Кір сам не ходить. Услід — дифтерія

Вакцинуватися від цієї недуги необхідно тричі, через рік — ще раз, після чого слід ревакцинуватися кожні 10 років

В Україні зафіксували четвертий випадок дифтерії. За повідомленням Центру громадського здоров’я МОЗ України, 11-річного хлопчика з Чернігівщини у важкому стані доправили до Ніжинської районної лікарні, звідти — перевезли реанімобілем в обласну. До Чернігова прибули фахівці з Києва, щоб допомогти колегам врятувати дитину.

Випадків захворювання на дифтерію стає все більше. Перші два пацієнти — з Рубіжного Луганської області, 32- і 36-річні чоловіки. Третій випадок зафіксували на Київщині — захворів 15-річний підліток.

Медики попереджали: услід за кором в Україну прийде дифтерія. Причина — низький рівень охоплення щепленнями. Щоб в організмі утворилося 80−85% антитіл проти кору, достатньо зробити одне щеплення. У випадку з дифтерією швидко виробити імунітет не вдасться.

Вакцинуватися необхідно тричі, через рік — ще раз, після чого слід ревакцинуватися кожні 10 років.

Інфекція — вкрай небезпечна. Якщо не ввести протидифтерійну сироватку, ймовірність, що хворий помре, сягає… 50%! Якщо ввести — 10−15%. Такі цифри озвучив відомий лікарпедіатр Євген Комаровський.

Востаннє дифтерія лютувала в Україні у 1991−1998 роках. Тоді захворіло майже 20 тисяч людей, з них близько 700 померли.

«При дифтерії запалюється ротоглотка. Запалення викликає бацила Леффлера (її називають «дифтерійною паличкою»). Здорова людина заражається від хворої повітряно-крапельним шляхом (через чхання, кашель, розмову на

близькій відстані), контактнопобутовим (через порізи, травми, садна, кон’юнктиву ока) і харчовий (через вживання інфікованої їжі), — розповідає лікар-епідеміолог Олександра Яхницька. — Від моменту інфікування до перших проявів минає від двох до десяти днів. Дифтерійна паличка виділяє екзотоксин та інші патологічні ферменти, які викликають некроз (змертвіння) епітелію ротоглотки. Навколишні тканини вкриваються фібриновою плівкою. На початках вона нагадує желе, але потім ущільнюється, набуває сіруватого забарвлення. Якщо спробувати її зняти, із запаленої слизової проступлять краплі крові. Якщо перебіг хвороби легкий, то плівка може й не утворитися. Через кровоносні і лімфатичні судини інфекція розноситься по всьому тілу, отруюючи організм і викликаючи симптоми інтоксикації. Набрякають лімфатичні вузли на шиї, мають місце розлади серцево-судинного і нервового характеру, уражаються нирки, надниркова залоза, інші органи та системи. Температура тіла підвищується до +41°С. Хворий скаржиться на нудоту, загальну слабкість, закладеність носа. У випадку важкого перебігу набрякає піднебінний язичок, дужки і мигдалини, які звужують прохід глотки. Можуть розвинутися ускладнення: параліч (піднебіння, голосових зв’язок, дихальних шляхів, шиї), неврит, нефроз, інфекційно-токсичний шок або міокардит. Усіх хворих госпіталізують в інфекційні стаціонари, оскільки вони становлять небезпеку для оточення. Крім того, події можуть настільки швидко розвиватися, що людину просто не вдасться врятувати. Виписують пацієнта з лікарні лише за негативними результатами двох лабораторних аналізів, які підтверджують, що в організмі відсутня дифтерійна паличка. Після цього протягом наступних трьох місяців він повинен перебувати під наглядом сімейного лікаря, терапевта чи педіатра.

Лікують таких хворих антитоксичною протидифтерійною сироваткою, яка пригнічує процесс виділення токсину бактерією.

Але якщо протягом чотирьох діб не виникло ускладнень, її намагаються не застосовувати. Після хвороби (на відміну від кору) пожиттєвий імунітет може не сформуватися.