Другу 100-днівку Кабмін у повному складі не переживе

На вихід попросять не лише міністрів-«двієчників»?

Засідання Кабінету Міністрів. Фото 112 канал

На умовному зростомірі уряду з наймолодшим за всю новітню українську історію 35-річним прем’єром з’явилася перша «зарубка» — 100 днів. Уже на старті дорослі претензії нового Кабміну на швидкий прорив, і не тільки в економіці, наразилися на скептичне «ну-ну» критиків. Скептики кивали не лише на відсутність політично-управлінського досвіду як в очільника уряду Олексія Гончарука, так і у переважної більшості міністрів, а й на приреченість Кабміну стати скрипкою у «Зе!оркестрі», смичок від якої — на Банковій. «Досвід — то наживне. А у розподілі ролей скрипки і смичка свої плюси є: злагоджена гра — краще, ніж постійне перетягування струн між президентом і прем’єром», — парирували обнадіяні. Чим же, крім кадрової оптимізації (її почали з Кабміну, скоротивши кількість портфелів) і переведення урядових засідань у закритий режим, запам’ятався новий уряд за першу 100-днівку?

Пригадуєте коронну фразу, яку пе­ред своїм призначенням у прем’єрське крісло озвучив попередник Олексія Гон­чарука Володимир Гройсман? «Я вам покажу, що таке управління державою!» — у цих сло­вах особисті амбіції Гройсмана переплелися з заявкою на роль автономної одиниці у сис­темі владних координат. Наступник Гройсма­на теж — людина амбітна, що підтверджує не лише історія появи Гончарука на владно-по­літичній сцені, а й свідчення тих, хто близько з ним знайомий. Але претензії на автономію — це не про нинішнього прем’єра. З перших днів на посаді він чітко окреслив своє місце під «Зе!сонцем», не втомлюючись публічно повторювати, хто у владній хаті — господар. «Я є частиною команди Зеленського. Він — полі­тичний лідер команди, яка була обрана укра­їнським народом, той камертон, з яким по­трібно звіряти всі складні рішення. Ми — така собі команда менеджерів, яка найнята навес­ти лад у процесах», — змалював свої дороговкази прем’єр в інтерв’ю «Українській правді».

Наче демонструючи, що на одній хвилі з президентом, Гончарук навіть «Зе!фішечки» взявся копіювати. Свій дебютний брифінг у новому статусі влаштував у стилі пікніка на галявині. А записане верхи на електросамо­каті першовересневе звернення прем’єра до школярів виглядало як наслідування прези­дентських «тесла-роликів».

Довівши, що на самостійну гру не претен­дує, Гончарук ще до офіційного прем’єрського старту отримав заохочувальний приз — ще­дрий мандат на кадрове наповнення Кабміну. Якщо його попередникам доводилося бук­вально вигризати кожен портфель для своїх «легіонерів» у збірній, яку формували за пар­тійними квотами, то у Гончарука з цим про­блем не було. Широке поле для портфель­них пропозицій із подачі без п’яти хвилин прем’єра було обумовлене не лише тим, що «монокоаліційний» уряд не треба було ділити з іншими парламентськими гравцями, а й об­меженою кадровою лавою у Банкової.

Формування за командним принципом наразі вигідно вирізняє нинішній Кабмін з-поміж попередників: урядовий човен не хи­тає у різні боки, бо веслують у ньому синхрон­но, без зайвих бризків. Якщо у вкрай різно­шерстій парламентській «Зе!збірній» вже по повній штормить, то «Зе!уряду» все ще вда­ється уникати масштабних скандалів, замі­шаних на внутрішніх роздраях. Кадрові тер­тя з командою попередниці у Мінздоров’я і нашуміле звільнення із подачі міністра інф­раструктури Владислава Криклія його за­ступниці Олександри Клітіної (призначення якої «через ліжко» обговорювали депутати зі «Слуги народу», запис розмови котрих сплив в Інтернеті) поза увагою не залишилися. Але обидві історії не зовсім із репертуару «вну­трішньокомандного роздраю».

А ось непоодинокі нападки на прем’єра й окремих міністрів з боку тих, чиї прізви­ща асоціюються з олігархом Ігорем Коло­мойським, — це вже ближче до теми. У та­ран-авангарді — нардепи зі «Слуги народу» Олександр Дубінський та Макс Бужанський. Перший щедро роздав «компліменти» на адресу урядовців, називаючи прем’єра і Ко «персонажами з казок, теорії, книжок», «збір­ною солянкою з людей, які собачої будки у своєму житті не побудували». Другий услід за Коломойським розчехвостив міністра роз­витку економіки, торгівлі та сільського госпо­дарства Тимофія Милованова, закликавши «вигнати його нах*р», бо «втомив парад де­білів». До хору обурених «соросятами» (так охрестили прем’єра і міністрів, які до робо­ти в уряді працювали у «ґрантових» організа­ціях) голосно долучилася Юлія Тимошенко з «Батьківщиною».

Стихія, яку розбурхало намагання пре­зидента Зеленського максимально дистан­ціюватися від Коломойського і вказати на двері тим, хто до останнього сподівався на статус (з відповідними бонусами) союзни­ків «Зе!команди», вдарила по монобільшос­ті у парламенті та підібралася до уряду. Від її потужності залежатиме кількість перших «по­топельників» у Кабміні, які вже на початку на­ступного року намічаються. На Банковій при­грозили розпрощатися з тими, хто не покаже належних результатів роботи. Компанію за­служеним «двієчникам» тут ризикують склас­ти і міністри, діяльність яких на покарання відставкою не тягне, але ними можуть пожерт­вувати за принципом «щоб спустити протест­ну пару у суспільстві і максимально втрима­ти від стрімкого сповзання Зе! рейтинги». Чим вищим буде градус протестних настроїв (а це не в останню чергу залежатиме від старань і можливостей опозиції), тим знаковішими мо­жуть бути жертви. І так виглядає, що серед перших у групі ризику зовсім не «старокадровий» очільник МВС Арсен Аваков, призна­чення якого обурило не лише активну гро­мадськість, а й представників «Зе!команди» (посаду з випробувальним терміном до кін­ця року Аваков отримав під особисту відпо­відальність президента). У списку «передо­виків» на виліт експерти озвучують прізвища вже згадуваного Тимофія Милованова, міні­стра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля (на його шанси залишитися в уряді може вплинути перебіг опалювального сезо­ну і результати «газтранзитних» переговорів), очільника МЗС Вадима Пристайка (вже на­ступного тижня проясниться ситуація щодо результатів запланованої на 9 грудня зустрічі у «нормандському форматі»).

Зрештою, Кабмін і від «оптової» відстав­ки не застрахований. Навіть попри річний імунітет, який отримав після затвердження парламентом програми дій уряду. Варіант із самовідставкою прем’єра (добровільно-при­мусовою), яка потягне за собою звільнення усього Кабміну, ніхто не скасовував.