Через несплачений кредит за мобільний суд відібрав квартиру!

Новий власник помешкання запропонував жильцям взяти свою ж квартиру в оренду

Ольга з донькою можуть залишитися без даху над головою...

Ольга Фарбей з Борис­пільського району Київ­щини залишилась без трикімнатної квартири через… споживчий кре­дит на мобільний теле­фон. Її знайомий, ско­риставшись документами Ольги, придбав у кредит мобільний телефон ще 2006 року. Вартість мо­більного — 3100 грн. Кре­дит не виплатив. З того часу сума боргу зросла до 40 тисяч гривень!

Печерський райсуд Києва 2014 року зобов’язав жінку виплатити борг, хоча про заборгованість і суд жінка на­віть не знала. Тобто рішення суду було заочним. Коли потерпіла подала до суду позов про пере­гляд справи й скасування елек­тронних торгів (через які кварти­ру Ольги й продали), служителі Феміди вирішили, що суд забрав квартиру законно. Про судові перипетії та недолуге українське законодавство Ольга Фарбей розповіла журналісту «ВЗ».

«Я передала свої документи знайомому, — згадує Ольга по­дії, з часу яких минуло понад де­сять років. — Олександр сказав, через те, що не має постійно­го місця роботи, йому не дають кредит. Потім я закрутилася… У мене був важкий рік, батько по­мер. Із роботою були проблеми. Декрет. Про кредит я забула… 2017-го до мене зателефону­вали з виконавчої служби і за­питали мої банківські реквізити, — щоб перерахувати гроші, які залишилися від продажу моєї квартири. Подумала, це якась помилка. Коли приїхала, дали мені ознайомитися зі справою».

Як з’ясувала Ольга Фарбей, її знайомий борг по кредиту не сплачував. «ПриватБанк» по­дав позов на жінку як на злісну боржницю (листів з фінансової установи про те, що заборгова­ність по кредиту ніхто не спла­чує, жінка не отримувала). «Я дізналася, що повістки з суду приходили на адресу, за якою я зареєстрована, — веде далі Ольга Фарбей. — Це квартира моєї мами у Печерському ра­йоні Києва. У цій квартирі ніхто не живе. Мама буває там лише зрідка. Пошту ніхто не забирав. Замість того, щоб хоч раз мені зателефонувати (контакти мої були вказані у кредитному дого­ворі), банк подав до суду. Коли рішення суду набуло чинності, його отримали виконавці. І про­дали мою квартиру на електро­нних торгах».

У цьому будинку ще живе Ольга Фарбей з донькою.

Квартиру Ольги Фарбей оці­нили у 800 тисяч гривень (хоча реальна її ціна близько мільйо­на грн.). А продали на електро­нних торгах за… 500 тисяч! «Ми подали позов до Бориспільського міського міжрайонного суду, — каже Ольга Фарбей. — На „ПриватБанк“, виконавчу служ­бу, зокрема, про скасування тор­гів (виконавча служба визнала, що листи, які вони відправляли Ользі, повертались. — Авт.). Суд­дя Віталій Журавський став на бік Юрія Мельника з Умані, який при­дбав мою квартиру на електро­нних торгах. Ми подали апеляцію до Бориспільського міжрайонно­го суду Київської області. Розгля­дав справу суддя Євген Борець. Він нібито увійшов у наше стано­вище. А потім раптом виніс нео­чікуване рішення. Відмовив нам у позовних вимогах…».

Ольга розповідає, що апеля­ційний суд затягував з видачею скандального рішення. А тим часом Юрій Мельник запропо­нував Ользі Фарбей взяти влас­не житло в… оренду. «Передзво­нив і каже: «Давайте вирішувати питання мирно. Ми підпише­мо угоду про оренду житла…». Я йому кажу: «Ви нормальний? Це моя єдина квартира. Я у Ки­єві житло продала, а у Бориспо­лі купила. Не збираюся без бою віддавати свою квартиру!».

