяких осіб. Було б добре значи, чи подібна проблема існує для багатьох і якщо так, як протікає хвороба повторно?

Як так сталось, що епіцентрами коронавірусу стали невеликі містечка Ломбардії, а не туристичні центри такі, як Рим, Париж, Лондон та аеропорти Франкфурт, Стамбул та ін.

Якщо нас закликають ретельно мити руки, то чому діти, які, як відомо, миють руки не так ретельно і не так часто, як більшість дорослих, хворіють менше?

Чому ВООЗ не бив набат, коли катастрофа трапилась в Китаї. Хіба не простіше було блокувати перельоти та переїзди з однією країною, аніж зараз повністю зупинити усе на світі.

Українці і культ карго.

Ми звикли, що в Україні усе погано, обрали не того президента і так шість разів поспіль, навіть сім (бо ж пан Кучма був двічі на цій посаді), одні бариги, клоуни, пасічники, проффесори… Ось там у них, в цьому омріяному світі, де нас немає, усе добре… Якщо слідувати витонченому жарту Шолом Алейхема, який вклав його в уста Тев’є молочника, то продовження звучить «а де нас зараз немає?!»… Та ще й виявляється, що тепер вони, як в улюбленому мультику про Сірка, як ми. Тільки тут не до сміху.

Отож, коли інформація про заходи для мінімізації впливу хвороби стала загальнодоступною, а самі заходи невідворотними, багато хто почав сумніватись, чи українська влада не перестраховується, чи це не клоунада і взагалі, чи не хоче вона #злочиннавлада спіонерити кошти чи щось у цьому роді. Ну що ж, цілком це природня реакція — ми ж знаємо, який рівень довіри українців до інститутів влади.

Однак, як тільки подібні заходи почали здійснювати інші країни Європи та США, скептичні голоси стихли. Це і є культом карго. Щоправда не усі голоси стихли, є поодинокі, які не можуть заспокоїтись і кивають у бік Швеції та Британії. Відповісти можна лиш невтішною статистикою Італії та Іспанії і катастрофічною з Ірану. Можу припустити, що Британія та Швеція все ж будуть змушені зробити те, що й усі, згаявши при цьому багато часу.

Хтось з українців каже, подивіться на Макрона і Меркель, які вони статечні, як дбають… Але ж у Франції та Німеччині уже понад тисячу хворих і тільки тепер вони починають щось робити! І це при тому, що є Італія! Уявіть, якщо б спалах коронавірусу відбувся не у західній Європі (Італія, Іспанія, Франція, Німеччина), а в нас? Повірте, західна преса одразу б охрестила спалах «хворобою немитих рук». Так, це твердження гіпотетичне, однак я роблю подібні висновки з досвіду прочитаного і побаченого. Хіба заклики Меркель про «серйозне ставлення…» адресовані своїм громадянам, коли вже пізно, не мають свідчити про провал політики? Ймовірно, ми скоро побачимо політичну відповідь громадян цих країн своїм дбайливим керманичам, або ж і не політичну.

Гляньте в інший бік — Росія і Білорусь. Це ж чудова картина, як могло би бути у нас. Приховування даних, ігнорування проблеми, заниження в рази масштабів епідемії, переслідування, закривання ротів… І шалена прихована паніка (поки тільки в РФ). Хіба у нас так?

Звісно, у нас чимало проблем і помилок. Герой однієї радянської кінострічки говорив — «к полумєрам нє привик». Звичайно, обмежити кількість осіб для проїзду в громадському транспорті — це, м’яко кажучи, не ефективно. Помилки є і будуть, але визнаймо, реакція своєчасна. Реагування на виклики адекватне — повернення співгромадян, наприклад.

Настав момент істини! Нам варто подивитись на світ і на себе іншими очима. Позбутись нарешті комплексу меншовартості.

