Марафонський забіг на президентську дистанцію

Більш ніж третина виборців ще не визначилися, за кого голосувати. Кандидати-невдахи, на думку експертів, ризикують назавжди зійти з політичної сцени

Малюнок зі сайту pravda.com.ua

За день до Нового року в Україні стартувала президентська кампанія. Коли мільйони пересічних громадян нарізали складники до своїх святкових олів’є, кількадесят вітчизняних «небожителів» укладали у папки документи, які ось-ось віднесуть у Центрвиборчком. Для того, щоб зареєструватися претендентами на найвищу посаду у країні. Випередив усіх шоумен Володимир Зеленський. 31 грудня, за кілька хвилин до 24.00, в ефірі одного з телеканалів дав зрозуміти, що готовий свою «квартальну» сцену змінити на політичну. Зеленському, його команді й спонсорам так не терпілося сповістити цю новину, що вдалися до безпрецедентного кроку: наважилися змістити трансляцію новорічного привітання чинного президента… А першим кандидатські документи приніс екс-міністр екології в уряді Яценюка Ігор Шевченко.

Українців чекає три місяці боротьби за «гетьманську булаву». Останній термін подачі заяв від охочих бути главою держави — 3 лютого. Голосування відбудеться 31 березня. Якщо жоден із кандидатів не набере більш ніж 50% голосів (швидше за все, так воно і буде), ЦВК оголосить другий тур. Два фаворити першого «забігу» зійдуться у фінальному суперництві 21 квітня. Результат мають оголосити не пізніше 1 травня. Інавгурацію новообраного президента України призначено на 31 травня.

Про найважливішу, справ­ді доленосну подію року, її ймовірні перипетії ко­респондент «Високого Замку» спілкувався з виконавчим ди­ректором Інституту світової політики Євгеном Магдою, ди­ректором Центру досліджен­ня проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом і науковим директором Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, професором Києво-Могилянської академії Олексієм Гаранем.

— Чим нова виборча кампа­нія відрізнятиметься від попе­редньої, зразка 2014 року?

Є. Магда. Цього разу вибори відчуватимуть на собі дуже по­мітний вплив війни. Тому питан­ня миру активно звучатиме у ви­ступах усіх кандидатів. Це будуть перші вибори, коли українське суспільство повністю усвідоми­ло і масштаб протистояння з Ро­сією, і наявність суттєвих втрат. Сотні тисяч виборців воювали на сході, і це теж накладе свій відби­ток на виборчу кампанію. Відзна­чатиметься жорсткою критикою опонентів і популізмом. Відбува­тимуться цікаві метаморфози з вітчизняною соціологією. Із січ­ня 2018 року нам у різні способи твердять про перемогу одного з кандидатів на президентську по­саду, водночас недавні вибори в об’єднані територіальні громади засвідчили дещо іншу картину по всій країні.

Росія намагатиметься піді­рвати ситуацію, запропонував­ши «добрі послуги» окремим кан­дидатам, пробуватиме зірвати голосування на території деяких адміністративно-територіальних одиниць. Загалом гратиме ак­тивну роль в українських реаліях, оскільки для Москви впливати на українські вибори — це набагато дешевше, ніж організовувати військовий наступ на Донбасі.

І ще один важливий момент, який заслуговує на увагу. Те, що президентські і парламентські вибори не будуть дочасними, свідчить про певну стабілізацію ситуації всередині України.

В. Кулик. Основна відмін­ність виборів 2019-го і 2014-го в тому, що нинішня кампанія відбувається в умовах, коли не можна з точністю хоча б до 5% сказати, хто переможе на цих виборах. Нема підстав говорити, що результат уже запрограмова­ний — спрогнозувати його важко. Підсумок виборів залежатиме від багатьох чинників, у тому числі — ірраціональних, таких, які не піддаються оцінці соціологів і прогнозуванню.

З іншого боку, ці вибори — джек-пот. Той, хто отримає пе­ремогу на них — отримає все. Переможець намагатиметься розвинути успіх, «задавити» сво­го основного опонента на пар­ламентських виборах, зняти для себе можливі ризики.

Для ключових учасників кам­панії ці вибори визначать їхню подальшу долю, шанси на пере­бування у політиці. Для декого вони будуть останніми. Скажімо, якщо та ж Тимошенко цього разу не досягне своєї мети, це озна­чатиме, що вона зійде з порядку денного.

Вибори будуть динамічними, непрогнозованими, з викорис­танням широкого арсеналу бо­ротьби. Не виключаю маніпуля­цій, провокацій, підкупу, інших порушень закону, намагання переграти правила під час самої гри. А також — зовнішніх впливів.

О. Гарань. На президентських виборах у 2014 році був явний фаворит. Зараз можна спрогно­зувати, що до другого туру ви­йде Юлія Тимошенко. Експерти б’ються у здогадках, хто буде ще одним учасником фіналу. Наш Фонд оприлюднив дані найсвіжі­шого опитування, яке було про­ведено в останній декаді грудня. Дослідження показало, що у дру­гий тур виходить Петро Поро­шенко, у нього є відрив від інших конкурентів. А загалом змагання конкурентів буде жорстким. Ми бачимо, що інші кандидати ідуть буквально один за одним.

— Спрогнозуйте кількість учасників президентських пе­регонів. Чи побачимо ми по­ряд з тими, чиє ім’я у всіх на слуху, несподіваних, але пер­спективних фігур?

