ЦВК сформовано за політичними квотами

Чому не за професійним підходом? Через кризу довіри

В українській політиці розв’язано один з багатьох гордієвих вузлів — з енної спроби, із чотирирічним запізненням, утворено нову Центральну виборчу комісію, якій належить організувати дві вкрай складні, як очікується, виборчі кампанії 2019 року. Складність не тільки у тому, що доволі гострою буде боротьба між кандидатами у президенти і народні депутати. А й у тому, що може «штормити» у самій ЦВК…

Із 17 членів ЦВК шість крісел у Центрвиборчкомі «застовпи­ла» за собою найбільша фрак­ція парламенту — «Блок Петра Порошенка». Президент деле­гував у ЦВК колишнього мілі­цейського генерала Михай­ла Вербенського, колишню працівницю апарату ВР Оль­гу Желтову, юриста Світлану Кустову, яка має великий до­свід роботи з народними депу­татами від демократичних сил, доцента-правника Київсько­го національного університе­ту Ольгу Лотюк, фахівця з пи­тань роботи місцевих органів влади в Адміністрації прези­дента Віталія Плукара, адво­ката Олега Конопольського, що довгий час співпрацював у штабі Арсенія Яценюка.

«Народний фронт» має у ЦВК трьох своїх представників: пер­шого заступника міністра юс­тиції Наталію Бернацьку, до­цента кафедри міжнародного права «Могилянки» Леонтія Шипілова і народного депутата з Харківщини Ірину Єфремову.

За своєю квотою Радикальна партія послала у ЦВК народно­го депутата Тетяну Юзькову, фракція «Самопоміч» — колиш­нього експерта Венеціан­ської комісії Євгена Радченка, «Батьківщина» — керівника ад­вокатського бюро Андрія Єв­стігнєєва, депутатська група «Воля народу» — фахівця з пи­тань міжнародного арбітражу Тетяну Сліпачук, депутатська група «Відродження» — суддю Дарницького райсуду столиці Аллу Басалаєву.

Крім вище названих, у ЦВК нині працюють дружина екс-генпрокурора Катерина Мах­ніцька (у 2014 р. її призначили за рекомендацією ВО «Свобода») і Олег Діденко («УДАР»). У 17-те крісло члена ЦВК належить сіс­ти представнику «Опозиційно­го блоку». Але називати ім’я сво­го кандидата там не квапляться. Та й не знати, чи взагалі увійдуть у Центрвиборчком, бо вважають його «нелегітимним» — через штучне збільшення кількісного складу. Обіцяють оскаржити цю норму у Конституційному Суді.

І без представника «Опобло­ку» ЦВК має кворум для початку роботи. Однак коли вона стар­тує, невідомо. Спершу потрібно, щоб нові посадовці у цій інсти­туції склали присягу. А це можна зробити лише, коли звільняться з попереднього місця роботи — процедура займе певний час.

Особливої інтриги експерти чекають під час обрання голови ЦВК. Зрозуміло, що БПП заці­кавлений у тому, щоб після оді­озного Охендовського біля кер­ма цього органу стала людина, близька до демократичних по­літсил. В експертних колах осно­вним претендентом на цю поса­ду називають Світлану Кустову. Так само ясно, що цьому опира­тиметься «внутрішня опозиція», в яку можуть увійти делегати від «Батьківщини», «Самопомочі», Радикальної партії. А в разі так­тичного непорозуміння між со­юзниками, у позу може стати і «Народний фронт». Багато що залежатиме від того, на чию сто­рону стануть посланці від «Волі народу» і «Відродження». Ці, на­чебто лояльні до Банкової полі­тичні сили, з наближенням ви­борів можуть затіяти самостійну гру.

А тим часом

«Першочерговим завданням для оновленого складу ЦВК має стати розблокування виборів у понад сотні об’єднаних територіальних громадах», — заявив голова Комітету ви­борців України Олексій Кошель. На його думку, рішен­ня, яке приймав попередній склад Центрвиборчкому, є не лише юридично необґрунтованим, а й перешкоджає здій­сненню виборчих прав громадян. Кошель вважає, що се­ред пріоритетів Центрвиборчкому мають бути реформа самої ЦВК, активна участь у розробці змін до виборчого законодавства, розробці механізмів протидії втручанню Росії у виборчі процеси. «Зараз вкрай важливо, — сказав він, — ухвалити зміни до Закону „Про вибори президента України“, які підвищать прозорість фінансування виборчої кампанії, суттєво зменшать кількість реклами на виборах. А також — законодавчо врегулювати питання протидії під­купу виборців. Серед невідкладних питань — необхідність законодавчого рішення про виділення додаткових 36 млн. грн. для зменшення рівня кіберзагроз ресурсам ЦВК».

Коментар для «ВЗ»
Ігор Когут, політичний експерт

«За логікою демократичної довіри головою ЦВК мав би бути не представник коаліції…»

Партійні квоти у ЦВК — вимушена необхідність. По-іншому, на жаль, у нас поки що не вміють фор­мувати подібні державні органи. Як на мене, і ЦВК, і Рахункову палату, інститут омбудсмена, Націо­нальну раду з питань телебачення і радіомовлення мали би створювати не за політичним, а за про­фесійним підходом. Але немає довіри між політичними гравцями, тому «маємо те, що маємо». У таку ситуацію Верховна Рада потрапляє постійно. Через квотування ми маємо, образно кажучи, ще одну палату парламенту з його проблемами. Хоча, треба визнати: люди, які поповнили ЦВК, у переважній більшості є доволі професійними фахівцями, мають авторитет і досвід у цій сфері.

Чи слід чекати «внутрішніх політичних воєн» у ЦВК? Зараз це важко передбачити. У попередньому складі Центрвиборчкому були більші ідеологічні протиріччя. Адже, крім представників Партії регіонів, там працювали комуністи, соціалісти. При всьому цьому між ними було знайдено «тихий компроміс», ми не бачили гострих протиріч, якщо не брати до уваги позицію Андрія Магери, який з багатьох пи­тань мав окрему думку, наполегливо відстоював її.

Конфліктності у новій ЦВК не виключаю. Багато що залежатиме від кворуму на засіданнях комісії, адже під час виборчої кампанії стоятиме питання швидких результативних рішень.

Допускаю, що головою ЦВК стане представник БПП, який має відносну більшість. Але за логікою демократичної довіри мало би бути по-іншому. Бажано на цю посаду знайти професійну людину з досвідом адміністративної роботи — яка не уособлювала парламентську коаліцію «БПП- «Народний фронт». Не завжди більшість має перетворюватися у головування. Керівник ЦВК має бути елемен­том пошуку компромісу.