Чому «запашок»? «Сміттєпереробний завод — не шоколадна фабрика»…

У польській Стальовій Волі на рік переробляють 60 тисяч тонн відходів. 10 тисяч тонн із них — вторинна сировина


Майданчик для пластикового сміття

ЛКП «Зелене місто» уже втретє організувало ознайомчу поїздку екологів і львівських громадських активістів на завод механіко-біологічної переробки сміття, який з 2015 року працює у польському місті Стальова Воля. Подібний завод з переробки побутових відходів постане у місті Лева на вулиці Пластовій, 13. Проти цього заводу виступають жителі Пластової та сусідніх вулиць. Люди побоюються, що завод забруднить підземні води і перетворить мікрорайон на другі Грибовичі… Делегація зі Львова мала змогу побачити роботу сміттєпереробного комплексу у Стальовій Волі й оцінити його вплив на довківлля. А також переконатися, що на смітті, перетворивши його на біогаз, можна непогано заробити.

Серед львівських активістів, які їздили до Стальової Волі, були, зокрема, юрист Віталій Надашкевич (представник польського інвестора, який планує зводити на Львівщині один із сміттєпереробних заводів), заступник директора картонно-паперового комбінату ТОВ «Вторресурси-Захід» Андрій Ільків, і координатор проекту «Львівська екологічна рада» Віктор Горбач.

Зі Львова до Стальової Волі — 221 кілометр, вона межує зі старовинним містом Сандомєж (Сандомир). Сміттєпереробний завод у Стальовій Волі працює в одному з промислових кварталів міста, відстань до найближчих житлових будинків — близько трьох кілометрів. Упродовж року на завод завозять на переробку близько 60 тисяч тонн відходів від 150 тисяч мешканців. Десять тисяч тонн завезених відходів — вторинна сировина. За рік зі сміття виготовляють три мільйони кВт електричної енергії та тепла. Тож установа повністю забезпечує себе електрикою і ще має цього ресурсу з надлишком — на продаж. Понад половина відходів, що потрапляють на завод, переробляються і не потрапляють на сміттєзвалища. Така установа з переробки сміття обійшлася у 80 мільйонів злотих, 80% проекту профінансував Євросоюз.

Наші перші враження від заводу — неоднозначні. Хоча споруди і корпуси сучасні, а цехи з новітнім обладнанням, але на території заводу час від часу відчутний сморід від перегнилого сміття. Попри сучасні витяжки, у цехах теж нестерпний неприємний запах. Працівники жартують, мовляв «запашок» залежить від напрямку вітру. А ще тут водяться щурі, яких доводиться винищувати потужною отрутою. Над заводом літає зграя ворон…

Технолог фірми-проектанта заводу Іренеуш Шульц переконує, завдяки сучасному обладнанню та дотриманню технологічних процесів довкілля не забруднюється. Зокрема, підземні води захищені спеціальною плівкою, яка не дозволяє відходам просочуватися у грунти. Каже, екологічна інспекція дала добро на запуск заводу 2015 року. Напередодні старту роботи не бракувало пікетів громадських активістів та екологів, частина яких виявилися купленими. Деякі активісти, кажуть працівники установи, мешкають за сотні кілометрів від Стальової Волі… Тепер екоінспекція теж активно стежить за станом довкілля, порушень не знаходять. А запашок, мовляв, звична річ для сміттєпереробних заводів, бо це не завод, де виготовляють парфуми.

Операційна кімната, в якій ведеться відеоспостереження за технологічними процесами на заводі

Іренеуш Шульц повідомив, цехи заводу розраховані на 170 працівників. У період відпусток тут працюють сто осіб. Запитала про зарплату. Іренеуш Шульц розгублено відповів: «Наступне питання». Та я була наполеглива. «Гарна погода… Питайте, будь ласка, про щось інше… Заповняю, тут гідна зарплата, працівники не йдуть від нас», — відповів пан Іренеуш.

Коли були на заводі, машина якраз привезла туди нову партію сміття. Вантажівка проїхала через спеціальну вагу. Зважене сміття фіксується на картці водія. Після того, як відходи вивантажили, машину відправляють на мийку коліс. Далі сміття скеровують у цехи — на сортування. Зі сміття ручним способом відбирають механічні речі, зокрема скло, метал. Частину механічного непотребу вловлюють спеціальні датчики на лініях.

Кожну машину зі сміттям відправляють на вагу

Змішані відходи сортують оптичні сепаратори. Відділяють папір, картон, пластмасу, скло тощо. Пластикові пляшки з-під води сортують за кольорами. Прозорі окремо, зелені — окремо, червоні — окремо. Працівники заводу кажуть, різні кольори пляшок можна збути за різною вартістю. Пан Шульц знову як води в рот набрав. Відмовився сказати, скільки зароблять за пластикових пляшках, мовляв, ціна залежить від сезону і від попиту на китайському ринку… Спеціальний прес на лінії зменшує об’єм пляшок, пресує їх. У кожній пляшці пробивають дірки, аби вийшло повітря і їх можна було краще спресувати.

Звертаємо увагу на велику купу старих поламаних меблів. Їх на заводі подрібнюють і також спресовують. Використовують як паливо у котлах. Подрібнюють і будівельне сміття, яке згодом використовують для нових будматеріалів.

На заводі у Стальовій Волі працює і біологічна переробка сміття. До відходів дають спеціальні ферменти, які активізують перегнивання. Тут є чимало великих куп сміття, яке гниє і відповідно відлякує «запашком». З цього «добра» буде органічне добриво. А усе, що не підлягає переробці відправляється на польські сміттєві полігони.

Цех для нагромадження органічних відходів.

Своїми враженнями від заводу в Стальовій Волі з журналістом «ВЗ» поділився Віталій Надашкевич, який вже побував на екскурсії на сміттєпереробному заводі в Ольштині. Каже, отримав відповіді на питання, які раніше турбували. На думку Віталія, не можна очікувати, що таке підприємство вирішить усі проблеми з відходами, а полігони вже будуть непотрібними. «Мета механіко-біологічної обробки відходів — „знешкодити“ їх, зробити залишки інертними, такими, які не шкодять, не вступають у взаємодію з повітрям та водою, — підкреслив Віталій. — Щодо екологічності підприємства — це, звісно, не фабрика шоколаду. Але процеси, які там відбуваються, не є аж такими небезпечними, як у хімічний чи металургійній промисловості».

Фото автора

Стальова Воля, Польща