Передплатити Підтримати

Обіцяна посадкова весна на осінь змістилася

Арешти є, чи будуть вироки?

Печерський райcуд Києва обрав запобіжний захід начальнику Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення Збройних сил України Дмитрові Марченку. НАБУ затримало сімох співробітників (серед яких є й колишні) Нацбанку у справі щодо розкрадання 1,2 млрд грн кредиту. Ексдиректору «Укроборонпрому» Павлу Букіну оголосили підозру через відсутність у декларації майна на понад 13 мільйонів. Вищий антикорупційний суд виніс рішення щодо заочного арешту двох підозрюваних у справі «Роттердам+», одним з яких є колишній очільник Нацкомісії з питань енергетики та комунпослуг Дмитро Вовк… З початку тижня хроніки резонансних затримань, арештів та вручення підозр поповнювалися у режимі «скаженого принтера». Обіцяна з «Зе!бордів» посадкова весна на осінь змістилася. Ось тільки прогнози щодо «врожаю» неоднозначні.

Незадовго після нашу­мілого президентсько­го прес-марафону список арештантів (з альтернативою звільнення під заставу) попо­внили ексзам секретаря Рад­нацбезу Олег Гладковський та колишній заступник міні­стра економіки Юрій Бровчен­ко. Далі черга дійшла до нар­депа Ярослава Дубневича. А після другого «тесла-звернен­ня», в якому президент взявся роз’яснювати народові, чому обіцяні швидкі посадки на­справді не такі швидкі, канди­дати на лаву підсудних не лише у роздріб, а й оптом пішли.

«Стахановські» результати можна було б пояснити тим, що ГПУ, САП і НАБУ, керуючись ін­стинктом самозбереження, на­магаються будь-що догодити Зеленському з його посадко­вими дедлайнами. Інстинкти — звісно, велика сила. Але там мали би усвідомлювати: нена­лежна якість «посадкового ма­теріалу» може вилізти боком більше, ніж його недостатня (за мірками нагромадженого ро­ками суспільного запиту) кіль­кість. Кивати на криві і волохаті руки Феміди, пояснюючи, чому справи є, а з вироками — про­блема, за старою звичкою мож­на. Але, з поправкою на те, що в Україні вже другий місяць пра­цює Вищий антикорупційний суд і мантії його суддів наразі без жирних плям, такі виправ­дання собі ж дорожче обходи­тимуться. Причому на кону — не лише репутація нового генпро­курора й антикорупційних орга­нів, а й рейтинг президента як гаранта «кінця епохи безкар­ності».

Судячи з того, які криміналь­ні справи пішли у хід першими, виконавці Зе! програми «Саджа­ти будемо» намагаються мінімі­зувати очевидні для них ризи­ки. Між варіантами «побільше проваджень — нових і різних» та «старими справами борозни не зіпсуєш» перевагу другому на­дали. Взяли в оборот або при­гальмовані чи закриті ще за по­передників резонансні справи, або ж ті, в яких вже були напра­цювання. Так і на кількості ви­грали (з чистого аркуша одразу стопку «криміналу» у турборе­жимі не видаш), і заділом для наступних «левелів» себе забез­печили. Як, наприклад, у справі екснардепа Сергія Пашинсько­го. Реанімація зам’ятого «стрі­лецького скандалу» трирічної давності дозволила оформи­ти для Пашинського «пропис­ку» у СІЗО: без альтернати­ви вийти під заставу, яка була б можливою у разі пред’явлення ексобранцеві підозри за інши­ми статтями, як-от у справах щодо рейдерства чи розкра­дання в оборонці. Поки Пашин­ський освоювався в ізоляторі, у Генпрокуратурі і НАБУ взяли­ся за глибше буріння. «ГПУ за­реєстровано три провадження, де може фігурувати цей колиш­ній депутат. Ще є достатньо ма­теріалів, зокрема у НАБУ, які вже розслідуються і де також може бути фігурантом цей екснар­деп», — анонсував чергову не­приємність для Пашинського генпрокурор Руслан Рябошап­ка.

Детальнішу розкладку озву­чив колишній депутат Мустафа Найєм. За його інформацією, провадження, про які гово­рив Рябошапка, стосуються розкрадань в оборонці. «Голо­вними фігурантами всіх трьох справ є колишній голова пар­ламентського комітету нацбез­пеки й оборони Сергій Пашин­ський і секретар (у минулому скликанні ВР. — „ВЗ“) того ж ко­мітету Іван Вінник», — повідо­мив Найєм, уточнивши, що від­криті провадження стосуються оборудок із закупівлею за за­вищеними цінами бронема­шин у польської компанії Mista та схем «при виконанні держав­ного оборонного замовлення з виготовлення боєприпасів для артилерійської системи «Гіа­цинт» і незаконного викорис­тання бюджетних коштів при виготовленні міномета «Вер­ба».

З таким довіском до «роз­стрільної історії» справа Пашин­ського набуде іншого калібру. І чим вагомішими та переконли­вішими будуть зібрані у ній до­кази, тим непереконливіше зву­чатимуть волання про політичне замовлення проти «незаплямо­ваного патріота».

Схоже, продовження з дода­ванням нових епізодів і статей намічається у справах Гладков­ського та ексочільника «Укро­боронпрому» Букіна (один із фі­гурантів «Свинарчукґейту», чиє прізвище прозвучало у розслі­дуванні Bihus.info щодо поста­вок контрабандних запчастин з Росії). Висунутих їм звинува­чень недостатньо для надваж­кої вагової категорії, на яку за­махнулися ГПУ, САП, НАБУ і ДБР, говорячи про масштаби зловживань в оборонці.

