Чи бачили Захарченка у білих тапочках?

До тіла навіть спостерігачів ОБСЄ не допустили

Фото: ТАСС / У труні Захарченка не показали. Для «плакальників» лише траурні портрети вивісили

Ватажка «всія ДНРії» не стало, а сумніви, чи справді він склав компанію Гіві і Мотороллі, залишилися. Після повідомлень про смерть Захарченка у сепаратистських і «раша"-ЗМІ розтиражували лише траурні портрети бойовика. Та й знімки з кладовища — без «фейсконтролю». На них — лише відгороджена від зайвих очей (людьми у камуфляжі) труна, віко якої відкрите так, що за ним нічого не видно.

Якщо внаслідок вибуху Захарченка і пошматувало до невпізнаваності, чому тоді його не ховали у закритій домовині? Чому «фарш» на цвинтарі таки розпакували? Щоб рідні з «місивом» попрощалися? Чи заради фото, яке подали як доказ того, що у могилі з портретом Захарченка поховали саме Захарченка. А хто не вірить, мовляв, хай спитає у тих, хто стояв по інший бік відкритого віка і бачив, чиї «чотири дошки та землі трошки» по сусідству з Гіві і Моторолою.

До місця, де нібито Захарченко отримав квиток на той світ, навіть спостерігачів ОБСЄ не допустили. Коли прибули до кафе, де стався вибух (харчевня «Сепар» розміщена за 200 метрів від офісу ОБСЄ у Донецьку), підступи вже були загороджені. Що трапилося і хто постраждав, «міжнародники» дізналися з розповідей бойовиків, які охороняли периметр. Тіл представники ОБСЄ не бачили. А у звіті вказали, що отримали інформацію про двох загиблих (Захарченка та його охоронця) і дев'ятьох поранених. Уточнити цифри у медиків не вдалося.

Згодом стало відомо про ще одного несподіваного персонажа донецької «м'ясорубки» — Чебурашку. Ні, це не прізвисько когось із бойовиків, які склали компанію Захарченкові у «Сепаратисті». Чебурашка у камуфляжі був частиною вивіски над кафе. І саме у цю фігурку (а не у люстру в залі, як припускали у попередніх версіях) нібито був закладений вибуховий пристрій. Така інформація з'явилася з посиланням на джерела у «силових структурах ДНР».

Примножуються і здогадки про те, хто міг спровадити Захарченка в утиль. У Кремлі одна пісня — про українських диверсантів. У СБУ, крім російського сліду, не виключають і версію про бізнесово-силові розбірки між бойовиками за сфери впливу. Свої припущення озвучив і журналіст Денис Казанський, який до воєнних подій на сході жив і працював на Донбасі.

«Переконаний, що вбивство Захарченка не було вигідне Україні. По-перше, він був маріонеткою і нічого не вирішував. По-друге, Захарченко був настільки дурним і карикатурним, що був навіть вигідним українській стороні. Та дикість, яку він витворяв, усі ці піонери-захарівці, бабусі з Рейк'явіка й атаки на Лондон були найкращою антирекламою „русского міра“. Не треба було навіть нічого видумувати, аби дискредитувати сепаратистів. А ось у Москві ватажком „ДНР“ і його вірним соратником Ташкентом давно вже були незадоволені. Чутки про їх заміну циркулювали з початку року. Крім того, ніхто у Росії, звісно ж, не говорить про конфлікт угруповання Захарченка з групою „младоолігарха“ Курченка, який тягнеться з 2014 року. Захарченко і Ташкент ще у 2015-му поламали схему поставок бензину в ОРДЛО, на якій сидів Курченко, і забрали її під себе. Того ж 2015-го у Донецьку було вбито ставленика Курченка — „міністра палива й енергетики ДНР“ Файницького. Курченко завдав удару у відповідь у 2017−2018 роках. Спершу забрав під контроль віджаті в ОРДЛО українські шахти і заводи. А навесні 2018-го віджав у Ташкента монополію на поставки вугілля у Росію з „ДНР“. З 2015 року цими поставками займався підконтрольний Захарченкові та Тимофєєву „Уголь Донбасса“. Війна між угрупованнями Захарченка і Курченка точилася чотири роки. І дуже схоже, що вибух у кафе „Сепар“ став у ній крапкою», — написав Денис Казанський у своєму блозі.