Так, цього разу ми маємо перевагу. Чи можемо ми з неї скористатись? Скористатись з переваги кінця черги? Однозначно так. Що робити? Як економіст за освітою скажу, треба здійснити перерозподіл ресурсів. Зараз вкрай важливо спрямувати максимум ресурсів у медичну сферу та для підтримки економіки.

Медицина.

(Львівська інфекційна лікарня просить про допомогу, маючи лишень два десятка пацієнтів із підозрою на короно вірус. Що ж буде потім?)

У короткостроковій перспективі:

Заморозити усі виплати (закупівля авто для державних органів, освіта, культура, спорт, державне управління в цілому) і спрямувати кошти з інших сфер у медичну галузь. Зробити це на рівні держави й місцевих органів влади (наприклад, спецфонд (бюджет розвитку міст)

Підготувати реєстри медиків-емеритів та студентів-медиків, як це робить зараз Італія. Але робити це треба негайно. Ухвалити законодавчі акти, які дозволять залучити цих людей до боротьби з хворобою.

Ухвалити законодавчі акти, які дозволять, у разі потреби, націоналізувати приватні медичні заклади. (Як це робить Іспанія).

Ввести режим закритої адміністративно-територіальної одиниці (міста, які обслуговують Атомні електростанції, військові містечка та ін. стратегічні об’єкти), в’їзд у які можливий лишень в особливих випадках і тільки за дотриманням двотижневого карантину.

Тимчасові заходи мають також включати:

переведення ЗСУ на казарменний стан (Цей захід можливо вже запізнілий).

Забезпечити додатковим захистом (протиепідемічні костюми, страхування, преміювання) медичний персонал, який залучений до боротьби з коронавірусом,

Місцевим органам влади забезпечити доїзд персоналу до лікарень (Ініціатива «підвези медика до ІНФЕКЦІЙНОЇ лікарні» виглядає доволі сумнівною, за статистикою, в Італії 10% медперсоналу заразились коронавірусом при контакті з пацієнтами, а отже є в групі ризику його поширювачів).

Звісно, чимало із цих заходів уже реалізуються або реалізуватимуться урядом та місцевими органами влади завтра.

Що ж у довгостроковій перспективі?

У довгостроковій перспективі ми усі помремо. Ця теза належить видатному економістові Джону Мейнарду Кейнсу. Хоча вона стосувалась можливих заходів уряду вже і сьогодні саме в економічній сфері, зараз якнайкраще підходить до ситуації. Тобто, важливими є заходи вже і сьогодні. Що буде потім ми не знаємо, майбутнє не передбачуване. Воно залежить від того, як ми долаємо виклики сьогодення. Все ж, у довгостроковій перспективі варто:

переглянути медичну реформу з огляду на можливість шоків звернення пацієнтів (коли хворіють всі одночасно).

в цілому, змінити вихідну точку зору на медицину як на суспільне благо, а не набору послуг, принаймні щодо поширення інфекційних хвороб (і не тільки коронавірусу).

Економіка.

А тепер про головне. Коронавірус не є найбільшою проблемо, яка нас може очікувати. Найбільшою проблемою може стати:

значне розбалансування бюджету,

зростання державного боргу (а відтак ймовірна можливість дефолту чи значний тягар його обслуговування);

інфляційний тиск на національну валюту й ризики інфляції (у тому числі гіперінфляції)

безробіття;

зниження споживання;

економічна рецесія (суттєве скорочення ВВП);

суттєве скорочення податкових надходжень

банкрутство у більших обсягах, ніж зазвичай.

А ще, ймовірні соціальні потрясіння та загострення військових конфліктів на лінії зіткнення з окупованою частиною України.

