Народила на роботі і сховала у смітник

Надія К., яка заробляє у Польщі, народила дитину у фабричному туалеті

Заклад овочево-фруктової переробки спілки Kampol-Fruit розташований на головній вулиці Мілейова, малої гміни за 35 кілометрів від Любліна. Фірма спеціалізується на виробництві консервів, пресервів та заморожених овочів. Саме тут працівниця з України сортувала овочі. Раптом відійшла від конвеєра і народила дитину, уклала її… до смітника.

Польський суд був немилосердним. Хоча донечка вижила, Надію заарештували. Про цю сумну історію пишуть Аліна Поспішил та Іренеуш Щуневич y Gazeta Wyborcza.

«Колись тут виробляли джеми і дешеві вина, — розповідає мешканка Мілейова, яка десять років працювала на фірмі. — За будівлями є ще один будинок. Треба просто пройти далі, бо з вулиці його не видно. Там ночують українці, які працюють на Kampol. Власне там і жила 26-річна громадянка України, про яку тепер говорять в інтернеті. Коментатори не залишають жодних шансів для Надії.

«Убивця», «знищити патологію», «ганчірка, про наслідки не замислювалася», «скарати на горло дітовбивцю», «викинути з Польщі», «стерилізувати», — це лише кілька взірців реакції публіки на події, які трапилися 25 липня.

Того дня увечері Надія сортувала овочі. Близько 18-ї години відійшла від конвеєра і довго не поверталася. Сестра жінки, яка теж працює сортувальницею, почала її шукати. Знайшла Надію у туалеті, серед калюжі крові. Побігла за допомогою. Коли інша жінка відкрила корзину для сміття, то побачила немовля. Дівчинка вижила, тепер одужує у лікарні. Надія пояснює свій вчинок післяпологовим шоком.

Готель за огорожею

На територію закладу в Мілейові не може зайти ніхто, окрім працівників. Тут надійна охорона. Але готель, у якому живуть працівники з України, видно через паркан. Це жовта одноповерхова споруда, переобладнана з ангара. Під вікнами натягнуто шнури, на яких сушать одяг.

«Одне велике приміщення. Неутеплене на зиму і неконцидіоноване для літа, — веде далі місцева мешканка. — Буває так, що новоприїжджі українці, побачивши, що й до чого, швидко повертаються, бо не хочуть так жити.

Іншої думки пан Бартек, який три роки працює на фірмі: «А що, українці хочуть мешкати у престижному готелі? Звісно, готель закладу є у порядку. Був там кілька разів. Мають кухню, спільну ванну, є ліжка. Умови, — як для них, — відповідні».

Під крамницею неподалік закладу дізнаємося, що частина українців, які не мешкають у так званому готелі, ночують за п’ять кілометрів від Мілейовим, у Лісолаях, у фермерських спорудах. Там умови ще гірші…

Не кожен витримає роботу у холодильнику

На фірмі у Мілейові також працюють засуджені, серед них — і рецидивісти з холмської в’язниці. Також щодня сюди привозять 19 працівників зі слідчого ізолятора у Красному Стані.

Колишня працівниця продовжує: «Там важка робота. Тепер сезон, працювати доводиться цілодобово. Але той, хто хоче заробити, ходить сюди і в суботу, і в неділю. Знають, що робота є, треба працювати, бо ніхто нікому просто так не заплатить».

Біля брами фірми розташована ятка, там торгують морозивом і вафлями. Дівчина за прилавком на запитання про умови праці на Kampol роздратовано махає рукою.

Її напарниця додає: «Видно, хто там працює: українці і в’язні. Інші рідко тут з’являються. Не кожен витримає роботу у холодильнику.

«Люди у кабінетах» знали про вагітність

Заклад у Мілейові працює 24 години на добу, у три зміни по вісім годин. Охоронець при вході, не бажає відповідати на жодне запитання.

«Були тут вранці інспектори з контролю. Нічого не знайшли», — далі уникає розмови.

