Шеф великої компанії у Норвегії заробляє… як прибиральник

«Бо у колективах, як і в суспільстві, усі рівні», – каже Карін Еліс, авторка бестселерів про особливості спілкування з норвежцями

Бос, який самотужки прибирає свій кабінет? У Норвегії такого поважатимуть. А от за несплату податків на нього чекає суспільний осуд.

Французи на робочому місці можуть тиснути одне одному руки по кілька разів на день. Прийшли на роботу — привіталися з колегами, вийшли на обід — потиснули «на прощання» руку, повернулися — знову починають «ручкатися». Якби ви вирішили запровадити таку традицію у Британії, на вас би подивилися як на божевільного… У країнах Латинської Америки розмовляти з малознайомою людиною можна навіть на відстані 30 см. До японця ближче, ніж на метр, краще не підступати. У скан­динавських же країнах інтимна сфера починається на відстані 60 см. «Усі скандинави — інтроверти, які ревно бе­режуть свій особистий простір», — каже норвежка Карін Еліс (на фото), консул Естонії у Бергені (Норвегія), авторка бестселерів «Працювати з норвежцями» та «Подаючись на роботу в Норвегію». На запрошення Українсько-скандинав­ського центру Карін завітала до Львова з лекцією про особливості спілкування з норвежцями — як у діловому, так і при­ватному житті.

За фахом Карін — ІТ-інженер із 30-річним стажем. Тема міжкультурного діалогу за­вжди була їй близькою. Спершу тісно співпрацювала з колега­ми із аутсорс-компаній, розта­шованих в Індії, пізніше — в ін­ших країнах, зокрема Україні. Вже тоді Карін помітила різни­цю у ментальності представни­ків різних націй: «В Україні це нормально, коли чоловік допо­магає жінці піднести важку сум­ку чи відчиняє перед нею двері, аби пропустити вперед. У Нор­вегії жінка не вважається пред­ставницею слабкої статі».

Карін Еліс

2011 року Карін почала вести курси, де навчала іноземців, які працюють з норвежцями, пра­вил успішної комунікації з «хо­лодними» скандинавами.

— «Якщо зайдете у Норвегії у ліфт чи громадський транспорт і почнете розмовляти з людиною, яку бачите вперше, будьте гото­ві, що на вас подивляться з пе­ресторогою. У нас не прийнято спілкуватися з незнайомцями, — каже Карін. — Щоправда, у горах можете перекинутися кількома словами із таким же мандрівни­ком, як ви. Але загалом норвеж­ці не люблять small talks («корот­ких бесід на нейтральні теми»).

— «Довіра для норвежців — найважливіше. Ми — активна на­ція, любимо проводити час на свіжому повітрі, ходити по го­рах, кататися на лижах. На всіх туристичних маршрутах розта­шовуються будиночки, позначені літерою Т, якими опікується Нор­везька трекінгова асоціація. У бу­диночку є все необхідне, аби по­дорожній міг відпочити з дороги. Там немає сторожа чи консьєр­жа. Є тільки журнал, куди потріб­но записати, коли ви там були, як довго та скільки вас було осіб. І залишити гроші — фіксовану пла­ту за перебування», — розповідає гостя з Норвегії.

Для норвежця обманювати — сором. Ганьбою є також об­манути громаду, не сплативши податків. Якщо хтось все ж на­важується таке робити, то на­магається всіляко це приховати, — аби не піддатися осуду сус­пільства.

— У Норвегії є своя толока — dugnad («дюгнад»). «Якщо живе­те у багатоквартирному будин­ку, то навесні доведеться разом з усіма прибирати подвір’я та під’їзд. Норвежці — трохи за­мкнуті, і для них це унікальна на­года познайомитися з сусідами. Якщо не з’явитеся — люди вас не зрозуміють, — наголошує Ка­рін. — Під час dugnad кожен ви­конує посильну йому роботу: хтось садить квіти, хтось займа­ється дрібним ремонтом. Якщо ж за віком, станом здоров’я чи з інших причин не можете пра­цювати фізично, вам довірять смажити традиційні м’які вафлі (Norske vafler), які є невід’ємною норвезької ідентичності та куль­тури (їх норвежці їдять на сніда­нок, без них не обходиться жод­не свято. — Авт.)».

— «На робочому місці так само прийнято прибирати за собою. Діє правило Do it yourself („Зроби це сам“). Залишити на столі у конференц-залі одно­разову склянку з-під кави озна­чає виявити неповагу до інших. У колективі, як і загалом у сус­пільстві (за винятком королів­ської сім’ї), всі рівні, тому ро­бота прибиральника цінується практично так само, як робота керівника відділу чи гендирек­тора компанії. Навіть зарплати їхні особливо не відрізняються. Керівник отримує 60 тисяч крон на місяць. „На руки“, після ви­рахування всіх податків — 40 ти­сяч (трохи більше ніж 106 тисяч гривень. — Авт.). Прибиральник отримує… приблизно так само. Через це деякі компанії взагалі не наймають прибиральників», — розповідає Карін.

