• You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Був зворушений, побачивши, як жінка, котру за день до виборів підкосив інсульт, намагалася проголосувати…»

«Був зворушений, побачивши, як жінка, котру за день до виборів підкосив інсульт, намагалася проголосувати…»

Враження від 31 березня представника діаспори, віце-президента Світового конгресу українців

Михайло Левко каже, що перший тур українських виборів пройшов демократично

Медик Михайло Левко за паспортом — громадянин США, однак у душі завжди почувається українцем. У Галичині коріння його батьків, саме тому за найменшої нагоди цей енергійний, завжди усміхнений реабілітолог вибирається зі свого Нью-Джерсі до Києва чи Львова. У ці дні така оказія випала: вибори президента. Спостерігати за ними пана Михайла делегував Світовий конгрес українців, в якому цей добродій — віце-президент з фінансових питань. З посвідкою від ЦВК він спостерігав за волевиявленням на одній із дільниць виборчого округу № 115.

— Напередодні голосування зі мною та 30 спостерігачами з Польщі провели тренінг представники мережі «Опора», — каже наш співрозмовник зі Штатів. — Інші фахівці розповіли нам про Львівщину за­галом. У неділю о 8-й ранку я вже був на дільниці, виборча комісія якої розміщена у школі на вул. Личаківській. Крім мене, сюди завітали представники від канди­датів Порошенка і Ляшка, інші чомусь не з’явилися. За голову ДВК був пан Мар­ко, який цю місію виконує уже четвертий раз. Усі члени комісії працювали злаго­джено, гармонійно, до кожного відвіду­вача ставилися уважно. Особлива ува­га була до літніх людей. Як лікареві мені цікаво було простежити віковий ценз виборців. Приємно вражало, що сини-доньки брали попід руку і підводили до скриньки своїх стареньких маму-тата, які пересувалися з паличкою. Разом з бать­ками на дільницю заходили і діти від де­сяти до двох років. Зрозумів, що у такий спосіб їх змалку привчають бути грома­дянами своєї країни, що так в Україні тво­ряться нові люди…

Американський спостерігач каже, що з великим зацікавленням разом з члена­ми ДВК пішов подивитися, як голосують українці вдома (через похилий вік і хво­роби). Таких на цій дільниці виявилося два десятки.

— Серед інших ми зайшли до помеш­кання 94-річного Бориса Дорфмана, — згадує пан Михайло. — Пожартував до нього: «Нас так багато — ніби прийшли до вас колядувати!». Він усміхнувся, дуже зрадів нашій появі. Я трохи знаю ідиш, тож поговорив з цим паном його рідною мовою. Виявилося, що його син живе у Нью-Йорку, тож після повернен­ня до Америки побачимося з ним. Я здивувався, коли побачив, що вся хата пана Бориса обставлена книгами. По­мітив також прапорці чи не кожної по­літичної сили, представник якої мав свого кандидата у президенти. Госпо­дар аж світився від радості, що випало йому голосувати. Видно було, що доля України йому не байдужа, що у цей день він хоче бути разом з усіма. Після роз­мови ми вийшли з кімнати, а він зробив свій таємний вибір…

Особливо мене розчулило відві­дання іншої квар­тири, де мешка­ла хвора 90-річна пані зі своїм си­ном, який її до­глядає. За день до виборів цю жінку підкосив інсульт. Але вона намага­лася говорити з нами, показува­ла, що хоче голо­сувати. Син, який має довіреність на всі дії від імені мами, просив нас: «Я добре знаю, за кого моя мама хоті­ла віддати свій голос. Оскільки зроби­ти цього зараз не може, дозвольте мені проголосувати за неї…». Як діяти? По­дзвонили у комісію до її голови Мар­ка. І ДВК дозволила синові проголосу­вати за його хвору маму. Я був такий радий! У цьому жесті я побачив повагу до людини. Їй дали зрозуміти, що вона — жива, що вона — громадянин…

Під час виборчих буднів американця Михайла Левка були й інші приємні мо­менти. Підходив час обіду. Вільні від ро­боти члени комісії швиденько «організу­вали» каву-чай, канапки, і до спільного столу покликали гостя з діаспори. А він вибіг на вулицю, у найближчій крамничці набрав мандаринок і пригостив нею гос­тинних колег…

Під кінець нашої розмови ми запитали пана Михайла про його загальні вражен­ня від першого туру українських виборів.

— Вони були вільні, демократичні! — каже віце-президент від Світового кон­гресу українців. — Дехто, можливо, роз­чарований результатами, але важливо, що люди робили свій ви­бір усвідомлено. Перед другим туром виборці мають більше знати про платформи кандидатів і про те, з ким саме вони будуть її втілювати. Люди хочуть виразно почути від обох фіналістів, на що ті готові у разі обрання. Має бути розмова не тільки про те, що було зроблено, а й про те, що не вдалося, і чому. Важливо, щоб не було провокацій, суспіль­них збурень. Треба три­матися здорового глузду. Люди мають робити свій вибір просвітленими, бути упевненими, що людина, за яку віддають голос, не під­веде їх і країну. Треба добре все проана­лізувати, порівнювати факти, оцінювати професіоналізм. Голосувати відповідаль­но, не зі зла. Не дивитися на вибори як на розвагу.

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Статті
  • «Був зворушений, побачивши, як жінка, котру за день до виборів підкосив інсульт, намагалася проголосувати…»