«Кислотні» війни у справі Каті Гандзюк

Сумнівно, щоб у них перемогла правда

Катю Гандзюк поховали в її рідному Херсоні. Фото УНІАН

У справі про вбивство Катерини Гандзюк одне можна точно сказати без суду і слідства: тих, хто щиро перейнявся смертю активістки, у рази менше за тих, хто намагається нагріти руки, точніше — політичні бали, на цій трагедії. Таке враження, що кислота, яка вбила Катю, тепер звідусіль ллється, роз’їдаючи довіру не лише до тих, з кого питатимуть про результати розслідування, а й до тих, хто найголосніше кричить: «Покарайте замовників убивства!». Найгірше, що у цій каламутній воді правда може так і залишитися на дні.

Вівторковій «перестрілці» у пар­ламенті передували події, які поча­ли розгортатися після оприлюднен­ня інформації про нібито причетність до розправи над херсонською активісткою помічника нардепа від «БПП» Миколи Па­ламарчука. На Facebook-сторінці ініціа­тивної групи «Хто замовив вбивство Каті Гандзюк?» опублікували заяву, в якій пря­мо звинуватили згаданого депутатсько­го помічника у посередництві між за­мовниками і виконавцями розправи. Ось цитата: «Банда Торбіна останні півроку до нападу працювала на Павловського, виконувала його доручення. Саме Пав­ловський передавав грошові кошти за вбивство Каті керівнику групи виконавців Торбіну. Павловський передав гроші від замовника». У тому ж пості нардепа Па­ламарчука назвали «смотрящим по те­мах МВС у Херсонській області».

Далі була реакція Паламарчука. Він заявив, що жодним чином до вбивства Гандзюк не причетний і що роль «смо­трящого» йому приписали. А що з поміч­ником Павловським? Його нардеп шви­денько звільнив. Не тому, мовляв, що повірив в озвучені проти Павловського звинувачення, а для того, щоб «уникнути тиску на слідство».

Услід за Павловським на вихід і генпрокурор зібрався. Але в його заяві про го­товність піти у відставку більше блефу, ніж правди було. «Битий» політик Юрій Луцен­ко не оминув нагоди витиснути зі ситуа­ції максимум користі для себе. За крісло, мовляв, не тримаюся, але і йти на поводу у тих, хто розвів піар на крові, не збираюся. Генпрокуророві експромтом підіграв спі­кер, поставивши на сигнальне голосуван­ня питання про відставку Луценка. Про­вальний результат на табло був очікуваним (за проголосували лише 38 депутатів).

Звинувачення у кривавому піарі Лу­ценко адресував громадським активіс­там і депутатам, які вимагали створення у Верховній Раді Тимчасової слідчої ко­місії щодо вбивства Катерини Гандзюк і нападів на інших активістів. «Організа­торам ТСК потрібен не результат. Їм по­трібен піар для боротьби за владу… Як глава правоохоронної системи подам за­яву (про відставку). А вам вирішувати, чи Мустафа Найєм буде керувати слідством і встановлювати з екранів телевізора ви­нних, чи правоохоронні органи, які не­суть за це кримінальну відповідальність», — заявив Луценко. І додав, що поки не за­вершено слідство, робота ТСК буде без­предметною. «Адже вся інформація буде засекречена. Я відверто попередив пар­ламентаріїв: прокурор не надаватиме доступу до жодних документів слідства. Адже витоки інформації ставлять під за­грозу успішність розслідування».

Про інформаційний злив Луценко го­ворив не лише у майбутньому часі. Мов­ляв, стараннями «політиків, які іденти­фікують себе як громадські активісти», у ЗМІ просочилася одна з версій слід­ства. «Через це 12 осіб, які розробля­ються нами на причетність до замовлен­ня (вбивства Гандзюк), тепер мають усю необхідну їм інформацію», — заявив генпрокурор.

Зливом обурювалися і по інший бік барикад. Активісти, які вимагають все­бічного розслідування вбивства Каті Ган­дзюк, висловили протест проти включен­ня до ТСК нардепа, екс-радника міністра Авакова Антона Геращенка. Його присут­ність, кажуть, «ставить під сумнів адек­ватність і добропорядність роботи всі­єї комісії». А адвокат Катерини Гандзюк Євгенія Закревська назвала участь Гера­щенка у ТСК не лише конфліктом інтересів, а й образою пам’яті загиблої. «Усе, що говорив і писав Антон Геращенко про справу Каті, викликало у неї крайнє обу­рення. Насамперед, факт того, що він отримував інформацію від слідства, яку зобов’язані були повідомляти потерпі­лій до оприлюднення будь-кому, — зая­вила адвокат. — Особисто зроблю все, щоб ТСК у такому складі не отримувала жодної інформації про розслідування. Я знаю, як це зробити відповідно до КПК. Це пряма воля Каті. Геращенко не буде безкарно для слідчих, прокурорів і для нього самого знати про слідство біль­ше, ніж йому дозволяє КПК. І не буде ви­користовувати цю інформацію у своїх ці­лях».

Слідчу комісію створили (за прого­лосували 259 депутатів), Геращенка в її складі залишили, Найєма (на присут­ності якого у ТСК наполягали громадські активісти) — включили. Ось тільки після всього одне запитання напрошується: результат тримісячної роботи ТСК теж «для галочки» і тицяння пальцями буде?