До в’язниці — з власної волі

Аби потрапити за ґрати, японські пенсіонери здійснюють крадіжки. У тюрмі рятуються від бідності й самотності

Дев’ять із десяти засуджених японських пенсіонерів відбувають покарання за дрібні крадіжки. Старенькі скоюють злочини свідомо – аби потрапити за ґрати. Фото bbc.com

Уже протягом 14 років зло­чинність у Японії іде на спад. Кількість убивств, лише 0,3 на сто тисяч жителів, є одні­єю з найменших у світі. Зате злочинців пенсійного віку за два останні десятиліття в Японії, навпаки, побіль­шало, — аж у чотири рази! Дев’ять із десяти засудже­них японських пенсіонерів відбувають покарання за дрібні крадіжки. Старенькі скоюють злочини свідомо — аби потрапити за ґрати. У тюрмі, пояснюють пенсі­онери, вони рятуються від бідності й самотності.

«Коли я вийшов на пен­сію, грошей ні на що не вистачало, — розповів у інтерв’ю ВВС 69-річний японець Тошіо Такате, якого цитує поль­ська „Газета виборча“. — Тоді я подумав: а може, сяду в тюрму й житиму там задарма?». Тошіо ви­крав велосипед, що стояв на ву­лиці, і поїхав ним у поліцейський відділок. Там розповів про кра­діжку, яку вчинив. Хоча в Такате, який мав тоді 62 роки, судимос­тей раніше не було, японський суд був не надто поблажливим: пенсіонер відсидів у в’язниці ці­лий рік. Коли вийшов на свободу, знову почав думати про те, як по­трапити за ґрати.

«Урешті-решт я пішов до пар­ку, — розповідає пенсіонер, — і пригрозив ножем двом жінкам, яких там зустрів». Одна з жінок зателефонувала в поліцію, і Та­кате знову посадили. З останніх восьми років за ґратами цей пен­сіонер провів чотири. По-перше, каже Тошіо, у в’язниці його без­платно годують. А по-друге, поки сидить у тюрмі, пенсія щоміся­ця надходить на його рахунок. «Не можу сказати, що я полюбив в’язницю, — каже пенсіонер. — Але за ґратами ні за що не плачу. Коли вийду на свободу, назби­раю певну суму грошей».

Незвичайна «геріатрична» злочинність пов’язана з темпа­ми старіння японського суспіль­ства, які є найшвидшими у світі. Уже понад 27 відсотків 127-міль­йонного населення Японії ма­ють понад 65 років. Радикальна зміна вікової структури відбула­ся у країні, де, за традицією, ста­ренькими опікувалися їхні діти. Як наслідок, Японія вчасно не створила ефективної систе­ми соціального захисту (пенсії у країні невеликі). Стареньким мали би допомагати їхні молод­ші родичі, але… Діти переїж­джають до великих міст, зали­шаючи батьків на селі самих. Із 1985-го по 2015 рік кількість са­мотніх японців віком понад 65 років збільшилася у шість разів. Серед стареньких, які скоюють злочини, аби потрапити до тюр­ми, самотніх — половина.

Утримання середньостатис­тичного ув’язненого коштує у Японії кілька тисяч доларів на рік, але в’язень-пенсіонер об­ходиться бюджету дорожче, бо додаються гроші на лікування. Із 2016 року тюрмам дозволи­ли брати на роботу денних опі­кунів — спеціально для старень­ких в’язнів. Але коли увечері ці опікуни завершують свою ро­боту, допомагати стареньким, зокрема проводжати їх у туа­лет, доводиться охоронцям… Як розповідає Сатомі Кезука, керівник охорони в’язниці Точі­гі, чимало охоронців не хочуть це робити, тому звільняються зі служби.

За ґрати з власної волі потра­пляють і старші пані, які цуплять із крамниць цукерки. «Волію жити у тюрмі, ніж удома, — розпо­віла в інтерв’ю Bloomberg одна з таких засуджених. — Коли по­трапила за ґрати вдруге, обіцяла собі, що це востаннє. Але коли мене випустили, я засумувала»… 89-річна Ф. вкрала рис, полуни­цю й пігулки. Це була не перша її крадіжка, тому, як рецидивіст­ці, старенькій дали півтора року тюрми. Ф. має доньку й онука. «Я жила на соціальну допомогу, — розповідає Ф. — Мої заощаджен­ня йшли на утримання зятя, який займався домашнім насиль­ством». Своєю чергою, 78-річна О. поцупила енергетичний напій, каву, чай, сендвіч і манго. О., яка теж має доньку й онука, посади­ли як рецидивістку на рік і п’ять місяців. «Тюрма для мене як оаза, місце релаксу й комфорту, — каже О. — Так, за ґратами немає свободи, зате тут не мушу нічим перейматися. Маю з ким роз­мовляти, і три рази на день мене добре годують».

В’язні категорії 65+ станов­лять нині близько 12% «насе­лення» японських тюрем. У тому, що таких «підопічних» на­стільки багато, начальник роз­ташованої біля Токіо тюр­ми Фуху звинувачує, зокрема, японські суди. Каже, за дріб­ні порушення ті призначають пенсіонерам драконівські пока­рання. Наприклад, у Японії за крадіжку сендвіча вартістю 1,8 долара можуть покарати штра­фом у розмірі… понад 76 ти­сяч доларів. Не маєш таких гро­шей? Сідай у тюрму…

А тим часом…

Влада італійської провінції Венеція (регіон Венето) реко­мендує керівникам державних закладів охорони здоров’я пра­цевлаштовувати лікарів-пенсіо­нерів. Причина? У лікарнях і полі­клініках провінції Венеція бракує нині аж… 1300 лікарів. Нещодав­ні місцеві ЗМІ повідомили: у лі­карні міста Местре, що побли­зу Венеції, на операціях працює анестезіолог, якому виповнило­ся… 84 роки. Як розповів профе­сор Джамп’єро Жирон, він чер­гує три рази на тиждень.

Як пише газета La Repubblica, у кожному регіоні Італії бракує сотень лікарів різ­них спеціалізацій.