Білі гриби чекають дощів та «припарків»

Журналіст «ВЗ» відкрила грибний сезон — знайшла два білі гриби, лисички та сироїжки…

Мій гриб. Фото авторки

Уже традиційно літня відпустка у мене ділиться на два етапи — відпочинок на морі та «тихе полювання» у лісах села Которинів Жидачівського району Львівщини (Журавнівське лісництво). Цьогоріч грибний сезон в наших лісах стартував завчасно — з середини травня. Досвідчені місцеві грибники ще наприкінці весни приносили з лісу білі гриби, які, щоправда, були наскрізь проточені хробаками. Я теж вирішила спробувати грибного щастя — раптом щось знайду.

…Озброююся аерозолем від комарів, одягаю ґумові чоботи, кепку і гайда у ліс. Там знаходжу першу-ліпшу палицю, аби розгрібати листя. Спершу безрезультатно намотувала в лісі кілометри. Навіть отруйного гриба не знаходила. Ще б пак, у лісі така посуха… Жителі Которинів нарікають, чомусь їхнє село минають зливи. Сіра хмара ніби насунеться, обіцяючи довгоочікуваний дощ, аж раптом пронесеться вітер і віджене хмару аж на Франківщину… Не те що гриби у лісі погано родяться, городина сохне. «Моя кукурудза сходила півтора місяця», — бідкається пані Мирослава Іванівна, яка наполегливо відраджувала мене від «тихого полювання», переконуючи, що нічого у лісі мені «не світить». Але я не здаюся: кажу, навіть якщо гриба не знайду, хоч калорії спалю після турецького «Все включено».

Про те, що у лісі немає грибів, свідчить відсутність грибників. Місцеві не хочуть витрачати час, аби принести додому два-три білі. І біля хати та на городі досить роботи. До лісу йдуть лише тоді, коли знають, що принесуть щонайменше два повні кошики, і то лише білих, бо все інше не вважають грибом.

…Тим часом бачу під ногами группу лисичок, які ледь видерлися з-під трави. Та вони не такі соковиті і товарні, як це буває при хороших дощах і «припарках» (після злив тепле та вологе повітря «розрихлює» грибниці і сприяє росту лісових дарів). Знайдені лисички виглядають стомленими, сухими. Їх і сушити не треба, вже напівсухі. За кілька метрів натрапила на сироїжки. Теж виглядають не найкраще. Але для кількості беру і їх в кошик. Згодом поповнила свою грибну колекцію ще кількома лисичками та сироїжками.

Звернула увагу, що у деяких зонах которинського лісу перерите старее осіннє листя. Вдома з’ясувала, що це дикі кабани так собі сніданки, обіди та вечері шукають. І раптом серед цього переритого догори дриґом листя знаходжу… білий гриб. Невже це і є мій перший гриб сезону! Моєму щастю немає меж! Оглянула красеня, сфотографувала. Зірвала його, вигнала з-під шапочки малого слимака, який ним ласував. Гриб хоч був старим і трохи поїдженим, але без черв’яків. А за кілька метрів від нього натрапила на ще один білий. Ним теж ласували слимаки… Час повертатися додому, таким врожаєм не соромно похвалитися. Як господиня зі стажем, приготувала з двох білих грибів сковорідку сметанкової мачанки. А лисички та сироїжки пішли замість м’яса до супу та борщу.

…По дорозі на роботу повернула на ринок, аби перевірити, чи є там гриби.

На ринку не продають, а ось на тротуарі, біля бордюру, з лісовим товаром стоять кілька продавців. Один старший пан сказав, що назбирав грибів у Монастирці Самбірського району (Львівська область). За кілограм старих білих грибів просять від 110 гривень, менші (відібрані за розміром) — 120−150 гривень за кіло. Середні молоді гриби, які виглядають як на картинці, — 180 гривень за кілограм. Такі годяться і до підливи, і для сушіння, і для маринування. За літр лисичок правлять 40 гривень.