Дурень люльку не закурить…

Куріння файки — вишукане заняття для справжніх естетів

Lviv Рipe Сlub («Львівський файкарський клуб») учетверте провів традиційний турнір «Галицька файка», який зібрав учасників зі семи областей України та привітав особливого гостя, президента Міжнародної асоціації файкарів Корнеліуса Кранса. Візит пана Кранса відбувся напередодні XIV Міжнародного турніру з повільного куріння люльки, який восени прийматиме Львів. Раніше ці міжнародні змагання відбувались по всій Європі, а торік учасники збиралися у Токіо.

Свою історію Lviv Pipe Club веде з 1896 року. А у нинішньому вигляді клуб зареєстрували 2009 року, пе­рейнявши традиції попередників. Згур­тувались любителі люльки довкола фай­карки Євгенії Татарченко. На той час вона працювала в сигарному домі, досліджу­вала традиції куріння люльки і посвячува­ла у них усіх охочих. Сьогодні у львівсько­му клубі близько 20 учасників.

Усі турніри з повільного куріння люль­ки проходять за однаковими міжнарод­ними правилами. Учасники отримують однакові нові файки, по два сірники і по три грами тютюну. У них є 5 хвилин на розминання тютюну і ознайомлен­ня з файкою. На останній хвилині учас­ники запалюють люльки, і включається таймер. У кого файка згасла — той сту­кає темпером (інструмент для наби­вання тютюну) по столу, повідомляючи, що сходить з дистанції… Усі три призо­ві місця «Галицької файки-2019» заво­ювали представники київського клубу, а першість здобув Юрій Мадорський з результатом 1 година 58 хвилин і 30 се­кунд.

Любителі люльки запевняють, що вони не пропагують куріння, мовляв, більшість файкарів навіть на запах не переносять сигаретного диму. Кажуть, у сигаретах нема хорошого тютюну, зате у сигаретному папері є шкідли­ва селітра… Сигари ж менш шкідливі, адже у їх виробництві не використову­ють папір, і температура їх тління мен­ша, близько 400 градусів. Файку ж називають інструментом холодного ку­ріння — тютюн тліє у ній за температури 300−350 градусів, до того ж, проходячи крізь чубук, дим охолоджується, і мен­ше шкодить організму.

Файкарі кажуть, для них курці сигарет виглядають змученими, нещасними й загнаними, бо скурена похапцем цигар­ка не приносить задоволення, а є лише даниною залежності. Куріння ж файки — не куріння у класичному сенсі. До цього захоплення треба «дорости». У клубі іс­нує улюблена приказка: «Дурень люльку не закурить».

Файки — захоплення недешеве. В Україні пристойну люльку ручної робо­ти можна купити за 100 доларів, тоді як у Європі вартість доброго виробу буде не меншою, ніж 300−350 доларів. Біль­шість з люльок — справжні витвори мис­тецтва. Майстри виготовляють свої ше­деври часто лише в одному екземплярі, і справою честі для них є придумати щось власне. Один із найкращих львівських майстрів Зенон Пальчевський минулого року встановив новий світовий рекорд, придумавши технологію виготовлення люльок з найтоншим чубуком. Досі ре­кордним вважався чубук, який мав 7 мм у діаметрі, і то не кожен майстер нава­жувався створити таку річ, бо матеріа­ли просто тріскали. У руках пана Зенона товщина чубука зменшилась ще на мілі­метр! Сьогодні, каже майстер, для ньо­го не буде проблемою створити люльку з чубком діаметром 5 мм.

Поціновувачі файки рекомендують поєднувати її з дорогим алкоголем, на­приклад, із односолодовим віскі, а та­кож із добрим фільмом або гарною му­зикою.