Передплатити Підтримати

Як втрачаємо зелені легені Львова

Основні схеми, якими послуговуються ділки, – на прикладі регіонального ландшафтного парку «Знесіння»

Винахідливі забудовники не гребують нічим, аби звести елітне житло чи розкішний ресторан у зеленій зоні міста: від купівлі неіснуючих споруд, під обслуговування яких беруть ділянку, до самовільного захоплення землі у парку.

Покинуті фундаменти готелю

Прогулянку найбільшою зеленою зо­ною міста разом із юристом-екологом Софією Шутяк розпочинаємо з вулиці Довбуша, 15. При вході у парк біля гори Лева (пам'ятка природи місцевого зна­чення) є ділянка, за яку громада бореть­ся із забудовниками понад десять ро­ків. Тут намагались побудувати спочатку житло, згодом готель. Відповідні сліди все ще нагадують про ці наміри… Мета­лева конструкція-залишки паркану, наче кільцем стиснула ділянку, яка буяє зе­ленню. Земля, де встигли залити бетон, заросла травою, покинуті будівельні ва­гончики свідчать про те, що не так давно тут мала би постати чергова комерційна споруда. Привертає увагу залитий фар­бою стенд — паспорт об’єкта, де зберіг­ся напис «будівництво готельно-рекре­аційного комплексу…». Коли планували завершення будівництва? З-під фарби проглядається «2017 рік».

«Ніколи, за жодної влади, територія цього парку не забудовувалася, вона ви­конувала насамперед функцію природно­го захисту міста. Ці ландшафти створюють території Львова потрібний мікроклімат. Але у теперішній час територія парку ва­бить підприємців як магніт», — розповідає провідний юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія-Пра­во-Людина» Софія Шутяк.

Це територія колишньої військової частини, яка після того, як військові звід­ти пішли, мала перейти у користування парку «Знесіння». За словами юрискон­сульта, є ухвала ЛМР № 1113 за 2001 рік, яка прописує: якщо звільняється якась земельна ділянка в межах парку, то пе­редається вона першочергово для ко­ристування парку. Але міська влада це проігнорувала, коли надала ділянку за­будовнику.

«Це цінна територія, яка військови­ми ніколи не була забудована. Має гарну рослинність. Це свого роду „екологічний коридор“, який з’єднує дві частини парку в єдину цілість. Якщо там забудувати — це фрагментує територію парку, і з приро­доохоронної точки зору воно пошкодить йому, тому що не буде шляхів міграції для тварин, птахів і рослинності», — пояснює пані Софія.

Як згодом з’ясувалося у судах, пере­дачі ділянки забудовникові передувала низка порушень українського законодав­ства. Зокрема, ця територія була пере­дана під обслуговування неіснуючих спо­руд, які підприємець начебто придбав у військової частини. Міська рада, міські депутати фактично одноголосно (!) (були три ухвали ЛМР) віддали цю ділянку на Довбуша, 15, під забудову — без усіх по­трібних узгоджень та візувань.

«Зараз ситуація з Довбуша, 15, непев­на для парку. Договір оренди землі для забудовників закінчився, але ще до цьо­го моменту їм вдалося залити там неве­ликий фундамент, площею близько 400 м кв., на який вони встигли зареєструва­ти право власності, — як на незавершене нерухоме будівництво, — додає пані Шу­тяк. — Зараз питання можуть вирішити громада і міська рада, — прийняти рішен­ня про передачу цих земель у межі пар­ку „Знесіння“. Адже є загроза того, що власники псевдофундаменту знову зро­блять спробу там будувати».

На думку юристів, повністю звільнити землю від власності забудовника можна, викупивши фундаменти, адже існує ме­ханізм оплатного вилучення майна для суспільних потреб.

Перші забудови

Рухаємося парком далі. Густа зелень, пагорби, вкриті травою, справляють вра­ження, що ми зовсім не серед велико­го міста, а десь далеко на природі, по­далі від цивілізації… Минаємо зоокуток «Домівка врятованих тварин», де, окрім покинутих песиків і котиків, можна по­бачити відібраних у недобросовісних власників чи браконьєрів єнотовидних собак, лисів, вовків та багато диких пта­хів: сороки, лелеки, боривітри та ін.

Піднімаємося стежкою догори, ви­вчаємо інформаційні стенди, непода­лік зауважуємо дитячий майданчик, далі дерев’яні лавки та стіл, де можна з приємністю провести час серед приро­ди. Моє око помічає внизу серед бага­тої зелені дахи будинків, які неприрод­но врізалися у парк.

«Це одна з перших забудов парку на вулиці Липківського, вулиця існува­ла ще до моменту створення парку як об’єкта природно-заповідного фонду. Люди мали один невеличкий будиночок і вирішили на своїй присадибній ділянці побудувати житловий будинок. Він був побудований незаконно, не знаю, чи до сьогодні узаконений, — пояснює Софія Шутяк. — Наступний приклад такої са­мовільної забудови — будинки на вул. Лісній, 11 і 13а».