«Тут оплата найнижча з-посеред інших підприємств, — каже одна з працівниць холодокомбінату. — Поляки не хочуть працювати за такі гроші. Тут важка фізична праця, треба переносили вантажі. Тут працюють тільки ті, хто змушений. Поляки по вісім годин, українці — по 12».

Станіслав, молодий чоловік з-під Донецька, пояснює, що всі у Мілейові працюють легально.

«Роботу знайшов в інтернеті. Маю підписану угоду із фірмою-посередником. Праця нелегка. Упродовж 12 годин треба переносити вантажі. Але заробітки тут втричі більші, ніж в Україні», — каже Станіслав.

Після 14-ї години закінчилася перша зміна. О цій порі під брамою можна побачити найбільше працівників. Правда, здебільшого всі кажуть, що про історію Надії нічого не знають.

«Це трапилося якраз на моїй зміні. Але чому вона нічого не робила, коли знала, що є вагітною? Вже були ситуації, коли українки у нас народжували, тільки вони про це повідомляли фірму і звідти викликали швидку. А ця? Не розумію», — стискає плечима один співрозмовник. Після паузи додає: «Може, то вар’ятка?».

Продавчині морозива і вафель: «Як таке можливо, що ніхто не звертає уваги на те, що вагітна виконує тяжку роботу на продуктовому конвеєрі? Надворі ХХІ століття! Адже ж там, мабуть, є якийсь керівник, директор, власник…».

«Тут багато працівників, а в холодильнику, коли людина тепло одягнена, важко зауважити вагітність, — міркує наш знайомий Бартек. — То де тут вина дирекції? Якби дирекція про це знала, то б зреагувала вчасно».

Молода жінка: «Вона й не приховувала вагітність. Люди, які працювали поруч, все бачили».

— Чому ж ніхто не зреагував?

— Добре запитання. Дирекція не переймається такими справами. Дбає тільки про те, щоб на кожному робочому місці були люди, бо тоді буде добре з планом. У нас мало робочих рук.

— Тоді чому робите з неї злочинницю?

— Поліція, прокуратура… У Польщі зробили з неї злочинницю, убивцю. А вона нормальна, невинна жінка, — переконує українка, яка працювала з Надією. — В Україні залишила ще трійко старших дітей, добре вихованих, здорових. Вагітності не приховувала. Якщо б хотіла вбити новонароджену, то зробила б це. Була в шоку, і тому поклала її у смітник.

На запитання, чому Надія приходила на роботу, маючи вагітність, землячка відповіла, що до того її змушувала важка ситуація. «В Україні жінки часто постають перед важким вибором. Що, мала не працювати і приректи своїх дітей на голод?».

Лікар сказав, що жінка може тяжко працювати

Керівництво Kampol-Fruit у Мілейові не бажає коментувати справу. Журналістів скеровують до юристів фірми. Правник Радослав Петрас вважає, що пологи на виробництві є… природною справою. На запитання про те, чому ніхто не зауважив, що на конвеєрі працює вагітна, юрист не знайшов відповіді. Переконує, що перед роботою, Надію оглядав лікар.

— Не сказав, що не може виконувати важку роботу, — пояснює пан Петрас. На інші запитання радник не має відповіді, киваючи на висновки слідства.

Суд не мав співчуття до Надії

Увечері під прохідну фірми під’їхав бус з українськими робітниками. Двічі на день він привозить тих, хто ночує у Лісолаях. Серед них є Сергій, молодий хлопець, який миє фрукти.

«Надія хотіла повернутися в Україні наприкінці серпня. Казала, що народжуватиме там. Чи могла вона знати, що пологи будуть швидше?»

Надію К., згідно з поданням прокуратури, суд відправив під арешт. У камері вона перебуватиме щонайменше три місяці. За той час з’ясовуватимуть, чи під час пологів була при розумі. За спробу вбивства їй загрожує ждовічне ув’язнення. Дівчинка у важкому стані перебуває у лікарні Любліна.

Gazeta Wyborcza

Переклад з польської