А ось в історії із «мокрими бронежилетами» здалеку не за­ходили: підозри фігурантам од­разу по суті оголосили. Йдеть­ся про справу, яка ще у червні нашуміла, коли були проведе­ні десятки обшуків у посадов­ців Міноборони. У ДБР заяви­ли, що обшуки проводили у рамках досудового розсліду­вання провадження щодо за­купівлі неякісних бронежиле­тів для військових. А згодом оприлюднили фрагменти те­лефонних розмов, які буцімто підтверджували, що чиновни­ки Міноборони знали, що бро­нежилети прострілюються, але від поставок бракованого спо­рядження не відмовилися. У відповідь на адресу ДБР про­звучали звинувачення у фаль­шуванні плівок для дискреди­тації міністерства. «Аудіозапис цинічно сфабриковано», — зая­вив тоді на брифінгу начальник Головного управління розвитку та супроводження матеріаль­ного забезпечення ЗСУ Дмитро Марченко.

Минуло чотири місяці, і пріз­вище генерал-майора офіцій­но прозвучало у списку тих, кому інкримінують причетність до закупівлі неякісних броне­жилетів. 5 листопада слідчі ДБР оголосили підозру Марченко­ві і ще чотирьом співробітни­кам очолюваного ним управ­ління. 11 листопада суд обрав генерал-майорові запобіжний захід — арешт із альтернативою внесення 76 мільйонів гривень застави. Такий розвиток по­дій викликав неоднозначні ко­ментарі — від закидів у розправі над патріотами до «ура!» від тих, хто вже списав Марченка у «біз­несмени на крові». До цієї спра­ви буде прикута особлива ува­га, зважаючи не лише на те, що тема розкрадань в оборонці, та ще й під час війни — вкрай чут­лива. Шлейфу історії додав ко­лишній «придворний юрист» Януковича Андрій Портнов, по­давши справу «мокрих броне­жилетів» як свій привіт п’ятому президенту (один з фігурантів епізоду з неякісними бронежи­летами — ексрадник Петра По­рошенка Юрій Бірюков).

Відбиватися від звинувачень щодо вибіркового правосуддя і політичних переслідувань попе­редників доведеться чи не в усіх резонансних справах, і не лише ДБР. Черговим підтвердженням цього стали інформаційні хвилі в історії з затриманням голови правління «Райффайзен Банку Аваль» Олександра Писарука. Йому інкримінують участь у схе­мі з «освоєння» стабілізаційно­го кредиту на 1,2 млрд грн, який перед банкрутством отримав від Нацбанку «ВіЕйБі банк» аг­ромагната Олега Бахматюка. На той час НБУ очолювала Валерія Гонтарева, Писарук був її пер­шим заступником.

З балансом, який би дозво­лив новій владі мінімізувати за­киди щодо вибірковості пра­восуддя, наразі туго. Нової підозри ексочільниці Мін’юсту часів Януковича Олені Лукаш недостатньо для демонстра­ції того, що за справами проти попередників і про «папєрєдні­ків» не забудуть. Замало і сві­жої історії з затриманням за підозрою у шахрайстві очільни­ці департаменту забезпечення доступу до публічної інформа­ції Офісу президента Світлани Кондзелі та її спільниці, колиш­ньої заступниці міністра куль­тури Вікторії Лісничої (справа стосується вимагання 300 ти­сяч доларів хабара за сприяння у працевлаштуванні на посаду у «Нафтогазі»).

Коментар для «ВЗ»
Петро Олещук, політолог

— Гучних справ і раніше вистачало, але вони завершувалися нічим. Індикатором для суспіль­ства будуть конкретні результати, а не кількість проваджень. Чи зможуть показати ці результа­ти, багато у чому залежатиме від того, наскільки якісно вдасться організувати розслідування ре­зонансних справ і зібрати доказову базу, яка не розвалиться у суді.

— «Далі будуть вироки. А не буде — будуть відкриті інші справи. Ніхто не буде зупиня­тись», — фраза з відеозвернення президен­та Зеленського. Звучить так, наче він сам не впевнений у тому, що розслідування гучних справ відбуватимуться без саботажу і зли­вів?

— Якщо спиратися на минулий досвід, такий варіант важко виключати. Враховують і можли­вість такого розвитку подій.

— Генпрокурор Рябошапка і трьох місяців не попрацював, як проти нього вже копати взялися. Чи втримає удар?

— Найпростіший спосіб дискредитувати спра­ви, до яких має стосунок Генпрокуратура, — дис­кредитація самого генпрокурора. Рябошапка має підтримку з боку прези­дента. Якщо втілить її у кон­кретні результати роботи, йому нічого не загрожува­тиме. Якщо ж ні, його пози­ції можуть серйозно похит­нутися.

— Зі зміною влади змінилася публічна кар­тинка у трикутнику «Генпрокуратура — САП — НАБУ». Раніше — війнушки, тепер — демон­страція мирного курсу на співпрацю.

— Сьогодні — мир, завтра — ні. Усе залежатиме від ситуації. Генпрокурор має довіру і підтримку з боку президента. Щодо Назара Холодницько­го й Артема Ситника, вони залишаються у підві­шеному стані. Їм потрібно показати свою ефек­тивність і результативність не лише українській владі, а й нашим західним партнерам, які свого часу виступали ініціаторами створення в Україні нових антикорупційних органів.

— А інакше що — відставка?

— Це питання висить у повітрі, наразі його не педалюють. Проте до нього можуть повер­нутися у будь-який момент. Ні Холодницький, ні Ситник не є тими фігурами, за які будуть три­матися.