Хто до комп’ютера, а Василь — до курей та кроликів

Щоб живність не голодувала, школяреві доводиться ходити на під заробітки


Ці білі красуні і красені і м’ясо смачне дають, і яєць несуть багато

У той час, коли більшість школярів, повертаючись із занять, біжать до комп’ютера, Василь Лаврів зі села Суховолі Городоцького району на Львівщині поспішає до своїх улюбленців — курей екзотичних порід та кролів. А господарство у Василя — чималеньке, йому може позаздрити будь-хто із дорослих. У ньому — понад 200 курей різних порід, мускусні качки, кубанські гуси, фазани. Є ще й кролі бургундської породи.

У Василя Лавріва кури звикли до уваги

Сам же юнак зараз склав ЗНО і закінчив 11-ий клас. У той час, коли більшість його ровесників вагаються, який фах обрати, у нього альтернатива не розглядається — буде ветеринарним лікарем.

Звідки така любов до пернатих? Мабуть, передалася від попередніх поколінь. Батьки Василя, як звично на селі, завжди тримали живність. Але це було не настільки фанатично, як у їхнього сина. Мати працює лікарем, а батько — водієм. А от дідусь — ветеринар. Саме він надає найнеобхідніші консультації. Бо їздити до нього Василь не має змоги часто, адже дідусь живе у Ворохті, в Карпатах.

Почалося все змалку. Завжди приглядався до господарства. Сусідка пані Леся, яка тримає теж чимало пернатих, розповідає, як малий часто стояв за брамою і уважно спостерігав за птицею. Коли батьки купили інкубатор, а Василь тоді ходив до четвертого класу, хлопець серйозно почав допомагати, а тоді і сам заводити своє господарство. Розпочав 2013 року: «Поїхав на виставку на „Шувар“, і там мене прорвало. За гроші, які наколядував, і ті, що мені подарували на день народження, придбав перші пари курей. Це були чотири відтінки породи брама», — розповідає Василь Лаврів.

Далі купує нових і нових курей, надаючи перевагу породистим, у яких і м’яса, і яєць більше. Вивчив усі породи. Зокрема придбав китайських шовкових курей, у яких м’ясо чорного кольору, з лікувальними властивостями, бо містить багато цинку. Пір’я у них наче шовкове, мають п’ять пальців. А ще вони витримують сильні морози, тому їх можна тримати на вулиці.

Згодом завів курей кохінхінів — білих, м’ясо-яєчної породи. Привабили своїм зовнішнім виглядом. Має курей яєчної породи леггорн, які несуть по 250 — 300 яєць на рік, тоді як звичайна курка — до 100 яєць максимум.

Серед улюблених — палеві кохінхіни, з рудуватим відтінком, м’ясо-яєчної породи. І півень, і курка дають від 4 до 6,5 кг м’яса — залежно від віку. Має золотистих падуанів.

Тепер поради у вирощуванні пернатих йому дає не лише дідусь, а й відомі українські птахівники — Віталій Попов з Одеси та Василь Полончак із Закарпаття. А сам хлопець охоче ділиться своїм досвідом із односельцями. Навіть старші приходять за порадами.

Цього року має намір повністю оновити своє господарство, придбати нові породи, які привозять з Європи. Має намір механізувати господарство — встановити автопоїлки і бункерні годівнички.

Щоб кури і кролі не були голодні, їхньому господареві доводиться ходити на підзаробітки. Хлопець має по сусідству плантацію полуниць, і власник її охоче кличе юнака до себе, бо бачить, що той серйозний і працьовитий. Василеві подобається, як вирощують ягоди, приглядається і, ділиться своїм секретом, має намір теж завести свою плантацію.

Переважно доглядає сам, коли повертається зі школи. Каже, якщо хтось інший, то він завжди бачить недоліки, і тоді доводиться переробляти.

Батьки, як каже Василь, ходять здебільшого дивитися або коли приходять гості, показують господарку. Вони підтримують захоплення сина, якщо потрібно, допомагають матеріально. Позитивно сприймають його хобі і друзі.

Молодий господар веде до своїх тваринницьких приміщень і з гордістю показує їх. Вразило те, що довкола чистота і порядок, тварини і птиця — чисті. Запитую, коли він встигав і господарку доглянути, і уроки вивчити. Хлопець розповідає, що до школи старався підготуватися за вихідні, а у будні більше часу приділяв господарським роботам.

Фото автора

Городоцький район Львівської області