ЦВК, яка «перепрацювала» чотири роки, оновлять восени

Якщо політики не дійдуть згоди, президентські і парламентські вибори проводитиме команда, сформована за Януковича

Центральна виборча комісія України, легітимність якої з 1червня 2014 року (через закінчення повноважень 13 із 15 членів ЦВК) поставлено під сумнів, продовжить працювати ще щонайменше два місяці, до середини вересня. Тобто, коли законодавці знову вийдуть на роботу. Це сталося через те, що Верховна Рада, попри «биття у груди» членів коаліції, на минулому тижні так і не спромоглася до своїх літніх канікул звільнити «наднормовиків» і призначити новий склад цього виборчого органу.

У парламенті вже звучать побоювання: якщо ключові політичні гравці і далі демонструватимуть таку непоступливість, нова президентська кампанія, а згодом і вибори народних депутатів, відбуватимуться зі старим складом ЦВК, сформованим ще у часи правління Януковича. Це не вкладається у голови виборцям майданного електорату, які пам’ятають одну з першочергових обіцянок своїх тодішніх провідників: оновити головну виборчу інстанцію. «Старе вино у нових міхах» також сильно підірве довіру до чинної української влади з боку наших західних партнерів. Як і взагалі поставить питання про законність наступного президента і парламенту, обраних з допомогою «перезрілої», скомпрометованої своїм керівництвом, ЦВК.

Минулого четверга-п'ятниці законодавці були за крок до того, щоб голосувати з цього питання. Однак голова В Р Андрій Парубій не виніс його у сесійну залу — з організаційно-технічних проблем. Рейтингове голосування показало, що голосів забракне. Зрештою, під час засідання у парламенті не було всіх кандидатів у члени ЦВК, як того вимагає закон. Така «дрібниця» згодом могла стати підставою для оскарження результатів голосування.

Прогнозуючи негативні наслідки, спікер не захотів порушувати процедури.

Інша проблема (і це визнав Парубій) — перебір з кандидатами. На 13 вакантних місць у ЦВК претендувало 14 висуванців (шість — фракція «Блок Петра Порошенка», троє — від «Народного Фронту», по одному з Радикальної партії, «Самопомочі», «Батьківщини», депутатських груп «Відродження», «Воля народу»). За таких розкладів партійці теж не хотіли голосувати, побоюючись, що «один зайвий» може прийтися на їхню політичну силу. Іншими словами, остерігалися «кидка». Щоб зняти «заковику», у президентській фракції погодилися відкликати одного свого претендента (доцента Київського університету ім. Шевченка Ольгу Лотюк, хоча раніше звучало прізвище Світлани Кустової). Зі свого боку, у БПП рекомендували колегам з «НФ» зменшити власну квоту, щоб у такий спосіб звільнити місце для представника «Опозиційного блоку» — на такому балансі сил у ЦВК наполягала Венеціанська комісія. Але навіть після цієї «самопожертви» з Банкової партнери на компроміс не пішли. Значна частина Верховної Ради відмовлялася призначати нову ЦВК.

Дехто, аби розв’язати конфлікт, виходив із «соломоновою» ідеєю: збільшити на одного максимально можливий кількісний склад Центрвиборчкому. Тобто зробити кон’юнктурну зміну до закону (щось схоже було у випадку з призначенням «неюриста» Юрія Луценка на посаду Генпрокурора). Згоди не дійшли. Вину за те, досі маємо ЦВК часів Януковича, голова фракції «БПП» Артур Герасимов поклав на представників «Батьківщини», Радикальної партії, «Відродження». І на союзників із партії Яценюка. Ті, своєю чергою, кивають на Банкову.

Може скластися враження, що кожна політична сила тримає у кишені дулю для своїх партнерів.

Схоже, нові торги довкола ЦВК розпочнуться з початком нового політичного сезону. Дедлайн — вересень-жовтень. Новому Центрвиборчкому треба час, щоб увійти у курс справи, «опіритися», адже у кінці року — старт кампанії з виборів президента. А через рік — не менш відповідальні парламентські перегони.

Коментар для «ВЗ»
Віталій Кулик, керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства

Щире бажання «перепостити» ЦВК відсутнє у всіх нинішніх політичних гравців, можливо, за винятком порівняно нових партій. Вони зацікавлені зберегти старий Центрвиборчком, оскільки там є їхні, вже перевірені багатьма корупційними діяннями і фальсифікаціями виборів люди, які забезпечать «потрібний результат». З ними можна домовлятися. Для старої політичної гвардії існування теперішньої, «не перезапущеної» ЦВК на чолі з «підвішеним» головою Михайлом Охендовським, зі звинуваченнями у напівлегітимності складу ЦВК, з недовірою у суспільстві до нього — цілком прийнятне. ЦВК цілком задовольняє їхні інтереси, адже за свій результат під час виборів вони можуть бути спокійними. Це стосується і «Батьківщини», «Опоблоку» та інших основних політичних гравців, які братимуть участь у виборчій кампанії.

Піти на збільшення кількості членів нової ЦВК означатиме задовольнити «хотєлку» президента, дати йому можливість сформувати більшість членів ЦВК, яких контролювала би Банкова. Більшість у ЦВК дає можливість призначити «свого» голову Центрвиборчкому. А також поставити своїх кураторів у базових, з точки зору кількості виборців, областях. Член ЦВК, куратор області, може втручатися у хід підготовки і організацію виборчого процесу. Він опосередковано впливає на призначення членів територіальних і дільничних виборчих комісій, може оперативно реагувати на виникнення певних форсмажорних обставин. Може ініціювати прийняття роз’яснень ЦВК у частині невідповідності або подвійного прочитання закону про вибори і багатьох інших позицій. Тому для Петра Порошенка важливо мати більшість у ЦВК. Якщо цю мету не вдається досягнути, то «менше зло», на яке, до речі, погоджується багато політичних сил, — це зберегти склад чинної ЦВК. І розвести руками перед виборцями — не змогли домовитися. Мовляв, ми щиро виступали за перезапуск ЦВК, але у нас не вийшло. У таких діях я бачу відсутність волі у нашого політикуму сформувати Центрвиборчком з більшим рівнем довіри до нього.