Із Зе!-депутатів у Трускавці роблять роботів?

«Слуг народу» маститі тренери уже попередили, що вони – «політичні ніхто»

Цитата з виступу голови Держмитслужби Максима Нефьодова вже стала афоризмом: “Робота депутата — голосувати. Інтерв’ю, виступи з трибуни - це зло”. Фото зі сторінки Максима Нефьодова у Facebook

Креативна новація партії «Слуга народу» — провести у Трускавці тижневе навчання своїх кандидатів у народні депутати — перетворилася на всеукраїнське посміховисько. І доклалися до цього самі організатори.

Пів біди, що майбутніх членів парламенту під час закритих лекцій зму­шують, наче підліткових фа­нів на стадіоні, стрибати на од­ній нозі — після багатогодинних лекцій треба розім’яти м’язи. Але коли тебе твої наставники на очах у всіх опускають до рів­ня плінтуса, принижують твою гідність — це вже занадто!

Цього, схоже, не може вто­ропати один з політтехноло­гів партії «Слуга народу» Мики­та Потураєв (№ 94 у виборчому списку «СН»), якого запросили на ці курси, щоб вводив моло­дих Зе!-політиків у курс спра­ви. Після його лекції всі вони відчули себе приниженими, упослідженими. Безправними гвинтиками, які завжди можна прикрутити. А що робилося б у вашій душі, якби від своїх на­ставників почули ось таке:

«Зараз ви помилково дума­єте, що ви всі — політики. Це велика помилка… Ви всі опи­нилися тут тому, що виборець шукав людей політичної пар­тії „Слуга народу“. І йому було однаково, яке прізвище буде вказано у цьому рядку. Ці ви­бори виграв Володимир Олек­сандрович Зеленський… Усі ви — політичні ніхто! Я хочу, щоб це почув кожний з вас. Ви — суб’єкти у житті, але по­літичними суб’єктами ви не є! — розпочав свій трускавець­кий спітч пан Потураєв. А далі, зауваживши, що слухачі втра­тили до нього інтерес, продо­вжив: — Там хтось уже сидить у телефонах. Я ж це бачу. Хтось думає про те, як би поїхати до Львова. Хтось думає про те, як взагалі звідси звалити. Ок! — це ваше право. Ви були ніким, але ті, що залишаться, стануть ки­мось…».

Деякі слухачі цього виступу не проковтнули образ на свою адресу, а вже поскаржилися на «вчителя» в Офіс президента: кого ви нам прислали? І за кого ви нас маєте?

Спроба виправдатися — «хтось з вас щось не так зро­зумів» — майбутніх депутатів не заспокоїла. Відчули, що з них роблять роботів, рабів, мане­кенів, маріонеток чи ще щось інше безмовне, безправне. І ці їхні підозри посилив виступ ін­шого спікера трускавецьких навчань — голови Державної митної служби Максима Нефьо­дова. Молодий і перспективний (як про нього кажуть) реформа­тор транслював у вуха канди­датів у депутати речі, які інак­ше, як радянським совком, і не назвеш. А відзначився пан Не­фьодов тим, що, по суті, від­мовляв представникам «Слу­ги народу» у Верховній Раді у праві на слово, власну думку — виступати з трибуни, давати коментарі пресі, брати участь у телевізійних ток-шоу. Бо все це, на думку голови Держмит­служби — зло! На переконання головного митника, обов’язок депутатів полягає у тому, щоб лише голосувати. А дебатува­ти — це, мовляв, не ваша спра­ва, зайва трата часу. Так само шкідливими Нефьодов вважає прямі трансляції засідань Вер­ховної Ради — бо вони начебто спричиняють шкідливий само­піар політиків…

Журналіст Дмитро Лиховій так відреагував на специфічні методи роботи влади з ново­спеченими депутатами: «Із 90-го року Верховна Рада (навіть у найважчі часи) була майданчи­ком для обговорення і ПРОДУ­КУВАННЯ важливих рішень. А не для підмахування напрацю­вань керівної і спрямовуючої партії, Портнова чи кого там ще. Рівень Офісу президента, який збирається закидати свої проекти на затвердження „ро­бітникам зеленої кнопки“, ми бачимо. Він -жалюгідний…».

Спроба проводу «Слуги на­роду» видресирувати зі своїх нардепів автоматичних вико­навців чужої волі уже породи­ла спротив. Хтось із незгідних записав на диктофон навчан­ня-повчання пана Потураєва і передав компромат одному із проросійських видань, близь­ких до Медведчука. Думаєть­ся, в Офісі президента, як і у випадку із секретарем Борис­пільської міськради, дадуть ко­манду шефу СБУ Баканову «ро­зібратися з цим чортом»…

Коментар для «ВЗ»
Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

Тренінг народних депутатів у Трускавці спрямований не на отримання нових системних знань, а є спробою збудувати ко­манду в парламенті і виявити тих, хто не хоче грати у командну гру. Цими мотивами і керувався у своєму виступі пан Потураєв. Я розумію, роль політтехнолога є часто провокаційною, але го­ворити своїм майбутнім колегам по фракції, що вони — «ніхто», це вже занадто! Не певен, що це сприятиме формуванню гарного психологічного клімату у фракції «Слуга народу».

Позиція пана Нефьодова мене цікавить у ракурсі його посадо­вих обов’язків на державній службі. Він приїжджав у Трускавець за свій рахунок — чи його вояж на партійні курси оплачуватимуть платники податків? Свої поради Нефьодов доносить як люди­на, яка працює у виконавчій владі, і яка ніколи не працювала у законодавчій. Він висловлює свої «хотєлки». Нефьодов хотів би, щоб парламентарії якомога менше критикували урядовців. Хоча, якщо відверто, створення «машини для голосувань» — мрія будь-якої політичної сили…