Згадані виклики носять гіпотетичний характер. Більшість з них — є викликами для усіх світових економік. Тут ми не унікальні. Специфіка України в тому, що ми мала (суттєво менше 1% світового ВВП) відкрита (зниження світового ВВП автоматично знижує основні статті українського експорту — до прикладу, сталі) економіка. Тому, треба діяти на випередження. І тут я скажу цю сакраментальну фразу — «не панікуйте». Фінанси не люблять поспіху. Замріть! З переваг — у нас є Приват24, це настільки крута річ, що ви собі не являєте, як зараз нам увесь світ буде заздрити. У нас є Нова пошта і Укрпошта. Вони працюватимуть навіть в умовах надзвичайного стану.

НБУ проводить інтервенції іноземної валюти, підтримуючи курс гривні, поступово (дуже повільно і це на даному етапі цілком виправдано) девальвуючи її. Нафта дешевшає, а це основна витратна стаття для посівної кампанії. Парламент прирівняв коронавірус до форс-мажорних обставин, а це звільняє від часткового або повного невиконання контрагентів від умов договору (наприклад, щодо договору оренди).

Що ще треба зробити. Три важливі речі:

Для стимулювання попиту

Поступово збільшити пенсії для громадян у найнижчій категорії виплат.

Збільшити виплати і спростити (а ще краще перевести у онлайн) виплати з безробіття.

Збільшити допомогу сім’ям — при народженні та доглядом за дітьми та тим, які перебувають у фінансовій скруті.

(Інші країни взагалі роздають гроші — пасивний дохід).

Для стимулювання економіки — утримувати сталий валютний курс — зараз це найбільш важливе! Запровадити компенсаційний механізм на кілька років (звільнення на кілька років від сплати податків, або інші заходи) галузям, які найбільше потерпають від карантинів — транспорт, туризм тощо й оголосити про це негайно.

Розширити доступ до кредитів для малого та середнього бізнесу, мікробізнес звільнити від сплати податку на дохід (прибуток) за умови офіційного найму робочої сили й сплати податку з доходів громадян.

Підписати індивідуальні угоди між великим бізнесом та урядом про гнучкі умови діяльності (тимчасове розтермінування податкових платежів у разі потреби, взаємне відтермінування позовних заяв за попередні зобов’язання на час карантину (за взаємною згодою сторін), тимчасове скасування санкцій, можливі викупи державою пакету акцій компаній у разі потреби за середньозваженими цінами (середня ціна на ринку між докризового рівня і на момент викупу))

Для збалансування бюджету

Збільшення податків на споживання на імпорт (наприклад ПДВ, акцизного податку у тому числі на паливо та сировину) (як тимчасовий захід у рамках СОТ).

Встановлення максимальних цін (встановлюються нижче ринкових) на деякі групи товарів (медикаменти, першої необхідності та гігієни)

Заморозити усі непродуктивні статті витрат. Пріоритет на цей і ймовірно наступний рік — медицина, армія, економіка та наука (окремі галузі).

Ці заходи можуть послабити кризу, а не відвернути її. І ще, з огляду на минулий сезон у сільському господарстві (пожежа в Австралії, потопи в Бразилії та США, посухи), враховуючи нові обставини — коронавірус, відновлення кордонів — харчі і с/г продукція у світі цього року суттєво зросте. А хто ми? Правильно, велика аграрна країна! Один мій знайомий італієць, царство йому небесне, (помер коли йому було під сто років), пам’ятав гасло початку ХХ ст. — Ucraina — granai del mondo! (Україна житниця світу). Отож, хороша новина для нас — нічого не змінилось і основна експортна позиція триматиме нас на плаву, навіть коли інші підуть на дно. Тож не панікуйте!

І про особисте.

Моя мама, вітчим, тітка та сестра на карантині в Італії. Мого тестя, а ми живемо з батьками, змусити сидіти вдома не легше, ніж це зробити Борису Джонсону щодо свого батька. Я вів дуже соціально активне життя і дуже люблю свою родину, але мені важко в ізоляції. Думаю, як і всім нам. Та іншого світу у нас немає. Ми в одному каное! Тож не розхитуймо його, а вирощуймо квіти!

Олег Жовтанецький