Яким бути новоствореному ЛКП «Львівське радіо»?

Аби порозмірковувати на цю тему, а заодно і відсвяткувати символічну 89-ту річницю створення студії «Львівського радіо», у великому студійному залі на вулиці Князя Романа, 6, зібралися журналісти, громадські діячі та депутати Львівської міської ради.

Мирослава Лубкович розповідає історію “Львівського радіо”.

Усіх гостинно зустрічали директор ЛКП «Львівське радіо» Мирослава Лубкович та її щойно призначена заступниця Галина Космина.

Це тепер тут дивляться у майбутнє з упевненістю, а ще якихось півроку тому цілком серйозно стояло питан­ня про ліквідацію такої потрібної та іміджевої для Львова устано­ви, як «Львівське радіо». Чинов­ники із Національного суспіль­ного телебачення України так «зареформувалися», що виве­ли радіо і телебачення Львівщи­ни на межу знищення. На колек­тив «Львівського радіо» чекало звільнення, а раритетне облад­нання, історичне приміщення і унікальну фонотеку — розграбу­вання і розбазарювання. «Дяді з Києва» неодноразово навідува­лися у кам’яницю на Князя Ро­мана, 6, приглядаючись до ла­сих квадратних метрів.

Експонати майбутнього музею радіо – магнітофон “Репортер”, мікрофони, касетний магнітофон, радіоприймач.

Руку допомоги «Львівсько­му радіо» простягнула Львівська міська рада. Торік у березні се­сія міськради своїм рішенням створила ЛКП «Львівське ра­діо», заклала два мільйони гри­вень для формування статутно­го фонду. У статутній діяльності записали три напрями — радіомовлення, музей радіо, моло­діжний медіахаб. Мовлення на­разі планують лише в Інтернеті, а на наступний рік подаватимуть заявку на ФМ-частоти.

«Львівське радіо» — це не тільки історія Львова, а й усієї України, — розповіла директор установи Мирослава Лубко­вич. — Нагадаю декілька момен­тів: у 1947 році, на своє 75-річ­чя, легендарна оперна співачка Соломія Крушельницька запи­сала тут останній концерт, сво­єрідне прощання зі слухачами. За цим історичним фортепіа­но вона виконувала обробки на­родних пісень Віктора Матюка. Ці історичні записи віднайшла редактор музичних програм Марта Кінасевич (на жаль, уже відійшла у засвіти). У 1969 році на подвір’ї консерваторії тодіш­ня влада спалювала ноти Ва­силя Барвінського перед тим, як його відправити на заслан­ня. А на «Львівське радіо» при­йшли розмагнітити плівки з його записами. Але чотири героїч­ні жінки вберегли ці плівки, хоча й ризикували своєю свободою. Це — Олена Онуфрів, Ольга Пі­ніжко, Марта Кінасевич та Оль­га Бахтеєва. Три дні у 1941 році (з 30 червня по 2 липня) тут дія­ла радіостанція імені Коноваль­ця. Через півгодини після того, як з балкона «Просвіти» прого­лосили Акт відновлення Україн­ської держави, це транслюва­лося на «Львівському радіо». За цим фортепіано свої перші за­писи робив Володимир Івасюк. Кого тут тільки не було — Анато­лій Кос-Анатольський, Микола Колесса, Ігор Білозір, Євген Ко­зак, Богдан Янівський…".

В обговоренні не бракува­ло охочих висловити свою ві­зію оновленої діяльності радіо. Співачка, актриса, режисер Наталія Половинка запропо­нувала передачу, пов’язану із пісенною традицією, — «Май­стерню співу» і «Майстерню сло­ва». «Я би хотіла, щоб у Льво­ві з’явилося радіо, яке би було промоутером співпричетнос­ті львів’ян, — сказала депутат Львівської облради Параско­вія Дворянин. — Щоб було бага­то топових соціальних програм».

Фото авторки