Передплатити Підтримати

«Якщо вівці паслись на рівнині, то це уже не бриндзя»

Гуцульська овеча бриндзя стала першим українським продуктом, який отримав географічне зазначення

Відтепер далеко не усі виробники овечих сирів зможуть використовувати назву «Гуцульська овеча бриндзя». Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів отримала свідоцтво про реєстрацію географічного зазначення бриндзі. Це перший український продукт, який отримав особливий статус і захист. Тож якщо побачите продукт з таким зазначенням — це гарантія того, що ця бриндзя виготовлена з молока високогірних овець. Вона не стерилізувалась і не заморожувалась, і визрівала саме у дерев’яному посуді.

«Використовувати географічне за­значення можуть лише члени нашої Асоціації. Поки що це в основному під­приємства з Рахівщини, але в умовах передбачено, що за­значення також можуть вико­ристовувати підприємства з частини Чернівецької та Іва­но-Франківської областей. Однак лише в тому випадку, якщо їхні вівці випасаються на висоті, не нижчій, ніж 700 метрів над рівнем моря. Ті, хто випасає овець на рівни­нах, користуватися зазначен­ням не можуть, бо гуцульська овеча бриндзя — це високо­гірний сир, — каже голова Асоціації Анатолій Павлюк. — Крім того, виробники ма­ють дотримуватись традицій­них технологій виробництва, як того вимагає затверджена специфікація, адже бриндзя — це продукт з історією. Від­повідно до специфікації, для виробництва бриндзі має ви­користовуватись щонаймен­ше 80% овечого молока. До двох місяців вона може збе­рігатись у дерев’яному посу­ді, і лише потім її можна пере­класти у скляний».

Окрім реєстрації геогра­фічного зазначення в Україні, Асоціація планує також отри­мати відповідне свідоцтво у ЄС, аби мати змогу експор­тувати свою продукцію. Адже у світі товари з географічною «проспискою», виготовлені за традиційними технологія­ми, цінуються значно більше, ніж ті, що випускають на су­часних заводах.

За словами Анатолія Пав­люка, географічне зазна­чення вони планують заре­єструвати і для ще одного високогірного сиру — вур­ди. Натомість будз реєстру­вати не будуть, оскільки цей сир виробляють лише в се­зон, коли є свіже молоко. Він не придатний для зберіган­ня. «Якщо будемо використо­вувати молоко на будз, у нас не буде бриндзі». До речі, за­реєстрували «бриндзЮ», а не бриндзУ", бо саме так ви­мовляють на Рахівщині. «На­скільки я знаю, у Верховині намагаються зареєструвати коров’ячу бриндзу. То у них звучатиме саме «бриндзА», — каже сировар.

«На географічне зазначен­ня можуть претендувати ба­гато українських продуктів. Проєкт Є С „Підтримка розви­тку системи географічних за­значень в Україні“ уже пра­цює з такими продуктами, як гуцульська коров’яча брин­дза, херсонський кавун, ме­літопольська черешня, кар­патський мед, закарпатські вина, вино „Шабське“, вино „Ялпуг“, вино „Білгород Дні­стровський“, — каже експерт Проєкту Є С „Підтримка розвитку системи геогра­фічних зазначень в Україні“ Ганна Антонюк. — Аби претендувати на географіч­не зазначення, продукт має бути традиційним і виготов­лятися на певній території групою виробників не менш ніж 30 років (про це має бути документальне підтверджен­ня). Характеристики продук­ту повинні повністю або част­ково залежати від території виробництва (особливий клі­мат, види рослин, породи тварин, знання місцевих жи­телів), продукт повинен мати добру репутацію і асоціюва­тися з зоною виробництва. Географічне зазначення — це один з видів захисту товарів від недобросовісної конку­ренції та інструмент колек­тивного просування тради­ційної продукції регіону».

До речі, українські вироб­ники роблять не зовсім чес­но, використовуючи для своїх сирів назви «фета» чи «пар­мезан», які є зареєстрова­ними географічними зазна­ченнями. За словами Ганни Антонюк, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ми зараз маємо пере­хідний період для виробни­ків продуктів харчування (си­рів) фета, рокфор, пармезан тощо. Вони мають припинити використовувати ці назви до 2023 року. Виробникам ал­когольних напоїв дали термін до 2026 року.