Організм — як велика миска з цукром…

Відомий канадський нефролог розповів, внаслідок чого виникає діабет, і назвав єдиний спосіб, як вилікувати цю недугу

Менше солодощів у раціоні – менший ризик розвитку діабету 2-го типу. Фото з архіву «ВЗ»

Вважається, діабет 2-го типу — хвороба хронічна (тобто невиліковна), і все, що може зробити хворий, — призупинити її прогресування. Нефролог із канадського Онтаріо доктор Джейсон Фунг, провідний світовий експерт з циклічного голодування, автор бестселерів (найвідоміший з яких — The Diabetes Code: Prevent and Reverse Type 2 Diabetes Naturally), переконаний: діабет можна вилікувати! Для цього треба змінити спосіб життя, передусім — раціон харчування.

Що насправді відбувається з організмом хворих на діабет 2-го типу?

Лікар пропонує уявити свій організм у вигляді великої миски, наповненої цу­кром. З народження миска порожня. Протягом наступних десятиліть спожи­ваємо цукор і прості вуглеводи — так по­судина поступово наповнюється. У пев­ний момент цукор починає висипатися на стіл.

Коли споживаємо цукор, виділяється гормон інсулін, завданням якого є тран­спортувати цукор до клітин, де він пе­ретвориться на енергію. Якщо весь цу­кор не спалювати, за кілька десятиліть клітини ним переповняться, і нові порції у них просто не вміщуватимуться. Тож наступного разу, коли інсулін спробує «запхати» цукор до клітин, вся ця порція висиплеться у кров. Цукор, який цирку­лює у крові (а бути там не повинен), на­зивається глюкозою. Надмір глюкози у крові — основний симптом діабету 2-го типу.

Коли глюкози стає забагато, інсулін не здатний виконувати свого завдання — по­стачати цукор до клітин. Тоді говоримо, що розвинулася резистентність до інсу­ліну. Насправді у цьому немає вини інсу­ліну. Головною проблемою є те, що над­лишок глюкози є не лише у крові. Нею переповнені всі клітини.

Реагуючи на надлишок глюкози у кро­ві, організм виділяє більше інсуліну, який у переповнені глюкозою клітини «впихає» ще більшу її кількість. Ефект є, але він тимчасовий — надлишок глюкози перено­ситься з крові до клітин. У певний момент організм уже не в стані «запхати» біль­шої кількості цукру до клітин. Його мож­ливості вичерпано.

Джейсон Фунг радить згадати си­туацію, коли востаннє пакували валізу. Спочатку одяг без проблем вміщався у порожній валізі. Однак, коли вона пере­повнилася, закрити її не вдалося. Валіза стала «резистентною» до одягу. Те саме відбувається з нашими клітинами, коли вони переповнені глюкозою. Звичайно, можна докласти сили і втиснути ще дві футболки, проте це не вирішить пробле­ми переповненої валізки. Найкращим рі­шенням буде забрати з неї деякі речі.

Що буде, якщо не усунути з організ­му надлишок глюкози? Він почне виро­бляти більшу кількість інсуліну, яка нама­гатиметься «втиснути» глюкозу до клітин. Але це спровокує ще більшу інсуліноре­зистентність. Найбільш ймовірно, що все закінчиться діабетом 2-го типу.

Ендокринолог може порекомендува­ти ін’єкції інсуліну або цукрознижувальні препарати, проте вони будуть лише за­бирати глюкозу з крові, де можемо її ба­чити (з допомогою лабораторних аналі­зів), і «запихати» назад в організм, де її не видно. Далі вона потрапить в інші ор­гани — нирки, нерви, очі та серце. Осно­вна проблема — миска, з якої цукор виси­пається на стіл, — залишиться.

«Уявіть, що маєте огрядного прия­теля, у якого діагностували діабет 2-го типу. Це означає, що рівень глюкози у його крові постійно перевищує нор­му. Ваш друг важко працює над тим, щоб схуднути бодай на 20 кг. Це дозво­лить йому припинити прийом цукрозни­жувальних препаратів, оскільки рівень глюкози у крові гарантовано повернеть­ся до норми. Що б ви йому сказали? Ма­буть, щось на кшталт «Молодець! До­бре робиш. Так тримати!». І чого б ви не сказали точно: «Сізіфова праця! Мій лі­кар каже, що діабет — невиліковна хво­роба». На думку Джейсона Фунга, втра­та зайвої ваги є ключем до подолання недуги. А кожен зайвий кілограм, якщо у вас поки що не діагностували діабету, наближає вас до нього. Утримання ваги у межах норми — найкраща профілакти­ка цієї хвороби.

Не закликаємо відмовлятися від ліку­вання, яке порекомендував ваш лікар, але можемо побитися об заклад, що він закликав вас переглянути щоденне меню на користь здорових продуктів та пора­див більше рухатися. Якщо у вас є зайва вага (а її має 90% хворих на діабет 2-го типу), лікар 100% наголошував на необ­хідності її позбутися, бо без цього ліку­вання не дасть бажаного ефекту.

Як розпізнати діабет?

Існує чотири типи діабету: 1-го, 2-го типів, діабет вагітних та інші специфічні типи. 90% хворих страждають від діабету 2-го типу. Діабет вагітних не вважається хронічною хворобою, хоча у майбутньо­му збільшує ймовірність розвитку діабе­ту 2-го типу. Якщо у жінки після пологів утримується гіперглікемія, у неї діагнос­тують діабет 1-го, 2-го або іншого специ­фічного типу.

Гіперглікемія (постійно підвищений рі­вень глюкози у крові) — основний симп­том всіх типів діабету. Якщо рівень цу­кру зростає до такого, що нирки вже не здатні реабсорбувати глюкозу, вона по­трапляє у сечу, провокуючи часте над­мірне її виділення та сильну спрагу. Хро­нічна втрата глюкози призводить до різкої втрати ваги, а також є причиною «вовчого апетиту» та втоми, яку хворий відчуває навіть після відпочинку. Всі ці симптоми супроводжують всі типи діа­бету, але 2-ий на початках має безсимп­томний перебіг.

Обережно: кетоацидоз і гіперглікемія!

У пацієнтів з 1-им типом діабету може розвинутися кетоацидоз. Через неста­чу інсуліну у крові скупчується критична кількість кетонових тіл. Ознаками кетоа­цидозу є сплутаність і втрата свідомос­ті, швидке дихання, біль у животі, фрук­товий запах з рота. Це — небезпечна для життя ситуація, яка вимагає негайного введення інсуліну.

У випадку діабету 2-го типу може роз­винутися гіперглікемічний синдром. Ви­сокий рівень глюкози у крові стимулює посилене сечовиділення, що призводить до серйозного зневоднення організму, судом, коми і навіть смерті. Оскільки при діабеті 2-го типу рівень глюкози перебу­ває або у межах норми, або його пере­вищує, кетоацидоз таким пацієнтам, як правило, не загрожує.