Мертвим органи не потрібні

Верховна Рада дозволила пересаджувати трупні серця, нирки та печінки — за умови, що донор за життя дасть на це письмову згоду


Органи за жодних обставин не вилучатимуть у дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, осіб, які загинули внаслідок бойових дій та тих, що померли насильницькою смертю. Фото jurasza.umk.pl

Такі особи отримуватимуть картку донора. Дані про них будуть заноситися в Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Інформація буде конфіденційною. Передбачається, потенційний донор матиме змогу відкликати свою заяву. Закон набуде чинності з 1 січня 2019 року.

При кожному акредитованому закладі охорони здоров’я будуть створюватися спеціалізовані об’єднання трансплантології, а вже при них будуть діяти етичні комісії, які й визначатимуть, зокрема, кому віддати орган у першу чергу.

Люди, які за життя нададуть анатомічні матеріали для когось з родичів, зможуть розраховувати на допомогу від держави: безкоштовні медогляди та медичну допомогу у випадку хвороби чи погіршення стану, якщо це буде пов’язано з донорством.

Донору після операції з вилучення органу нададуть додаткові три відпустки, які можна приєднати до планової, а також відшкодують збитки з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування тощо.

За вилучення у людини органів шляхом примусу або обману каратимуть позбавленням волі терміном на п’ять років. За ті ж дії щодо недієздатної особи, яка перебуває у матеріальній або іншій залежності, — від п’яти до семи. За незаконну торгівлю органами та іншими анатомічними матеріалами будуть карати позбавленням волі на строк від семи до 10-ти років.

З 2008 року Україна перестала отримувати органи з Євротранспланту. Причиною послужив скандал: у Бельгії пересадили печінку дівчинці з Одеси, дитина з іншої країни — померла. Орган підходив обом, але вибір зупинили на українці, бо та перебувала у важчому стані. З того часу етичний комітет заборонив давати органи українцям, оскільки ті забирають органи з банку, але не поповнюють його. Зараз українцям дають органи лише дві країни у світі — Білорусь та Індія.

28-річна Віолетта Мєжевська з Вроцлава (Польща) показує пластикову картку, яку усюди носить зі собою. На ній зазначені персональні дані донора та вказано, що жінка надає згоду на забір органів та тканин після її смерті, що допоможе врятувати життя інших людей, а також прохання до родичів, аби з повагою поставилися до її вибору. Згоду пожертвувати своїми органами після смерті або за життя (якщо цього будуть потребувати її рідні, а сама жінка — наважиться на такий крок) Віолетта дала 10 років тому, будучи студенткою першого курсу. «Зараз у Польщі не вистачає печінок, нирок, сердець і легень для пересадки. З кістковим мозком ситуація трохи краща, бо спростили саму процедуру забору. Людина може через Інтернет заповнити анкету, здати необхідні аналізи, відправити електронним листом результати — і її внесуть у базу потенційних донорів. Коли буде потрібно — з нею зв’яжуться. Це ні до чого не зобов’язує, бо людина може у будь-який час відмовитися від свого рішення. Також поляки охоче здають кров. За це можуть отримати цінні призи, наприклад, ноутбук. А от донорство органів і тканин у нас не популяризується».

Польща також не входить до Євротранспланту. Торік польські трансплантологи пересадили 1531 орган — найбільше, починаючи з 2012 року. «Але цього недостатньо», — переконані місцеві громадські активісти. Наприклад, за останні три роки у цій країні пересадили лише одне серце дитині віком до трьох років.

У Польщі на мільйон населення — 15 донорів. Для порівняння, в Іспанії на таку ж кількість — 40. В Україні — лише три. Та й то досі пересадки проводилися лише від родича до родича за умови отримання від донора письмової згоди. Органами померлих розпоряджалися їхні рідні. Взяти орган для трансплантації можна було тільки після того, як лікарський консиліум констатував у донора смерть мозку (коли серце ще б’ється і кровообіг не порушений), а це — надто малий часовий проміжок. Та й лікарі, пам’ятаючи гучну справу «чорних трансплантологів», не хотіли наражатися на зайвий ризик.

Самих же спеціалістів можна перерахувати на пальцях од нієї руки. Печінку в Україні пересаджує один лікар (ще двоє йому асистують). Нирки — 20 хірургів.