Жити поруч з Росією ми змушені. Дружити — ні!

Агресивна поведінка сусідньої країни призвела до того, що Україна припинила «приятельську» угоду з Москвою

Як можна дружити з країною, “зелені чоловічки” якої, починаючи з Криму, нахабно лізуть в українську хату?..

Верховна Рада припинила дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Законопроект, що його у парламент вніс для невідкладного розгляду президент Петро Порошенко, підтримали 277 народних депутатів. Серед двадцяти нардепів, що голосували проти, були ті, кого у нас давно називають п’ятою колоною Кремля — колишній і нинішній керівники фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко, Вадим Новинський, а також їхні соратники з тепер уже розісвареної проросійської опозиції. Рішення парламенту створює нові реалії у взаємовідносинах між країною-агресором та її жертвою. Як сказано у Пояснювальній записці до уже ухваленого законопроекту, припинення дії цього Договору «дозволить належним чином та ефективно захистити національні інтереси у міжнародних відносинах».

20-річну угоду, про яку йдеться, у далекому 1997 році скріплювали у Києві сво­їми підписами Леонід Кучма та Борис Єльцин. Передба­чалося, що її дія автоматично продовжуватиметься на та­кий же період, якщо сторони завчасно, за шість місяців до закінчення чинності договору, не повідомлять про зворот­не. При Єльцині, який з Куч­мою пив шампанське ледь не на брудершафт, ніщо не віщу­вало біди — обидва правите­лі через кожне друге слово го­ворили про «братні народи». Ця казочка закінчилася з при­ходом у Кремль Путіна.

Крок за кроком Росія все більше запускала свої імпер­ські пазурі у тіло України. Зга­дайте претензії на Тузлу, різкі пропагандистські випади, зне­важливі коментарі у бік укра­їнців у російських ЗМІ, енер­гетичні, молочні, кондитерські війни. В лютому 2014-го ді­йшло до збройного нападу на суверенну Україну, анексії Криму, окупації частини Дон­басу. Російська агресія три­ває досі, стає щораз нахабні­шою. Приклад того — історія із захопленням українських вій­ськових моряків при спробі проплисти через Керченську протоку. Росія грубо поруши­ла ключові пункти підписаної нею угоди. То як з такою кра­їною можна дружити?

21 вересня Україна че­рез своє Міністерство за­кордонних справ письмово сповістила Росію, що не про­довжуватиме з нею догово­ру. 26 вересня Петро Поро­шенко офіційно повідомив про це у Нью-Йорку Генсека ООН. Останню крапку у цій «дружбі» 6 грудня поставив український парламент. Тож з 1 квітня 2019 року псевдодоговір припиняє свою дію.

Чому саме ми «не порвали» з Росією раніше? Народний депутат від «БПП» Володи­мир Ар’єв пояснив це тонки­ми правовими нюансами. «Ро­зірвання/ припинення — велика різниця. При розірванні угоди ми втрачаємо можливість спи­ратися на неї як на доказ у між­народних судах проти Росії. А припинення договору означа­тиме, що ми можемо спира­тись на нього як на доказову базу, але діяти у майбутньому він не може».

А ось що думає з цього при­воду військовий експерт Олександр Сурков: «Дуже важливо, що зараз припини­ли договір з Росією. З військо­вої точки зору, його текст було виписано так, що всі спірні пи­тання сторони повинні були вирішувати між собою. Цю уго­ду зареєстровано в ООН. Коли її дію припинять — всі спір­ні питання, зокрема і питання Керченської протоки, Україна буде вирішувати через між­народне законодавство, через міжнародні суди. У нас будуть розв’язані руки…».

Рано чи пізно до питан­ня «про дружбу» з Росією до­ведеться повертатися — взя­ти собі іншого сусіда ми, на жаль, не можемо. Але, воче­видь, станеться це не ско­ро. Сісти за стіл мирних пе­реговорів з Москвою можна буде лише тоді, коли там бу­дуть інші, притомні правителі. І коли російський народ наре­шті протверезіє від україноне­нависницького чаду, яким його роками отруює Кремль.