«Там не дуже холодно. Нижче 25 градусів морозу буває рідко»

Національний антарктичний центр шукає полярників, які поїдуть працювати на станцію Вернадського

“Загублена” льодова печера. Вона має щонайменше три рівні. На нижньому виявили замерзле озеро, струмок та залу заввишки 12 м. Фото Олександра Зуласа

Якщо ви мріяли коли-небудь побувати в Антарктиді, маєте шанс. Національний антарктичний науковий центр МОН оголосив конкурс з відбору кандидатів до складу XXV Української антарктичної експедиції 2020−2021 рр. на антарктичну станцію «Академік Вернадський», що розташована на острові Галіндез у Західній Антарктиді. Потрібна команда з 12 осіб — семи науковців (біологи, метеорологи), трьох інженерно-технічних спеціалістів, лікаря та кухаря.

«Основна вимога до канди­датів — міцне здоров’я та ви­тривалість, адже доводить­ся працювати в екстремальних умовах. Є віковий ценз — 45 років, натомість обмежень за статтю немає. Зараз на станції зимують дві жінки — біолог та лі­кар, — каже головний інженер Національного антарктично­го наукового центру Ігор Мо­роз, який був на станції „Акаде­мік Вернадський“ п’ять разів. — Станція розташована не за полярним колом, тому там не дуже холодно. Нижче 25 гра­дусів морозу температура не опускається. Хоча бувало і -30. Але загалом погодні умови там важкі, дуже вітряно і часто змі­нюється погода. Буває, до обі­ду сонце, аж сніг тане, а після обіду різко захмарилось, почав­ся сильний вітер і сніг. До ранку — уже по коліна снігу. Аби вийти зі станції, треба спочатку роз­чистити собі стежку. Пригадую, у 2006-му зварювали новий ре­зервуар. Мали на це три місяці. А погода була як на зло: постійні вітри, мокрий сніг, погана види­мість. Навіть не хотілось вихо­дити зі станції. Але зварники му­сили в таких умовах працювати. Біологи, метеорологи також му­сять виходити у будь-яку пого­ду, бо робота є робота».

Обмежені терміни виконан­ня робіт на станції пов’язані з тим, що робітники мають вчасно повернутись на материк. Ска­жімо, команда зимівників змі­нюється лише навесні, коли є можливість доплисти до стан­ції кораблем. Шлях в Антаркти­ду нелегкий. Зазвичай полярни­ки летять літаками до Аргентини або Чилі. На це йде приблизно дві доби. А потім ще кілька діб добираються кораблем до ост­рова Галіндез. І це найнебезпеч­ніша ділянка шляху, адже плис­ти доводиться через протоку Дрейка, яку штормить тут біль­шу частину року. Десятиметро­ві хвилі тут — норма.

Ще одне випробування для учасників дослідження — брак спілкування. Адже впродовж ці­лого року людина бачить лише одинадцятьох своїх співробіт­ників і біло-блакитні антарктич­ні пейзажі. Тому серед основних вимог до кандидатів — некон­фліктність та здатність працю­вати в умовах депривації (коли людина тривалий час не може задовольнити свої психологічні потреби).

«Найбільшу радість на стан­ції викликає спілкування з твари­нами. Якось ми десь пів години через вікно спостерігали за ігра­ми тюленів. Десь зо два десят­ки дорослих тюленів намагались одночасно залізти на невеличку крижину: зіштовхували один од­ного, падали і лізли знову. Вигля­дало дуже смішно, — каже Ігор Мороз. — А ще там дуже багато птахів. Вони приходять до стан­ції випрошувати харчі — це про­стіше, ніж самим собі здобувати їжу. Буває, йдеш, а за тобою ме­трів за десять плентається по­морник. Якщо не даси чогось, може і в ногу дзьобнути. Особли­во обережними треба бути, коли самки поморників сидять на яй­цях. Самці тоді охороняють те­риторію. У цей час доводиться ходити тільки з піднятою над го­ловою лижною палицею. Бо коли поморник захищає гніздо, нама­гається клюнути у найвищу точ­ку. Так удар йде на палицю, а не на голову. А дзьоб у них міцний. Якось мені довелось рятувати пінгвіненя. У нас там є озерце. Маленьке пінгвіненя провали­лось під лід, не могло вибратись, а поморники вже тут як тут — че­кають на здобич. Довелось ло­патою витягувати того пінгвін­чика».

Скільки платять учасникам експедиції?

Кандидати, які пройдуть кон­курсний відбір, отримуватимуть посадовий оклад на основі Єди­ної тарифної сітки для бюджет­ників. Він буде залежати від посади та наукового ступеня працівника. Крім того, всьому складу експедиції нараховуєть­ся антарктичне польове забез­печення за кожний день пере­бування на антарктичній станції «Академік Вернадський» у роз­мірі 720 грн. Усіх зимівників та­кож забезпечують харчуванням, речовим майном (одяг, взуття та ін.), санітарно-гігієнічними за­собами та медичними засобами на час експедиції.