І миша не проскочить…

Як уберегтися від лептоспірозу і туляремії — небезпечних інфекцій, які переносять гризуни?


Перегляньте уважно платіжку, яку надсилає вам ЖЕК. Щомісяця сплачуєте за дератизацію, тому маєте право вимагати, аби ці заходи проводилися вчасно і на регулярній основі, а ви та ваші близькі були захищені від небезпечних хвороб. Фотоколаж Getty

Миші і щури переносять збудників небезпечних захворювань, зокрема лептоспірозу та туляремії. І небезпека ближча, ніж може здатися! Фахівці Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України дослідили 30 щурів і 141 мишу. Сім гризунів виявилися інфікованими лептоспірозом, п’ять — туляремією!

Лептоспіроз займає одне з перших місць серед хвороб, на які хворіють і люди, і тварини за важкістю перебігу, частотою летальних випадків і можливих ускладнень внаслідок перенесеного захворювання. За останні роки ризик зараження лептоспірозом суттєво зріс — через популярність туризму, спортивної і любительської риболовлі, серфінгу та інших видів спорту, пов’язаних з контактом із водою. У відкритих водоймах лептоспіри можуть виживати до одного місяця, у вологому ґрунті — до 270 днів, на харчових продуктах — від кількох годин до 30 діб.

«Лептоспіроз — це гостра інфекційна хвороба, яка супроводжується гарячкою, загальною інтоксикацією організму, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної і нервової систем, геморагічним синдромом (крововиливами у шкіру та кровоточивістю слизових. — Авт.). Лептоспіроз протікає дуже важко і часто призводить до смерті», — розповідає лікар-дезінфекціоніст відділення дезінфектології Світлана Зав’ялкіна.

Основними природними господарями і джерелами збудника інфекції серед дрібних ссавців є гризуни (сірі полівки, миші, щури та ін.), їжаки та землерийки. Заразитися лептоспірами можна й від домашніх тварин (собак, свиней, великої рогатої худоби, овець, рідше — кіз і коней). Потенційну небезпеку становлять також лисиці, песці та нутрії. У гризунів і комахоїдних лептоспірозна інфекція має безсимптомний перебіг. Лептоспіри виділяються зі сечею.

«Збудник передається із зараженою водою (при сплавлянні на байдарках, плаванні, під час риболовлі), з продуктами харчування, через рани, ґрунт, з рослинами, на які потрапила сеча інфікованих тварин. Достатньо найменшого порушення цілісності шкіри, щоб лептоспіра потрапила в організм», — застерігає Світлана Зав’ялкіна.

Найбільше ризикують працівники тваринницьких господарств, м’ясопереробних підприємств і забійних пунктів, утильзаводів, каналізаційних мереж, портів і складських приміщень, шахтарі, спеціалісти ветеринарної медицини, працівники сільського господарства, що виконують польові роботи, працівники цирків, зоопарків і конюшень.

Щоб уникнути зараження:

 купайтеся у дозволених місцях. Поруч із водоймою повин на бути облаштована вбиральня;

 дотримуйтеся правил особистої гігієни;

 не їжте немитих овочів і фруктів;

 не пийте воду з відкритих водойм. Купаючись, намагайтеся її не заковтувати;

 якщо потрібно взяти до рук гризуна (наприклад, мишу, яка потрапила у мишоловку), одягніть ґумові рукавиці.

Ще одна небезпека — туляремія, гостра інфекційна недуга, що проявляється гарячкою, інтоксикацією, ураженням лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок і легень. Основне джерело інфекції у природі — водяні щури, польові і будинкові миші, зайці, ондатри і хом’яки.

У гризунів туляремія перебігає з токсичною формою сепсису (прогресуючим поширенням інфекції в організмі, що призводить до важких органічних ушкоджень. — Авт.) та високою летальністю.

Збудника можуть також переносити іксодові кліщі, комарі і ґедзі. Він стійкий до низької температури — при +4°С зберігається у воді і вологому ґрунті понад чотири місяці, а при температурі +1°С — дев’ять місяців.

Найчастіше випадки захворювання фіксують влітку, коли активізуються комахи. Людина може заразитися різними шляхами: через укуси паразитів-кровопивць, які заражають тварину, через інфіковані виділеннями гризунів воду і продукти, при контакті з хворою на туляремію або мертвою твариною, якщо загинула від цієї недуги, при розробці туші.

Один із найбільш ефективних способів запобігти виникненню і розповсюдженню цих хвороб — дератизаційні заходи (з франц. deratisation — «знищення щурів»). «Гризуни (особливо коли їхня популяція починає неконтрольовано зростати) шкодять не лише тим, що заражають людей і тварин, а й завдають економічних збитків (нищать корми, харчові продукти, ушкоджують електричні дроти, що може призвести до короткого замикання і, як наслідок, пожежі). Аби дератизаційні заходи були більш ефективними, їх поєднують з профілактичними — позбавляють гризунів «домівки», ускладнюють їм доступ до води і їжі, замазують щілини і нори, встановлюють сітки на вікна у підвалах і вентиляційні ходи, своєчасно вивозять сміття, збирають врожай і знищують зарості бур’янів, — пояснює завідувач відділення дезінфектології Ірина Сисун.

Дератизаційні заходи проводять не лише у помешканнях, а й на складах, у господарських спорудах, у місцях неподалік жител. Для цього застосовуються харчові отрути у вигляді приманок, капкани, ультразвукові установки для відлякування тощо".