Передплатити Підтримати

Дві дочки та невістка народили в один день!

Щаслива бабуся розривалася між пологовими будинками

Бабуся Надія з доньками Людмилою, Іванкою та онуком Тарасиком

Такої щасливої бабусі, як Надія Паюл із села Тихотина Рожищенського району Волині, певно, на планеті не знайти. Бо має вона трьох онуків, які з’явилися на світ в один день. Причому дітки — не з трійні: двома хлопчиками та дівчинкою обдарували маму-свекруху одночасно і дочки, і невістка. Потрійна втіха, потрійна радість, потрійне щастя! Цей факт не просто дивовижний — унікальний. Адже інформацію про подібне у світі не вдалося знайти!

Щаслива бабуся

Про цю незвичайну життєву істо­рію Надія Паюл згадує з хвилюванням у голосі. Адже для неї це дуже трепетна тема. Зізнається: коли сама дітей наро­джувала (а жінка є матір’ю-героїнею!), то було не так тривожно, як за своїх донечок та невістку. Тим більше, в той день — 2 лютого 2016 року, коли летіли радісні повідомлення то з одного поло­гового, то з іншого.

Першою про цю вагітність мамі зі­зналася Люда.

— Вона з чоловіком у Луцьку живе. У них вже донечка була, дев’ять років мала. А тут каже мені, що синочком ва­гітна, — згадує жінка. — Звісно, я дуже пораділа за неї.

Минуло зовсім небагато часу, як све­крусі невістка Світлана відкрилася, що чекають з чоловіком на первістка. А там і середульша дочка Іра зізналася: не­вдовзі стане мамою втретє.

— Але хіба хоч хтось з нас тоді міг вгадати, що усі вони народять в один день? До останнього в таке не вірило­ся, — каже Надія Михайлівна.

18 січня у бабусі Надії день наро­дження. Тоді, у 2016-му, вперше зустрі­чала свято у маленькому колі. Бо вагітні Люда та Світлана не ризикували з по­їздкою у Тихотин. Розділила неньчин день народження лише найменша до­нечка Іванка та Ірина зі своєю родиною (жили тоді разом, під одним дахом).

— Було трохи незвично, бо я звикла, що на моє свято цілий день у хаті гості — одні за одними діти із сім’ями прихо­дять. А того року все складалося інак­ше. Але хіба тоді за себе думалося? — щиро каже. — Хотілося, щоб у них у всіх все було якнайкраще.

Минуло два тижні. У пологовий буди­нок у Луцьку вже завезли Люду та Іру. Перша готувалася до пологів 2 лютого, а другій мали робити кесарів розтин за кілька днів. Світлану поклали народжу­вати у Рожищі.

— Боже, що то почалося того другого числа, — усміхаючись, згадує Надія Ми­хайлівна. — Я вже й точно не згадаю, в який час хто народжував. Бо так швид­ко все було… Пам’ятаю, Свєта дзво­нить: «У нас з Ігорем донечка». Тоді Люда — сина має. А до вечора й Іру вже кесарили. Вона теж народила синочка. І вийшло, що всі стали мамами в один день. Чи можна було те все уявити? Як було не хвилюватися? Слава Богу, все добре…

— І кого провідали найперше?

— Як родили мої дівчата, то і в од­ної чоловік був у роддомі, і в другої. А син не зміг — лишився на роботі. То я поїхала до невістки у Рожище, — каже щаслива бабуся. — Та й вона першу ди­тинку родила, їй треба була найбільша поміч.

Лишила Надя вдома за старшу свою малу Іванку (а на неї — племінників, Іри­них діток) — і в райцентр помчала.

Тепер 2 лютого для бабусі — як за­гальнонаціональне свято! Надія Ми­хайлівна споряджає гостинці, сідає в маршрутку — і гайда до своїх ненагляд­них внучат: Людиного Тарасика, Ірино­го Андрійка та Ігоревої Соломійки. Десь до обіду, десь до вечора погостює, а десь і заночує. Бо скучає за малечею неймовірно! Уже готує бабуся дарунки і з нагоди їхнього четвертого дня наро­дження.

А ще жінка з гордістю каже, що нині має уже семеро внучат. І любить їх — одне дужче за інше!

Волинська область

Фото авторки