«Ми зацікавлені зберегти службу, але у яких стінах — не моя компетенція»

Журналіст «ВЗ» побувала у дитячому психоневрологічному диспансері, який чиновники намагаються реорганізувати. Поки це роблять, досвідчені спеціалісти звільняються

На своїй сторінці у «Фейсбуці» дитячий психіатр Алла Петрів написала обурливий пост: «Хочу поділитися своїм гірким осадом від цьогорічних львівських психіатричних зустрічей, які раніше були осередком вільної думки, а стали платформою для „брудних ігор“ чиновників. Усі обурені висловами відомого психіатра Семена Глузмана на адресу лікарів, які „інтелектуально убогі“, „тримаються за свої насиджені крісла, які з покоління у покоління переходили їм у спадок“… Особисто я ні за які крісла не тримаюсь, і у спадок від своїх батьків, далеких від медицини, отримала розум, честь і совість. Я свідома того, що там, де немає аргументів, переходять на особисті образи і у „брудних війнах“ слів не добирають».

Скандал навколо психо­неврологічних диспансе­рів для дітей та дорослих, які чиновники намагаються ре­організувати шляхом скорочен­ня медичного персоналу, три­ває у Львові вже не один місяць. Експерти зазначають: річ не в реорганізації медичної галузі, це війна за ласий шматок львів­ської землі — 75 тисяч доларів за сотку.

Дитячий психоневрологічний диспансер розташований у престижному районі міста, де сотка землі коштує 75 тисяч доларів.

Ми вирішили розпитати у ко­лективу дитячого психдиспан­серу (вул. Драгоманова, 58), що вони думають про таку рефор­му (їм, до речі, про зміни повідо­мили постфактум, коли проект ухвали про реорганізацію уже розмістили на сайті ЛОР).

…Одразу видно, що будівля у «замковому» стилі — історична. На одній частині — дах заміни­ли, в іншій — по стінах тече вода. Всередині відчувається запах цвілі. У коридорі — море бать­ків з дітками. Усі вони приїхали на лікарську комісію та прийом.

«Ми про реорганізацію нічого не знали, — каже дитячий пси­хіатр Алла Петрів. — Ця устано­ва як диспансер працює у Львові 50 років! Раніше тут жив відомий професор-криміналіст Марке­вич. Ми їздили на навчання, ро­били ремонти в аутичному цен­трі, закуповували обладнання (Я бачила спеціальне обладнання, за допомогою якого обстежу­ють дітей з аутизмом. Воно ко­штує 4,5 тисячі доларів. — Авт.). От зараз змушені мерзнути. Уже два роки ЛОР не може відре­монтувати котельню».

Дитячий психоневрологіч­ний диспансер хочуть приєдна­ти до Західноукраїнського ди­тячого медичного центру, що на вул. Дністерській, 27 (у на­роді — Чорнобильська лікарня). «В ухвалі написано, що Захід­ноукраїнський центр стає пра­вовласником нашого майна, обладнання тощо (?! — Авт.), — веде далі Алла Петрів. — Сьо­годні ми зіткнулися з такою си­туацією: з лікарні звільняється молодший персонал. Люди ро­зуміють, що їм нічого не світить, що ніхто їх у Західноукраїнсько­му центрі не чекає…».

«Майже п’ять місяців минуло, а нічого невідомо про так зва­ну реорганізацію, — до розмови приєднується психотерапевт Надія Іванців. — Проект поста­нови є, але облрада його не за­твердила».

Лікарі кажуть, до їхнього дис­пансеру, який є єдиним в Украї­ні (!), приїжджають батьки і діти зі всієї Західної України. Заклад обслуговує майже 14 тисяч ді­тей з Львівщини. Я побувала на прийомі. Мама прийшла до пси­хіатра з шестирічним сином. Дитина з трьох років не розмов­ляє…

Дитячий психіатр Наталія Масяк каже: «Ми — лікар­ня, яка займається ранньою діа­гностикою дітей з аутизмом (від 12 місяців). Ідея реорганізації — максимально зменшити витра­ти бюджетних коштів. Так, у нас багато пацієнтів, які лікують­ся амбулаторно (У стаціонарі є ліжка, але вони стоять майже усі порожні. Приміщення стаці­онару просторі, на одній стелі — старовинні гобелени. — Авт.). Наші пацієнти з психічними па­тологіями потребують не лише лікування, а й реабілітації, якої в диспансері немає. Наприклад, дитина при­їжджає з Турківського району. Вона переступає поріг закла­ду і на місці отримує консульта­ції різних спеціалістів. Якщо нас розпорошать, а так виглядає, є загроза, що цей ланцюжок буде втрачений».

