Кельнський собор уцілів під час бомбардувань

Хоча місто під час Другої світової війни було зруйноване на 90 відсотків. Згодом його повністю відбудували

Коли товаришка запропону­вала поїхати в гості до її ро­дини у Кельн (Німеччина), не роздумуючи ані секунди, дала згоду. Тим більше була можливість скористатися по­слугами бюджетної авіаком­панії. Переліт зі Львова до Дортмунда коштував лишень 25 євро (щоправда, довелося доплачувати за 10-кілогра­мовий багаж ще 20 євро). З Дортмунда до Кельна — неда­леко, доїхали машиною.

Перший пункт «програми» — знайомство з Кельном, а також подорожі до Бельгії і Нідерландів. У місті є туристич­ні фірми, які забезпечують од­ноденні чи багатоденні поїздки по Європі (екскурсії проводять, зокрема, російською мовою). Ми вибрали одноденні поїздки до Бельгії (давня Фландрія), у міста Брюґґе, Ґент, Антверпен, і до Нідерландів — в Амстердам і Королівський зоопарк в Ардені. Вартість кожної одноденної по­дорожі — 20 євро.

Часу детально ознайомити­ся з Кельном було небагато, але все одно вражень чимало. Кельн — одне із найдавніших німецьких міст, засноване на початку пер­шого тисячоліття нашої ери. Під час Другої світової війни міс­то зазнало нищівних бомбар­дувань і було на 90 відсотків знищено. Та згодом повністю відбудовано. Вулиці забудовані добротними 4−5-поверховими будинками. Відтворено храми складної готичної архітектури. У Кельні найбільший у Німеччині університет, в якому навчається 44 тисячі студентів, десятки му­зеїв і галерей…

Найвидатнішою пам’яткою є знаменитий собор (Dom) Пре­святої Богородиці і Свято­го Павла, один із найвеличні­ших готичних храмів Європи. Під час бомбардувань вели­чезний Кельнський собор уці­лів, витримавши пряме влучен­ня трьох бомб. Гостроверхий, почорнілий від часу, майстерно оздоблений собор двома вежа­ми впирається у небо. Їх висота 157 метрів. На височенному фа­саді у трьох заглиблених стріл­частих аркових порталах роз­ташовані скульптурні групи на біблійну тематику, фігури свя­тих у повний зріст. Захоплення викликає п’ятинефний інтер’єр собору. На масивних стовпах високо піднялися пілястри і пе­реплелися вгорі на склепінні ви­тонченими нервюрами. На ві­кнах — барвисті вітражі. Кожен має свій сюжет на біблійну тему. Розглядати їх — справжнє задо­волення.

Головна цінність собору — саркофаг з мощами Трьох царів, Каспора, Мальхіора і Болтазара, які принесли дари Іс­усу на Різдво. Тисячі паломників приїжджають сюди, щоб покло­нитися святині. 6 січня, в день вшанування Трьох Царів, сарко­фаг відкривають. У ньому збері­гаються три черепи, увінчані зо­лотою короною. Три корони є на гербі Кельна.

Цей релікварій встановле­но у центрі собору. Має довжи­ну два метри, висоту — півтора метра і весь розкішно оздобле­ний золотом, сріблом, емалями, дорогоцінним камінням, камея­ми. Чеканкою виконані сюжети із життя Христа. Саркофаг визна­но шедевром середньовічного ювелірного мистецтва.

Нам пощастило побувати на месі в соборі. Хвиля потужних звуків органа заполонила вели­чезний простір храму. Біля вівта­ря звучав хор. Такі урочисті хви­лини надовго закарбовуються у пам’яті.

Та варто вийти з собору, як занурюєшся у зовсім іншу ат­мосферу. На площах довкола багатолюдно і шумно. Заробля­ють на життя вуличні музики, на кам’яних плитах площі худож­ники творять свої «шедеври». На вулиці звернула увагу на ба­гатодітні мусульманські родини. Таких у Кельні чимало. Мусуль­манки не цураються косметики — мають яскраво намальовані бро­ви і губи, проте всі у традиційних хустках. Біля храму, звичайно, жебраки, часто зустрічаються безпритульні. Вранці по дорозі до екскурсійного автобуса бачи­ла, як люди на кариматах спали під будинком. Впритул до собору зробили своє зборище, очевид­но, сатаністи. Вдягнуті у чорний одяг, з пофарбованим у різний колір волоссям, чудернацькими зачісками, з макіяжем обличчя, де багато чорного кольору, обві­шані ланцюгами, справляли гні­тюче враження. Серед них була не лише молодь, а й люди стар­шого віку… Кельнський собор розташований навпроти цен­трального вокзалу, можливо, тому тут тусується багато різно­го люду.

Неподалік собору в ново­му триповерховому будин­ку розташована картинна га­лерея Вольрафа — Рігартца, де зібрано твори західноєвропей­ського мистецтва ХІІІ-ХІХ ст. На першому поверсі — експозиція живопису ХІІІ-ХV ст., на друго­му — живопис епохи бароко, на третьому — живопис імпресіоніс­тів. Не хотілося відходити від по­лотен Рубенса і Рембрандта… У цьому залі трапилася цікава зу­стріч. Почувши нашу розмову з товаришкою українською мо­вою, підійшов наглядач музею, колишній киянин. Дозволив фо­тографувати полотна, та ще й запропонував нам разом біля них сфотографуватися.

Біля Кельнського собору на двох невеликих пло­щах Старого міста вціліли скульптурні пам’ятники і будівлі. На площах багато кафе з літніми майданчиками, де можна смач­но поїсти і, звичайно, випити місцевого пива «кьольш». Рука не повертається написати, що це кав’ярні, бо аромату кави там не чути… Багато відвідувачів, і в основному місцевих. Німців лег­ко пізнати — чоловіки і жінки ви­сокі, зазвичай вдягнуті у джинси і футболки. На кожному кроці зу­стрічаються люди з надмірною вагою. Щодо наїдків у кафе, то їх багато різних. Добротні порції м’яса з салатом і картоплею ко­штували в межах десяти євро. Справжнє захоплення виклика­ли десерти. Це морозиво разом з йогуртом і різними фруктами, яке подають у посуді різної фор­ми типу келихів.

Вузенькі вулиці Старого міста ведуть на набереж­ну Рейну, обсаджену пла­танами з великою розлогою кро­ною. Прийнято вважати, що це південна рослина. А ще диво­вижніше було бачити на вулицях Дюссельдорфа пальми. Прогу­люючись набережною, від Ста­рого міста хвилин за двадцять можна дійти до будинків-кра­нів, які верхньою частиною на­висають над Рейном. Ці будинки є родзинкою сучасної архітекту­ри міста.

Рейн — повноводна ріка, якою курсують річкові судна. Ними можна прогулятися або ж роз­почати мандрівку до замків, що розташувалися вздовж нього. Через ріку перекинуті мости, а на протилежному боці з високої вежі можна оглянути панораму міста.

Німеччина