Передплатити Підтримати

«Слузі» не дають спокою могили солдатів...

Хоча ховати їх з військовими почестями – святий обов’язок усіх держав

Під час перепоховання останків українських воїнів у селі Червоному

У новому парламенті, схоже, загостряться світоглядні дискусії на тему нашого історичного минулого: буде спроба переглянути його оцінки, повернути у наші будні радянські ідеологічні штампи. Не виключено, що ініціюватимуть ці процеси і члени провладної фракції «Слуга народу». На це вказує опус одного з майбутніх нардепів-мажоритарників від цієї політсили — проросійського блогера дніпрянина Максима Бужанського. Він зчинив переполох щодо «відродження фашизму» в Україні…

Приступ агресії викликали організовані представниками влади, громадськості, Збройних сил України поминальні урочистості на військовому цвинтарі у селі Червоному Золочівського району на Львівщині: перепоховання 29 українців, учасників Другої світової війни, які у складі першої української дивізії «Галичина» загинули у боях під Бродами.

У траурних заходах (відбуваються щорічно), крім представників духовенства, громадськості, пошуково-меморіальних організацій взяла участь влада — заступник голови Львівської облдержадміністрації Роман Филипів, колишній керівник ЛОДА Олег Синютка, який став народним депутатом від партії «Європейська Солідарність». Виступаючи на цій події, пан Синютка, зокрема, сказав:

— Тут, біля Бродів, українці стали за нашу землю, за нашу славу. Тут українці були на своїй землі — і спереду, і ззаду, за ними і перед ними були неприятелі. Українці боролися за себе. Вони боролися і за нас з вами…

Біля вкритих державними прапорами домовин з прахом загиблих українських солдатів стояла почесна варта сучасних українських воїнів. Під час поховання звучав державний гімн, було дано військовий салют. Усе це і викликало лють новообраного нардепа-«слуги» Бужанського. Він звернувся до міністра оборони Степана Полторака з вимогою повідомити, хто санкціонував участь військовослужбовців ЗСУ «у перезахороненні солдатів 14-ї дивізії Ваффен СС», а також повідомити, хто дав команду накрити їхні труни державним стягом, виконати державний гімн і віддати військовий салют…

У Міністерстві оборони швидко відповіли на гнів пана Бужанського. Повідомили, що… призначили службову перевірку. Військовій службі правопорядку, а також відповідним службам Львівського гарнізону доручено «перевірити усі причини та обставини участі військовослужбовців у зазначеному заході». І запевнили, що вживуть заходів, якщо буде виявлено порушення законодавства.

До слова, виходячи з гуманістичних принципів, у незалежній Україні давно розшукують останки воїнів, які загинули під час збройних конфліктів різних періодів — незалежно від того, у складі яких формувань вони воювали. Уповноважені державою на це органи урочисто перезахоронюють прах загиблих. Крім українців, останню шану віддають воїнам інших національностей — росіянам, німцям, австрійцям, туркам. Так роблять у всьому світі, це відповідає цивілізованим нормам.

Насамкінець — цитата із Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». У цьому документі вказано, що борцями за незалежність України у XX столітті визнаються… «інші організації, структури або формування, що існували протягом XX століття (до 24 серпня 1991 року) і метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України». Воїни з «Галичини», стверджують об’єктивні історики, за неї боролися…

І ще одне. 9 травня цього року президент Володимир Зеленський на своїй сторінці розмістив світлину, на якій зображено ветерана радянської армії, що люб’язно розмовляє зі своєю ровесницею — зв’язковою УПА. Пана Бужанського це фото тоді зовсім не дратувало…

Коментар для «ВЗ»
Святослав Шеремета, керівник меморіально-пошукового центру «Доля»:

Прах 29 українських воїнів було знайдено під час пошукової експедиції «Долі» на території Золочівського району минулого і цього року.

А щодо негативної реакції окремих осіб на їх перепоховання… Нема що дивуватися деяким представникам партії «Слуга народу», риторика яких має яскраво виражену антиукраїнську спрямованість. Але я обурений реакцією вітчизняного Міністерства оборони. Адже у всі часи вшановувати пам’ять загиблих солдатів було і є святим обов’язком усіх держав. Принципи пошукового руху передбачають, що кожен воїн заслуговує на те, щоби бути похованим відповідно до свого релігійного звичаю, до своєї національності. Заслуговує на те, щоб йому було віддано належні військові почесті. Тому мені дивно, що вітчизняне Міноборони створює якусь комісію, яка має розслідувати той факт, що на чині перепоховання українських військовослужбовців, які загинули під час Другої світової війни, були українські військові та державні символи. Невже деякі представники Міністерства записалися у вороги України? Чи, може, вони вдало маскувалися останні п’ять років?