— Норвежки можуть обира­ти яку завгодно роботу — пра­цювати на нафтових вишках, м’ясниками, заробляти на жит­тя виловом риби. Ніхто їм слова кривого не скаже. Так само ніко­го не буде обходити соціальний стан жінки — заміжня, незаміж­ня, розлучена, одинока мати. Жінка у норвезькому суспіль­стві вважається рівнею чолові­кові. Тому, дівчата, будьте гото­ві: як би ви не пихтіли, тягнучи важку валізу по сходах, ніхто не кинеться вам допомагати, поки самі про це не попросите.

— «Помітила, що в Україні лише чоловіки потискають одне одному руку. У Норвегії всі одне одному потискають руки, не­залежно від статі. Потискаємо руки навіть дітям, присівши, аби бути однакового з ними зросту. Але рукостискання у нас прак­тикують, лише коли вперше зна­йомляться. Прийти в офіс і зі всіма „ручкатися“ — не прийня­то, — каже Еліс. — Так само не прийнято цілуватися „у щічку“. Обійми і поцілунки — тільки для найближчих».

Для норвежців не має значен­ня, з ким першим вітатися. Чіт­кої ієрархії як в Україні (підлеглі першими вітаються із шефом, чоловік — із жінкою, молодші — зі старшими) у Норвегії немає. Зі сусідами, колегами по роботі тут вітаються словом hei («хай»), яке означає «привіт». Таку форму привітання використовують на­віть в електронних листах.

— «В офісах у нас теж полю­бляють пити чорну каву, але ми ніколи не додаємо до цього на­пою молока», — зауважує різни­цю Карін.

— Підлеглі не отримують де­тальних інструкцій, що і як їм робити. Мусять самі придума­ти, як те чи інше завдання вико­нати. З дитинства їх вчать, що треба вміти «читати між рядків» і вчитися на помилках. Норвеж­ці у всіх сферах життя, зокре­ма професійній, дотримують­ся гасла Frihet under ansvar («За свободою приходить відпові­дальність»). Але такий підхід має свої недоліки. Наприклад, сту­денти, якщо вважають, що ні­чого нового із заняття в універ­ситеті не почерпнуть, можуть взагалі на нього не з’явитися.

— Працівники і керівництво довіряють одне одному. Якщо керівника немає на робочому місці, працівники працюють так само старанно. Шеф не дає ба­гато вказівок — дає завдання, а всі важливі рішення приймають­ся колегіально. Керівник — це лі­дер, мотиватор, координатор, а не наглядач із нагайкою. Сто­сунки між шефом і працівника­ми є неформальними, партнер­ськими, однак керівник очікує від своїх підлеглих чесності і від­повідальності.

— Працівники не намагають­ся догодити босу. На роботі, як і загалом у норвезькому суспіль­стві, відсутня ієрархія, а спілку­вання керівника і підлеглого від­бувається як рівного з рівним.

Усі працівники у Норвегії ма­ють хороший соціальний захист — виплати у зв’язку з безробіт­тям, хворобою, втратою пра­цездатності чи відпусткою для догляду за дитиною, а у відпо­відному віці — пенсію. Норвеж­ці не бояться втратити роботи, бо у цій країні діє «захист робо­чого місця»: кожен громадянин має право працювати, і держа­ва зробить усе від неї залежне, аби людина була забезпечена роботою, яка відповідає здобу­тій нею освіті та професійному досвіду. Тому працівники не бо­яться перечити босу, не боять­ся казати йому «ні» та пропону­вати ідеї.

—  Якщо людина чогось не знає — може вільно запитати про це керівника або колег. Звичай­но, коли людина 20 разів робить одну й ту ж помилку, це не то­лерується. Але їй дають право на помилку, бо вважається, що тільки так може чогось навчити­ся. До новачка можуть прикріпи­ти наставника — fadder («фадде­ра»).

— Прямо працівника шеф не критикує. Спочатку похвалить і тільки після цього скаже, що «це і це було зле». Норвежці не лю­блять негативно про когось від­гукуватися, пліткувати.

Якщо норвезький колега запросив у гості…

Бажано прийти на п’ять хви­лин швидше, а перед входом у дім — зняти взуття. Можна при­нести з собою капці і пляш­ку вина або іншого міцного на­пою.

Алкоголь у Норвегії страшен­но дорогий. Купити його можна лише у магазинах Vinmonopolet, Державної винної монополії. Це — єдина компанія у Норве­гії, яка має право продавати на­пої, вміст алкоголю в яких пере­вищує 4,75%. У будні алкоголь можна придбати лише до 20.00, у вихідні — до 18.00.

Якщо вас запросили у гості у робочий день, гоститися реко­мендується максимум до 23.00. На вихідних можна довше. Якщо господар пропонує якусь страву і вам кортить її скуштувати, не відмовляйтеся із ввічливості, бо вдруге не запропонує. Не про­сіть тих, хто сидить за столом, передати вам хліб, сіль, кетчуп тощо. У Норвегії вважається не­ввічливим перебивати розмову в такий спосіб. А от якщо вста­нете і потягнетеся рукою через увесь стіл, на це ніхто не звер­не уваги. У Норвегії це прийнят­на поведінка.

Якщо хочете залишити хоро­ше враження про себе, з’їжте все до крихти (у цій країні не прийнято залишати їжу на таріл­ці), щиро похваліть господаря/господиню і запропонуйте до­помогти зібрати посуд зі столу.

Фото з архіву Карін Елліс і resources.greenfacilities.co.uk