За словами пані Шутяк, на підста­ві рішення Шевченківського районно­го суду спритні ділки отримали держав­ний акт на право власності на земельну ділянку на Лісній, 11, для житлового бу­дівництва, потім два чи три рази її пе­репродали і побудували будинок. По сусідству, на вул. Лісній, 13а, люди теж вирішили спочатку побудувати будинок у межах парку, а потім через суд узако­нити його, але їм не вдалося. «Є два рі­шення верховних судів про знесення самовільно побудованих будинків на вул. Лісній, 11, та 13а, але вони до сьо­годні не виконані. Чому так, це питан­ня до міської ради, тому що парк не є власником землі, і він не може отрима­ти виконавчого листа», — зауважує моя співрозмовниця.

Міська рада подала позов до суду щодо визнання права власності на ці самовільні будівництва за комуналь­ною громадою. На думку юристів, гро­мада має право вирішити, що важливі­ше — відновити все у попередній стан, знести будинки на вулиці Лісній, чи уза­конити незаконне будівництво і вико­ристовувати для інтересів громади, для рекреації чи освіти. Але залишається завжди загроза того, що узаконені са­мобуди можуть просто продати новим власникам, які вже будуть упевнено там почуватися.

«Особливістю об’єктів природо-за­повідного фонду, такого, як регіональ­но-ландшафтний парк „Знесіння“, є те, що у нього є територія, яка завжди є більшою, ніж землі, які надані безпо­середньо парку в управління. Чому так відбувається? Тому що об’єкт природ­но-заповідного фонду — це певна еко­система, яка дуже часто співіснує з ан­тропогенними об’єктами. Для того, щоб така система була збережена, має дотримуватися певний режим її вико­ристання, який прописується у проєк­тах організації території», — пояснює юрисконсульт.

На підставі документа «Проєкт орга­нізації території», який прирівнюється до містобудівної документації, на публічну кадастрову карту наносяться обмежен­ня і обтяження на користування певними земельними ділянками. «Парк „Знесін­ня“ має 354 га території, сюди входять певні міські вулиці, тут є юридичні особи, житлові будинки. Це означає, що коли ви на момент створення об’єкта природно-заповідного фонду не заперечували про­ти включення сюди вашої території, ви маєте право тут жити й функціонувати, але в межах того, що дозволяє закон», — наголошує пані Шутяк.

«Окрім громади, повинна контролю­вати ці речі державна екологічна інспек­ція, — зауважує Софія Шутяк. — Також архітектурно будівельна інспекція, ад­міністрація парку. Але оскільки парк фі­нансується коштами з міста, йому дуже важко бути незалежним. Тому ми не раз піднімали питання: оскільки це регіо­нальний ландшафтний парк обласного значення, треба передати його на фінан­сування області».

Що цікаво, коли парк «Знесіння» по­чав інтенсивно виступати проти забудо­ви на вул. Довбуша 15 та вул. Лісній 11, 13а, на його адміністрацію почався сер­йозний тиск з боку міської влади. Колиш­ньому директору Олесю Завадовичу ви­несли кілька необгрунтованих доган, він не мав права на премії, зменшили фінан­сування парку тощо.

Коментарі для «ВЗ»
Уляна Тарас, керівник парку «Знесіння»

Нещодавно була спроба непра­вомірно винести в натуру межі парку «Знесіння». На нас вчинявся незро­зумілий тиск з боку псевдоактивіс­тів щодо прискорення цієї процеду­ри, і, відповідно, заяви розглядалися у всіх інстанціях. Але, розібравшись з інформацією, ми зрозуміли, що це неправомірні вчинки. На сьогодні всі процеси припинені, люди, які чини­ли активний тиск, відсторонені. Ми подали заяви у прокуратуру, поліцію, відкрито правоохоронне проваджен­ня. Цей процес винесення в натуру меж парку був зроблений давно і не потре­бував повторення. Але ділки вимага­ли затвердити псевдодокументи, які були перекроєні фірмою ДП «Західгеодезкартографія», без погодження з міською владою, адміністрацією пар­ку. Суть у тому, що на новій карті було вирізано з парку ділянки, де є приват­ні забудовники, а деякі «липові» дода­ні… Парк має свій акт на землю зі свої­ми межами, а ті незначні порушення, які вже встигли зробити протягом року, бу­дуть ліквідовані.

Олесь Завадович, попередній директор парку, працівник «Знесіння»

Зараз говорити про те, що в парку є якісь неосвоєні ділянки, які не най­краще виглядають, а ми їх, мовляв, забудуємо і буде набагато гарніше, — це неправильно. Ми мусимо львів­ські парки пристосувати для потреб соціуму. Парк багато в чому змінив­ся, є багато обладнаних стежок, по­ручні, сходинки, колиби, освітлення алей, започаткували нову програму «Домівка врятованих тварин». Але, на жаль, всі ті питання, які ми рані­ше мали щодо забудов, залишають­ся. Це вул. Лісна чи Довбуша, чи Хар­ківська, де є автостоянка. Питання висять у судах. Кожні вибори чи пе­ревибори призводять до того, що забудовник шукає нові способи ви­рішення своєї проблеми. Тепер є по­пулярний спосіб — викупити ділянку у приватного користувача і там робити значно ширше будівництво.