Зі слів Ольги, 2017 року ново­спечений «власник» намагався незаконно потрапити у кварти­ру родини Фарбеїв. У цій трикім­натній квартирі Ольга живе з чо­ловіком на 11-річною донькою. Так само «власник» тишком-нишком подав позов до суду — про відшкодування йому збитків на суму 11 тисяч грн. (про цей позов жінка дізналася випад­ково, коли намагалася забра­ти рішення апеляційного суду). «Судового рішення про його вселення немає, — каже Ольга. — Я викликала поліцію і його не впустила. Також на квартиру на­кладено арешт, щоб її не прода­ли або не здали в оренду».

Ольга каже, постійні суди — великі фінансові витрати. По­дача лише одного позову обі­йшлася їй у сім тисяч грн. «Гроші на новий суд довелося позичати у рідних та друзів, — каже жінка. — Зараз ми подали чергову апе­ляцію… Кому з політиків я тільки не писала, але ніхто не реагує».

А старий знайомий Ольги, який і втягнув її у кредитні бор­ги, виїхав за кордон. Його слід зник… І як не крути, вигрібати з цієї ситуації Ольга Фарбей му­сить власними силами. Інакше є шанс залишитися без даху над головою…

Коментарі для «ВЗ»
Олександр САВЧУК, адвокат Ольги Фарбей

Виконавці не намагалися знайти Ольгу, щоб повідомити її про цю ситуацію. Хоча вона весь час проживала у тій квартирі, яку вони вирішили продати. Незрозуміла ситуація з оцінювачем кварти­ри, якого родина в очі не бачила. Виконавці за борг 39 тисяч грн. продали квартиру, яка коштує близько мільйона! І щойно кварти­ру виставили на продаж, одразу знайшовся покупець, який жодно­го разу не був у цій квартирі. Відомо, що є фірми, які скуповують на електронних торгах нерухомість, попри ризики, — щоб потім їх про­давати чи здавати в оренду.

Печерський райсуд про перегляд справи ми виграли. Ольгу не повідомили про цю ситуацію. Крім того, з того часу, як стало відо­мо, що вона не виплачує кредит, минуло понад десять років. А тер­мін позовної давності — три роки. Суд задовольнив наш позов та відмовив «ПриватБанку» у стягненні боргу. Але позов про відміну торгів суд не задовольнив. Ми будемо подавати апеляцію на Бо­риспільський райсуд. У законодавстві є норма: майно неможливо витребувати назад, якщо його продали через суд. Але якщо таке рішення відмінили або визнали незаконним, це означає, що май­но забрали у власника поза його волею. І таке майно може бути ви­требуване у нового власника (у нашому випадку це людина, яка ку­пила квартиру Ольги Фарбей на торгах). Верховний суд має у своїй практиці подібні справи.

Гліб СЕГИДА, керуючий партнер юридичної фірми Pravovest

У Законі «Про споживче кредитування» зафіксовано, що сума штрафів і пені не може перевищувати 50% суми кредиту. Варто зважати і на термін позову — у кредитора є лише рік, щоб заявити свої права на стягнення штрафних санкцій.

Боржник мав отримувати офіційні повідомлення від банку сто­совно величини заборгованості та вимог щодо сплати. Лише по­тім банк міг звернутися до суду (якщо це було передбачено дого­вором, там могла бути норма і про арбітраж). Сам судовий розгляд може відбуватися без присутності однієї зі сторін — це законно.

Якщо суд вирішив стягнути з боржника гроші, то спочатку накла­дається арешт на рахунки людини. Якщо там нічого немає — звер­тається стягнення на рухоме майно. І лише в останню чергу — неру­хомість і житло. При цьому людину не можна просто виставити на вулицю. Якщо у неї немає іншого житла, кредитор повинен його на­дати, і таке житло має відповідати мінімальним вимогам, згідно із за­конодавством.

Швидше за все, такий продаж можна буде оскаржити у суді.

Щоб не потрапити у неприємності, потрібно читати договір, всі пункти, та вимагати графік платежів, де реально буде видно пере­плату. Банки вже не зловживають дрібним шрифтом та відсутністю графіка, а от «швидкі» кредити онлайн або у мафах на вулиці лег­ко заманюють людей — «низькими» ставками та простотою оформ­лення. Тому ніколи не спокушайтеся на рекламу, треба вимагати, щоб були вказані всі умови кредитування! Прийти додому, подума­ти, і лише потім оформити кредит.