«Приміщення не має пан­дуса, ми не раз консультує­мо дітей на вулиці, в машині, — каже дитячий логопед Тетяна Лялька. — Ми не тримаємося за приміщення, ми хочемо зберег­ти єдність служби».

Реорганізація вузьких га­лузей, а психіатрія саме сюди належить, запланована на 2019 рік. Головний лікар КЗ ЛОДПНД Ореслава Хомик каже, якщо проект стане рі­шенням ЛОР, то робоча гру­па повинна напрацьовувати покрокові шляхи, дорожню кар­ту реорганізації медичного за­кладу. «Якщо йдеться про про­ект ухвали Львівської облради щодо приєднання установи до „Західноукраїнського спеціа­лізованого дитячого медично­го центру“, то покращення мало би виглядати так: діти, які у нас отримують медичну допомогу психолога, психіатра, логопеда, психотерапевта, матимуть мож­ливість на місці отримувати до­даткові консультації інших вузь­ких спеціалістів. Наприклад, педіатра, офтальмолога, гене­тика, сурдолога, ендокриноло­га, невролога, уролога, які на­шим діткам дуже потрібні. Ми зацікавлені зберегти службу з надання психіатричної допомо­ги дітям, але у яких стінах — не моя компетенція».

Журналіст «ВЗ» зателефону­вала до голови ЛОР Олексан­дра Ганущина, аби поставити найбільш проблемні запитання, що стосуються дитячого дис­пансеру. Чи був чиновник у цьо­му медичному закладі?

«Я не коментую це питан­ня, будь ласка, звертайтеся до Микичак (голова департамен­ту охорони здоров’я ЛОДА. Чи­новниця за приєднання до За­хідноукраїнського медичного центру. — Авт.)», — заявив голо­ва ЛОР. «Ви казали в інтерв’ю, що у диспансері лише 1200 карток, я там була, на обліку у цій установі перебуває майже 14 тисяч дітей», — кажу. «Є облік, а є кількість людей, які відвіду­ють медичний заклад на рік», — зауважив пан Ганущин. «Якою є ваша позиція щодо реорганіза­ції?» — запитую. «Мені достат­ньо інформації, яку надіслав департамент. Диспансером ма­ють займатися медики, а не го­лова обласної ради». «Вас бу­дуть звинувачувати у тому, що ви претендуєте на ласий шма­ток землі…» — ледь встигаю до­говорити фразу, чиновник у розмові дає зрозуміти, що на комісії і дуже зайнятий. «Нас звинувачують у всьому, що тільки є у цьому світі. Особливо звинувачують колеги з міста…» — додав голова ЛОР.

Коментар для «ВЗ»
Олена Козлова, заступник головного лікаря Західноукраїнського дитя­чого медичного центру

Для нас не проблема прийняти на роботу докторів, взя­ти на себе пацієнтів. У нас є велика консультативна полі­клініка, яка може працювати і в пообідній час. У нас звільня­ється приміщення, яке займа­ла аптека. У нас є відділення неврології, центр для дітей з порушенням слуху, центр до­помоги підліткам, то яка може бути проблема? Діти з більш проблемними захворюваннями підуть у стаціонар, діти з меншими проблемами бу­дуть розподілені між консуль­тантами. Якщо комусь потріб­на допомога ЛОРа — прошу, у нас кілька логопедів працює. Мають окремі кабінети. Ми не одні, хто готовий долучитися до цього процесу реорганіза­ції. Є ОХМАТДИТ, який теж за­цікавлений у цьому, є лікар­ня на вул. Кульпарківській, яка займається більш проблемни­ми дітьми. Не означає, що всі ці працівники по списку пе­рейдуть до нас. Це буде роз­поділ по різних установах. Є люди пенсійного віку, можли­во, хтось не захоче переходи­ти (30% персоналу у диспан­сері — пенсіонери. — Авт.). Кількість санітарок чи медсес­тер визначається виробничою необхідністю (наказ про точну кількість скасовано). Ми ма­ємо зробити так, щоб діти не постраждали. А медицина не може стояти на місці. Як тіль­ки диспансер буде закритий, маємо узгодити усі питання. Щоб кожна мама знала, куди звернутися. Якщо у дитячо­му диспансері кількість спе­ціалістів вузька, то тут є ЛОР, окуліст. Дитина може зробити ультразвук серця, живота, і не треба нікуди їхати. На підста­ві чого чиновники ухвалювали це рішення, — це треба їх пита­ти. Деякі лікарі з диспансеру у нас працюють на 0, 25 ставки, дехто в інших установах має місце. З цим проблем якраз не буде.

Фото авторки