Є. Магда. 2019-й — Рік Свині, а не Коня… Не бачу підстав для появи «темної конячки».

В. Кулик. Прогнозую у спис­ку присутність більш ніж трид­цяти кандидатів. Але чи всі вони будуть у виборчому бюлетені — питання. Все залежатиме від результатів соціології на мо­мент старту. Тоді основні пре­тенденти зважуватимуть, чи потрібні їм будуть технічні кан­дидати, які забиратимуть від пів до півтора відсотка голосів. Якщо так — ці технічні кандидати підуть на вибори. Якщо ні, фа­ворити намагатимуться не до­пустити участі величезної кіль­кості висуванців.

О. Гарань. Появи кандидатів-сюрпризів навряд чи слід чекати. Дехто до таких відносить Зе­ленського-Вакарчука — але про них сказано вже багато. Вони «засвічені», тож якщо зважаться балотуватися, не стануть неспо­діванкою.

Кандидатів у списку буде дуже багато. Але реальних, які наби­ратимуть голоси основної маси виборців, від сили набереться 6−7. Проте навіть «не основних» кандидатів ігнорувати не можна. Усі вони матимуть своїх пред­ставників у дільничних виборчих комісіях, а це, у разі демаршу того чи іншого висуванця, може створити проблеми для працез­датності цих комісій.

— Які нові месиджі потен­ційних претендентів на пре­зидентську булаву, крім тих, що рясніють на білбордах, можуть почути виборці?

Є. Магда. Найперше стоя­тиме питання про припинення війни. Але варто пам’ятати: коли будь-який з кандидатів говори­тиме про мир, то повинен назва­ти його ціну. Якщо не відповідає на це запитання, тоді обманює або лукавить. Ще одна особли­вість: у своїх передвиборчих обіцянках кандидати легко ви­ходитимуть за межі президент­ських повноважень. Скажімо, гарантуватимуть дворазове зниження цін на газ, збільшення розміру субсидій і багато чого з того, що не має механізму реа­лізації. Тому таким обіцяльни­кам не зайвим буде перечитати Конституцію. Найперше хотіло­ся б з уст майбутніх кандидатів почути вболівання за національ­ні інтереси.

В. Кулик. Білборди не є ви­значальними для успішного про­ведення виборчої кампанії. Це всього-на-всього слогани. Вони — мертві, образно кажучи, не несуть ніякої доданої вартості, не моти­вують. Треба буде дивитися на програмні матеріали кандидатів, слухати їхні дебати, де претенден­ти озвучуватимуть свої ідеї.

О. Гарань. Свої гасла кан­дидати можуть змінювати, варі­ювати, політтехнологи щось їм придумають. Але загальне тло вже окреслено. Порошенко, оче­видно, говоритиме про те, чого вже досягнуто і що ще можна зробити у сфері зовнішньої полі­тики та оборони, на що якраз по­ширюються повноваження пре­зидента і де у нинішнього глави держави найбільше досягнень. Натомість опозиція, напевно, критикуватиме владу за соціаль­но-економічну ситуацію. Опози­цій у нас буде кілька — українська, патріотична, і проросійська. Той же Зеленський — такий собі «кан­дидат проти всіх», гратиме на протестному полі.

— Чи може у ході виборчої кампанії кардинально зміни­тися розстановка кандидатів? Які чинники можуть вплинути на це?

Є. Магда. За три місяці пре­зидентської кампанії ситуація здатна змінитися суттєво. Я не радив би читачам приймати ни­нішні рейтинги від соціологів як істину в останній інстанції. Добра третина наших громадян ще не визначилася зі своїми політич­ними симпатіями. Багато людей остаточно зупиняться на своєму виборі ледь не у день голосуван­ня. Рекомендував би людям не стільки оцінювати обіцянки, як той шлях, який пройшли ті чи інші кандидати до виборів.

О. Гарань. Чинники можуть бути різними. Скажімо, для По­рошенка як кандидата від влади важливі стабільність ситуації, передбачуваність, конкретні успіхи. Водночас будь-які соціально-економічні негаразди або невтішні події на фронті можуть негативно позначитися на пози­ції чинного президента.

— Росія впливала на вибори в Америці, Франції, на Вrexit у Великій Британії. Наскільки високою є ймовірність того, що цей свій досвід вона пере­несе і в Україну? Які це може мати наслідки?

Є. Магда. Безумовно, Кремль намагатиметься вплину­ти на наші вибори. Для нього це важливо. Але, на відміну від по­передніх кампаній в Україні, Росії доведеться змінювати тактику, бути більш підступною, паскуди­ти чужими руками. Це зменшує ефективність її дій. Нові умови потребуватимуть від неї нових ресурсів, нового колаборантства з боку українських політиків і ме­діа. На це теж треба зважати.

В. Кулик. Від російського впливу ми нікуди не дінемося.

О. Гарань. В Україні у Путіна набагато більше ресурсів, ніж у тій же Америці — аж до можливос­ті піднімати/опускати темпера­туру на фронті, спекулювати на проблемі військовополонених, політв’язнів… Утім, я перекона­ний, що проросійський кандидат на цих президентських виборах не переможе. Зрештою, для Ро­сії важливі не стільки ці вибори, скільки майбутні парламентські.