Рецепт стійкої України від Вакарчука

Лідер «Океану Ельзи» порадив співвітчизникам розраховувати на власні сили

Фото: З відкритих джерел / Святослав Вакарчук

Виглядає на те, що за три місяці і три тижні до початку президентської виборчої кампанії до когорти із двох десятків «засвічених» претендентів на булаву записався і Святослав Вакарчук. «Президентської» заявки популярного поп-рок-співака і громадського діяча всі чекали у недавній День незалежності, коли лідер «Океану Ельзи» зібрав 100 тисяч своїх симпатиків на столичному стадіоні «Олімпійський». Але тоді Вакарчук так і не розкрив своїх політичних планів. Публіка не почула від нього щось на кшталт «Я вирішив піти на вибори, щоб змінити країну…». Як мовиться, затягнув інтригу. І ось тепер, коли стартував політичний сезон, Святослав на «Українській правді» вистрілив, по суті, «програмною» статтею — «Коли настане день… Закінчиться війна…». Появу публікації багато хто розглядає як старт всеукраїнського туру Вакарчука. Не музичного, а виборчого.

Темою обрано найпекучішу проблему для українців, про якій говорять у кожній хаті. Святослав Вакарчук висловився про російсько-українську війну. Каже, що рецептів її швидкого закінчення немає, а ті, хто про це твердить — брешуть або лукавлять. Мовляв, усе залежить тільки від однієї особи, яка цю війну режисує, — від Путіна.

«Україну ніколи не залишать у спокої!» — заявляє Вакарчук і радить українцям «прийняти цей факт, усвідомити його і навчитися жити з ним». Так, як зробили це інші країни, даючи собі раду з воєнними і цивільними проблемами: маленький Ізраїль — відбиваючи атаки ісламістів, уразливі від стихії води Нідерланди — відвойовуючи у моря сушу, чутлива до землетрусів Японія — будуючи сейсмостійкі об’єкти.

«Українці мають усвідомити: єдиний спосіб нам вижити як державі — стати сильними. Сильними не завдяки, а на противагу», — твердить Вакарчук. І дає настанови, як це зробити:

«Ми не можемо зупинити війну сьогодні, але можемо створити умови, за яких продовжувати війну проти нас буде беззмістовно.

Ми не можемо враз зупинити агресію з боку ворога, але можемо звести її наслідки до мінімуму.

Ми не можемо повернути загиблих українських воїнів, але можемо зробити майбутнє їхніх дітей щасливим".

А далі співак пише: «Не прийде добрий чарівник і не принесе нам безпеку. Ні в Москві, ні у Вашингтоні, ні в Будапешті не існує ручки, чорнила якої вічні. Наші гарантії — тільки в наших руках». Гарантією нашої стійкості і нашого поступу лідер «Океану Ельзи» вважає «сильну боєздатну армія, готову до будь-якого розвитку подій у будь-який момент часу», «стале економічне зростання, без якого наша обороноздатність не буде зміцнюватися», «високу продуктивність праці і привабливий інвестиційний клімат, без яких, у свою чергу, не буде рости наша економіка». «А головне, — заявляє Святослав Вакарчук, — нам потрібні чіткі, зрозумілі, передбачувані правила, які є однаковими для всіх! І для домогосподарки, і для президента».

Як мовиться, образно, проникливо. Хоча й нічого нового.

Вакарчук застеріг українців від зачарування «яструбами-псевдопатріотами, які з криками „Слава Україні!“ потрясають списами на телебаченні — при цьому розпилюють оборонні замовлення та крадуть військові бюджети по ночах». А також попросив Всевишнього «збавити нас від голубів-псевдомиротворців, які пропонують завершити війну за один день». Бо, за словами музиканта, і ті, й ті «крадуть у нас реальність. А втеча від реальності наближає нас до прірви».

Випускник Львівського, Єльського і Стенфордського університетів, Святослав Вакарчук побажав співвітчизникам «мудрості — усвідомити свій шлях, хоробрості — не боятися ступити на нього, терпіння — не звертати з нього в сторону». І тоді, як співається у його власній пісні «Обійми», настане день, закінчиться війна…

В інтерв’ю для «Високого Замку» політолог Олександр Палій так оцінив цей публіцистично-політичний трактат соліста «Океану Ельзи»:

— Це схоже на передвиборчий текст. Вакарчук говорить правильні, хоча й ніби банальні речі. Як для позиціонування патріотичного діяча акценти розставлено грамотно. Якби це написав сам Вакарчук, дозрівши до цього, я, може, за нього і проголосував би. Але я знаю, як пишуться передвиборчі тексти…