Передплатити

Фламандська Венеція

Так називають бельгійське місто Гент

Про свою подорож до Бельгії — у міста Антверпен, Брюссель і Брюгге — я розповідала у попередніх репортажах. За словами нашого гіда Тетяни, основними пунктами подорожі туристів, які їдуть до Бельгії, є саме ті міста, про які я писала раніше. Однак старовинний Гент, що розлігся на півдорозі між двома найбільш популярними бельгійськими містами, успішно «перехоплює» частину того туристичного потоку. Якщо вже їхати повз Гент, то обов’язково треба побачити цю історичну «родзинку» Бельгії. Так вважає більшість туристів (так вирішила і керівник туристичної фірми «Карпатія-Галич-тур»), але «виділяють» собі на оглядини міста лише кілька годин, щоб ще встигнути відвідати Брюгге. Забігаючи наперед, скажу: цього не просто мало, а дуже мало. Розуміння того, наскільки цікава гентська історія, культура і архітектура, до мене прийшло вже у Львові.

Часом заснування поселення Ген­та вважають V століття, коли на міс­ці, де зливаються дві ріки — Шель­да і Лиса, оселилися племена франків. Містом Гент став набагато пізніше, в ХІ-ХІІ століттях, розбагатівши на вироб­ництві тканин. Ткачі використовували в основному англійську вовну, і через це зв’язки з Туманним Альбіоном виявили­ся значно міцнішими і тіснішими, аніж з сусідкою Францією. Саме через цей «біз­нес» містяни пережили чимало бід, бо хо­тіли догодити і французьким королям, і графам фландрським, і правителям Бри­танії. Під час Столітньої війни (війна між Францією і Англією, що тривала май­же 120 років. — Г. Я.) Генту було особли­во тяжко, оскільки більше половини його громадян жили за рахунок ткацтва, а во­єнні дії сильно підривали економіку.

Нелегко було і пізніше: попри те, що іспанський король Карл V народився у Генті, свою батьківщину він ненавидів. У часи Реформації місцеві католики пере­слідували протестантів, і про колишній розквіт і збагачення Генту довелося забу­ти. Торгівля, промисловість і політичний вплив перейшли в Антверпен і Брюссель.

Зараз Гент — одне з найприємніших міст Бельгії. Історичний центр, як і в біль­шості європейських міст, — пішохідна зона. Про шедеври розповім пізніше. А можна «пропливти через кілька століть» катером і побачити це красиве місто «з води». За 9,75 євро оглянути не лише се­редньовічну культуру, а й сучасні райони. Квитки можна придбати перед самісінь­ким відправленням у касі, що на причалі.

Місце відправлення водних «екіпа­жів» — незвичайної краси набережна Ко­ренлей разом зі своєю «візиткою» Грас­лей формують один з найдивовижніших ансамблів міста (на фото вгорі). За сло­вами гіда, цей район називають «фла­мандською Венецією». Попри те, що береги облицьовані каменем, деякі бу­динки все ж таки йдуть у воду. А допо­внюють цю красу прогулянкові катери, вітрини магазинчиків, столики числен­них кафе… Одне слово, справжня Ве­неція, нехай і по-фламандськи!

Поблизу Граслей-Коренлей є церк­ва Святого Михайла. Її збудували ще у ХІІ столітті, а в наступному столітті вона була спалена двічі дотла. Містяни вто­милися зводити «будиночок-пряничок"і після другої пожежі вибудували новий храм — з каменю. Спочатку планува­ли прикрасити церкву Святого Михай­ла величезною дзвіницею, однак через «війну» католиків і протестантів замість шпиля, що був закладений у проєкті, поставили плаский дах. Через це храм виглядає так, ніби йому відрубали верх­ню частину…

З іншого боку ріки площу Корен­маркт прикрашає церква Святого Ми­колая. Її доля була такою ж, як і церкви Святого Михайла. Горіла не раз, її до­будовували і перебудовували. У глиби­ні забудови храму є дуже важлива «ро­дзинка» Гента — гордість і краса містян — дзвіниця Беффруа (ще її називають Бельфор. — Г. Я.). Це символ незалеж­ності, що трохи не досягає стометрової позначки. Колись її використовували як сторожову вежу, а зараз кожен турист чи гість міста може піднятися за 6 євро на самісінький вершечок і побачити, який справді красивий Гент.

