Філарет став розкольником

Із 40 архієреїв до 90-річного владики на скликаний ним псевдособор прибули лише один митрополит і один єпископ

Незважаючи на застереження, прохання, вмовляння, заклики керуватися здоровим глуздом, які лунали з уст предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія, а також від багатьох державних, громадських діячів, «почесний патріарх» ПЦУ Філарет 20 червня вчинив крок, який мовою релігійних канонів називають схизмою. Тобто пішов у розкол. Його дії завдали величезної шкоди з такими труднощами створеній недавно канонічній ПЦУ. Сповільнили збільшення її рядів. Утверджуватися ця церква буде вже без Філарета…

Порушуючи статут церкви, її регламент, 90-річний Філарет самовільно, без санкції глави ПЦУ і її Синоду, куди входив, скликав «помісний собор». Представництво на цьому дійстві було доволі скромним: усі православні архієреї в Україні його проігнорували. Із 40 владик, над якими колись мав владу Філарет, прибуло лише два архієреї, і обидва з Росії — митрополит Білгородський і Обоянський Іосаф та його вікарний єпископ Петро (Москальов). Єпископ Фалештський і Східно-Молдовський Філарет (Теодор Панку), який раніше був у підпорядкуванні глави колишньої УПЦ КП, не приїхав.

На «помісному соборі» очевидці бачили не більше десятка священників і до 70 мирян. Під час цього зібрання, яке відбувалося за зачиненими дверима Володимирського собору (без преси), його учасники «відмінили» постанову про ліквідацію Української православної церкви Київського патріархату від 15 грудня 2018 року (відповідний документ Філарет підписував власноруч).

Заявили про відновлення діяльності УПЦ КП і його структур. Відповідно Філарет повернув собі титул «Патріарха» цієї релігійної структури. На «помісному соборі» відновленої УПЦ КП також визначили двох кандидатів у єпископи. Заявили, що майно, яке раніше мала ця церква, за нею зберігається. А про Томос — церковний декрет Вселенського Патріарха, який проголошує автокефальність Православної церкви України, — висловилися, що він не відповідає томосам інших церков. Начебто ставить ПЦУ у залежність від Константинопольського патріархату.

Філарет заявив, що тепер в Україні є три православні церкви: УПЦ Московського патріархату, УПЦ Київського патріархату і ПЦУ. Вважає, що саме УПЦ КП є «справжньою, українською і незалежною». Православну церкву України назвав «грецькою». Філарет повідомив, що відтепер не братиме участі у засіданнях синоду ПЦУ, постійним членом якого був дотепер.

Реакція керівництва Православної церкви України була прогнозованою. Ще до початку роботи «Помісного собору» назвало його «самовільними й позастатутними зборами невизначеної групи неуповноважених осіб». «Ніяких наслідків, ні юридичних, ні канонічних для ПЦУ зібрання, яке відбулося за особистою волею Філарета, не має, — заявили у ПЦУ. — Це не розкол, а просто виокремлення невеликої частини від ПЦУ у нову структуру, яка привласнила назву „УПЦ КП“, але не є такою і бути не може. Це зібрання не поставить під сумнів дійсність Томосу чи повноваження ПЦУ. Єдиним наслідком цього дійства є те, що Філарет більше не матиме ніяких повноважень в ПЦУ».

Колишній прес-секретар Філарета — архієпископ Євстратій (Зоря), коментуючи претензії Філарета на церковне майно, сказав, що «проголошена нова Церква Київського патріархату його не має, бо воно належить юридичним особам, тобто монастирям, громадам, релігійним організаціям, структурам, які входять до ПЦУ. Тому майнові претензії нової структури Філарета є безпідставними». Архієпископ Євстратій назвав обрання єпископів УПЦ КП недійсними і порадив, щоб наступні «шукачі єпископства у цій викресленій структурі» зробили для себе відповідні висновки. Очікується, що розширену оцінку діям Філарета дадуть на найближчому Синоді ПЦУ, який відбудеться у понеділок, 24 червня. Не виключено, своє слово щодо розкольницьких дій Філарета скаже і Вселенський Патріарх Варфоломій. У день, коли Філарет чинив свої розкольницькі дії, у Києві з широким представництвом відбувся Всеукраїнський церковно-громадський Форум Єдності Українського Православ’я. Він підтвердив канонічність ПЦУ, заявив, що шлях, яким вона іде, веде до визнання її родиною інших помісних церков.