Прогноз погоди складає тридцять літ

За спостереженнями народного синоптика, вона повторюється кожні сім років

Василь Кондратюк. Фото автора

Сьогодні все менше залишається «народних синоптиків». Бо офіційний, «державний» прогноз погоди на щодень можна почути по радіо чи з екранів телевізорів, вичитати в Інтернеті чи на шпальтах газет. Але ще є фанати, які копіткою працею і щоденними спостереженнями доводять: їхні передбачення, зроблені без застосування новомодної апаратури, значно точніші. Хоча, буває, записані за рік, а то й за сім років наперед! Таким «народним гідрометцентром» жителі села Старовойтового Любомльського району Волині давно «охрестили» Василя Панасовича Кондратюка.

Ось уже понад три десятиліття Василь Панасович, колишній залізничник, прокидається і засинає із записником у руках. Бо, перш ніж снідати, завше гляне на вуличний термометр та його показ­ник внесе у спеціальний зошит. До­пише «вітряно», «йде дощ», «ясно» чи «похмуро»… І лиш тоді береться до інших справ. Упродовж дня теж записує свої спостереження. Та й спати не ляже, яким би втомленим не був, без «заключного» пере­гляду термометра. Не раз рідні за­питують, для чого це робить, бо ж затрачає на записи чимало часу. А він, усміхаючись, повторює: «Для задоволення». Здається, без сво­їх блокнотів він і справді не уявляє свого життя.

А розпочалося неординарне захоплення Василя Кондратюка 1986-го. Тоді випадково знайшов свій армійський записник, в якому занотовував найважливіше. З не­ймовірною цікавістю перечитав усе до останнього рядочка й загорівся ідеєю поновити записи. Щоправда, цього разу вирішив занотовувати погоду. Не відступив від задуму на­віть тоді, коли його родину спітка­ла біда — важко захворіла дружина Валя. Вона мала розсіяний скле­роз, Василь Панасович доглядав її сімнадцять років. Тими записами відволікався від біди.

В арсеналі «народного синопти­ка» вже три товстелезні блокноти. У кожному вміщено по десять літ спо­стережень. Тож легко відтворити по­году будь-якого дня за цей період. Та й не лише погоду. Адже з роками Василь Панасович заповзявся за­писувати у свій нотатник ще й най­важливіші події, що сталися в роди­ні, потім — щоденний літопис села (окрім того, коли в кого були весіл­ля-родини-хрестини, зафіксовано й день, коли у Старовойтове приїздив Петро Порошенко), найвагоміші за­гальнодержавні події. «Веселі» дати обведені червоним, «сумні» — чор­ним. Тож його «календар» через де­сятки літ буде справжньою знахід­кою для краєзнавців.

— Подібні записи робив ще мій дід, — з гордістю розповідає Василь Кондратюк, дістаючи зі сховку ста­ренький, пожовклий від часу зошит. — Ось його щоденник. Дід за Польщі був окружним депутатом, після ві­йни — головою колгоспу. Подивіть­ся, який гарний почерк мав, хоч був 1900 року народження. Він і на по­годі добре розумівся, але своїх спо­стережень і прогнозів не записував — тільки те, чим жила громада.

Маючи достатньо даних, Василь Панасович почав складати довго­строкові прогнози погоди. Каже, найдалі може «заглянути» на півро­ку наперед. При цьому наголошує: його передбачення діють на відста­ні до п’ятдесяти кілометрів від рід­ного Старовойтового.

— Коли складаю прогноз, за­вжди дивлюся на записи семиріч­ної давнини. Адже з часом пере­конався, що погода повторюється циклічно, переважно саме з таким інтервалом, — говорить народний синоптик. — Сильні підтоплення чергуються раз на 11−12 літ. Врахо­вую і фази Місяця. Так, майже сто­відсотково можу сказати, що влітку спека, а взимку відлига припада­ють на останню чверть і на повний Місяць.

Це легко перевірити, взявши до рук зошит зі спостереженнями. Ви­читую прогноз на ці дні, зроблений заздалегідь, порівнюю зі свіжими записами. Вони збігаються! Сусіди та знайомі часто мене запитують, коли краще починати копати карто­плю чи звозити сіно. Радію, що мої знання комусь стають у пригоді.

— Невже ніколи не хибите? — за­питую.

— Погоду на озері Світязь (роз­кинулося майже за півсотні кіломе­трів від рідного села прогнозиста — Авт.) не завжди вгадую. Помітив, там значно більше дощів. Світязь «плаксивий», — каже.

Британські вчені лякають Євро­пу найлютішою за останнє сторіччя зимою. Запитую у Василя Кондра­тюка, чи нам слід морозів боятися.

— Не знаю, як у Лондоні, а у нас в селі грудень буде нехолодний, — усміхається. — Проте друга поло­вина січня і початок лютого перед­бачаються із сильними морозами.

За тридцять років календар Кон­дратюка ні разу не брав відпустки. Навіть коли його автор загримів у лікарню й не мав змоги самостійно переглядати показники на вулич­ному термометрі й фіксувати його дані у зошити. За свекра це робила невістка. Усе виконала сумлінно, і зроблений від того часу піврічний прогноз теж справдився!

Волинська область