Недалеко від однієї стометрової кон­струкції є ще одна — третя за рахунком домінанта, дзвіниця собору Святого Ба­вона. Але щоб дійти до неї, треба пройти повз ратушу. Заради будівництва нового адміністративного комплексу влада ви­купила кілька старих будинків, зрівняла їх з землею і реалізувала свій амбітний проєкт. Це було у ХVІ столітті. На жаль, тоді будівничі могли впоратися лише з одним крилом. Потім її добудовували протягом століть. Через це ратуша Гента виглядає трохи дивно, бо там переміша­лися і готичний стиль, і видно вплив іта­лійської архітектури епохи Відродження.

Нас вже не дивують брички і карети у великих містах. Можна прокататися у Відні, Кракові і навіть у Львові. Коники ве­зуть туристів повільно, щоб ті мали мож­ливість насолодитися красотами їхнього міста. Я колись дивувалася, коли хотіла у Львові покатати внуків. За маленьке коло просили 200 гривень, а трохи більше ко­штувало 400. А коли почула вартість пе­ревезення у Генті, то «львівська» ціна ви­глядає справді смішною. За 30-хвилинну поїздку треба віддати 30 євро. Але якщо в карету поміститься п’ятеро осіб, то ви­йде не так і багато.

Попри архітектурну красу міста, най­гарнішим є все ж таки головний собор Гента. Це не лише одна з кращих буді­вель міста, а й найкрасивіший храм усієї Бельгії! Величезний храм стоїть на місці невеликої церкви Святого Іоана, збудо­ваної у Х столітті. Його неодноразово пе­ребудовували і розширювали, доповню­вали новими елементами. Романську архітектуру змінила готика. А далі було Відродження і бароко. У ХVІ столітті церк­ву пересвятили на честь святого Бавона — небесного покровителя Гента.

Я бувала у церквах і соборах різних країн світу. Але такого, як у Генті, не ба­чила. Як правило, у всіх соборах за вівта­рем нічого нема. Тільки стіна. А у цьому соборі можна ходити по колу. Бічні ніші створюють враження окремих малень­ких церковиць. Та, мабуть, найбільшою гордістю жителів міста є картини Рубен­са та інших відомих живописців, що наза­вжди спочили у храмі. Перлиною храму є поліптих «Поклоніння божественно­му агнцю» — шедевр релігійного мисте­цтва, який створили брати Ян і Губерт ван Ейки. Це одна з найвідоміших робіт фла­мандського живопису, яку вони написа­ли у ХV столітті.

Гентський вівтар – складна багатоскладова конструкція (поліптих), що складається з 24 панелей, 8 з яких – рухомі і закриваються. Фігур на всьому вівтарі близько 300. Це схоже на заморожену релігійну виставу.

На вигляд це складаний мінівівтар, що був призначений для капели місцево­го багача Йоса Вейдта. За словами гіда, більшість художніх прийомів, які у той час застосували брати-художники, ви­кликали фурор. Та й не варто забувати, що це був період глибокого Середньовіч­чя. Особливо вразили сучасників оголе­ні фігури Адама і Єви — справжнє непо­добство за тодішніми мірками. У самому храмі висить копія, а щоб побачити го­ловну прикрасу гентського собору, тре­ба заплатити у касу 4 євро і зайти за ла­штунки.

Прогулянка Гентом принесла мені море чудових вражень. І, звісно, потіши­ла шопінгом. Центральна вулиця міста з обох боків «обліплена» фірмовими мага­зинами. У нас за планом часу на шопінг не було. Але гід змилосердилася, бо я чо­бітками, купленими у Львові у переддень подорожі, натерла ногу. Ходити було не­можливо. Попросилася забігти бодай в один взуттєвий магазин. Звісно, за мною пішла уся група. Був саме період знижок, і непогані кросівки можна було купити за 30−40 євро.

На жаль, через ущільнений графік не вдалося продегустувати місцеву кухню. А так хотілося спробувати знаменитий гентський суп ватерзой (його готують і з риби, і з курячого м’яса, підбивають жовтком з вершками. — Г. Я.). А центр міста буквально «кишить», як і у Льво­ві, кнайпами і ресторанчиками. Тільки треба мати на все час. Правда, тут не­дешево (про це я писала у попередніх репортажах. — Г. Я.). Дешевизна типу шаурми і кебабу на вас чекає на околи­ці міста…

Фото автора

Бельгія

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-тур» за організацію цікавої по­дорожі.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram