«За місяць виношу сміття один або два рази!»

Все, що можна віддати на переробку, Іванна Штогрин сортує та миє, а харчові відходи «згодовує» спеціальним хробакам

Так виглядає сортування сміття у помешканні Іванни Штогрин

Мало не щодня кожна сім’я виносить пакет зі сміттям. Якщо сміттєвий бак переповнений, ставимо пакет поруч. При цьому лаємо комунальників, які не можуть вчасно вивезти непотріб. А може, якби ми спробували викидати менше, то й проблема з вивозом сміття не стояла б так гостро? Львів’янка Іванна Штогрин довела: навіть багатодітна сім’я, яка мешкає у багатоповерхівці, може продукувати мінімум відходів. І від цього є користь не лише для довкілля, а й для сімейного бюджету.

«У нас троє дітей, тож сміт­тя завжди було багато. Якось не задумувалась, що відбуваєть­ся з тим сміттям після того, як ми його відносимо до сміттєво­го бака. А потім сталася траге­дія на Грибовицькому сміттєз­валищі. Серед тих, хто загинув, був зять моїх знайомих. І в тому, що сталося, винні не лише місь­кі чиновники, а й усі ми, — каже Іванна Штогрин. — Ми купуємо пакети для сміття і туди скидає­мо все підряд. Бо нам так зруч­но. У поліетиленових кульках без доступу повітря харчові від­ходи починають бродити, різні речовини вступають у хімічні ре­акції. І виділяються гази — сірко­водень і метан. Пожежа на полі­гоні почалась саме через те, що почав горіти метан».

Після тієї трагедії жінка поча­ла сортувати сміття вдома. Хоча біля багатоповерхівки, у якій мешкає, немає баків для роз­дільного прийому сміття. Через фейсбук знайшла організацію «Чисте довкілля». Вони забира­ють скло, папір, харчовий і побу­товий пластик, тетра- і алопаки. Головне, що уся вторсировина має бути вимита і висушена. Па­кети з-під соку чи молока тре­ба розрізати. Кришечки окремо. До речі, не увесь пластик можна здавати на переробку. На кож­ній пластиковій упаковці є мар­кування — трикутник з цифрою всередині. Якщо там 3, 6, чи 7 — таку сировину переробити не можна. Чимало дитячих йогуртів пакують у пластикові «ванночки» з позначкою «6». Трійка означає, що це взагалі не харчовий плас­тик, тож продукти харчування у нього пакувати не можна. Хоча трапляється, що з такого мате­ріалу виробляють одноразовий посуд.

«Навіть мої діти, коли щось купують у магазині, дивлять­ся на маркування. Якщо воно в тарі, яку не можна здати на пе­реробку, — не беремо, — каже жінка. — До речі, багато моїх су­сідок, які знають, що я сортую сміття, часом приносять і свою „вторсировину“, аби я здала. Зокрема великі банки від опо­ліскувачів чи засобів для пран­ня. Ми хотіли встановити спе­ціальні контейнери у кожному під’їзді, але частина мешканців боїться, що буде неприємний запах. Але ж складати у контей­нери треба лише вимиту і ви­сушену вторсировину. Це лише кілька додаткових хвилин часу! Контейнерів у нас наразі нема, а те, що приносять знайомі, ча­сом доводиться зберігати в ба­гажнику свого авто. Щоправ­да, потім не знаю, як маю ділити гроші, які дають за вторсирови­ну. Минулого разу заробила 78 гривень».

Самого сортування жінці ви­явилось замало, вирішила ком­постувати харчові відходи. Для цього на балконі встановила ящик, куди «заселила» спеці­альних… хробаків. «Є спеціальні мікроорганізми — бокаші. Вони швидше змушують органічні відходи перероблятись на ком­пост. Але недолік у тому, що вони не відтворюються, тож їх тре­ба щоразу купувати. Натомість хробаки розмножуються самі. Для компосту використову­ють два види — каліфорнійсько­го черв’яка і старателя. Я купи­ла на ОЛХ старателів, оскільки вони стійкіші до перепадів тем­ператури, — каже Іванна. — Від­коли почала компостувати хар­чові відходи, звичайного сміття, яке не можна здати на перероб­ку, стало значно менше. Зага­лом у загальний сміттєвий бак викидаю сміття лише раз чи два на місяць».

Окрім компостера, який має у квартирі, жінка вивозить орга­нічні відходи на город до родич­ки. «Зараз багато шкірок з ка­вунів, динь, качани з кукурудзи, яблук. Мої хробаки не встига­ють все це з’їсти. Тож вивожу на город і закопую. У землі воно перегниває. І це додаткове до­бриво для ґрунту. А компост — взагалі цінне добриво, еколо­гічно чисте, не те що мінеральні добрива. Тому тим, хто має дачі, раджу обов’язково ком­постувати харчові відходи. Це також добрий ґрунт для вазон­ків. До речі, за кордоном у міс­тах є громадські компостери. Наприклад, у Бельгії. Там два дерев’яні ящики біля… костелу. В одному з них листя. Ти кида­єш свої харчові відходи в один бак, береш з іншого бака листя і присипаєш їх. Завдяки листю харчові відходи починають прі­ти, перероблятись на компост. — каже Іванна Штогрин. — Ма­ємо розуміти: якщо не навчи­мось сортувати сміття, то бу­демо щоразу платити більше за його вивезення. Адже що біль­ше змішаного сміття буде над­ходити на сміттєсортувальний завод, плата за вивіз зростати­ме. Мені імпонує ідея „Дім нуль відходів“. Аби було менше сміт­тя, намагаюсь відмовитись від всього одноразового. За по­купками ходжу з екосумками. Беру з дому контейнери для м’яса, фруктів, аби не брати „кульочків“. Дітям у школу ку­пила багаторазові пляшки для води з безпечного харчового пластику. Навіть трубочки за­мовила багаторазові. Для них у комплекті є спеціальні щіточ­ки, щоб можна було мити все­редині».