Японський проект в Україні

Чи варто нині боятися наслідків Чорнобильської аварії? Минуло вже 32 роки. Реактор закритий саркофагом, рівень радіації на станції контролюється. Екосистема самовідновлюється

Як почуваються люди, які й нині живуть на забруднених радіоактивних територіях, що з’явилися внаслідок техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС? Які генетичні наслідки? Досліджувати ці проблеми в Україні 2012 року розпочав Ковака Джунічі, голова Японської асоціації «Фонд безпеки продуктів харчування та життя». Пан Ковака заснував цей фонд ще 1984 року як неурядову організацію. Мета діяльності — вивчення впливу на здоров’я людини продуктів, що містять консерванти, канцерогени та інші шкідливі речовини. Після аварії на АЕС «Фукусіма-1» (2011) члени організації більше уваги приділили саме радіаційному забрудненню продуктів. При цьому фонд, об’єднуючи понад чотири тисячі громадян, і далі працює на громадських засадах, використовуючи переважно внески членів асоціації, гроші передплатників журналу та пожертви небайдужих співвітчизників.

Ковака Джунічі, голова Японської асоціації «Фонд безпеки продуктів харчування та життя»

Зменшення впливу радіації — це не лише проблема країн, де сталися подібні аварії, — упевнений керівник асоціації. Такі напрацювання дуже потрібні всьому людству. Нині більша частина енергії виробляється атомними електростанціями. І навіть у країні найпередовіших технологій визнають, що альтернативу атомним електростанціям вчені напрацюють не скоро.

Україна серед перших зіткнулася з масштабною техногенною катастрофою в атомній енергетиці. Максимальний радіаційний вплив був у перші роки після вибуху реактора. Найбільшу небезпеку становили радіоактивні ізотопи стронцію, цезію, плутонію… Радіаційно забрудненими, нагадаємо, були 2300 населених пунктів у 12 областях.

Від 2012 року японці надавали спочатку волонтерську допомогу окремим сім’ям постраждалих від катастрофи на ЧАЕС. Працювали з трьома родинами із села Бігунь Овруцького району на Житомирщині (11 дорослих і 6 дітей), а згодом, для порівняння, залучили ще вісім сімей переселенців у Ковалині Переяслав-Хмельницького району Київщини (24 дорослих і 23 дітей), про що розповідала місцева газета «Вісник Переяславщини».

Японські спеціалісти почали руйнувати сталі уявлення про Чорнобиль, вивчали вплив внутрішньої радіації на здоров’я людини, а надто дітей. До цього країна розв’язувала проблему «глобально» й на малі дози радіації уваги ніхто не звертав, зазначає Микола Лазарєв, кандидат біологічних наук, завідувач лабораторії ведення сільгоспвиробництва на територіях з техногенним забрудненням Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Національного аграрного університету. Як український науковець він активно співпрацює з японськими спеціалістами. Нас пов’язує спільна біда. Після Фокусіми в Японії теж є зони 1, 2, 3, 4. Три тисячі людей відселено через радіаційну небезпеку.

В Україні ми нині боремося проти малих доз внутрішньої радіації, що можуть впливати на здоров’я і самопочуття людей. На забруднених територіях шкідливі мікрочастки часто потрапляють в організм через продукти харчування — овочі, ягоди тощо. Їх здебільшого вирощують на власних городах. Якість продукції, радіологічна якість — це безпека життя.

Сім’ям, що мешкають як на забруднених територіях, так і на відносно чистих, японці безплатно надавали калійні мінеральні добрива. Внесення їх у ґрунт — на городи та пасовища — є ефективним засобом, щоб уберегти рослини від накопичення радіації. Адже цезій і стронцій за молекулярною формою схожі на калій і натрій, і якщо цих корисних елементів рослині не вистачає в ґрунті, то вона «тягне» радіоактивні. Щоб максимально знизити вплив радіонуклідів, деякі місцеві продукти, передусім м’ясо, молоко тощо, замістили екологічно чистими — перевіреними на вміст цезію і стронцію. Місцевим мешканцям довелося відмовитися від споживання грибів, лісових ягід та річкової риби як найбільших накопичувачів радіонуклідів.

Марія Пащук, головний лікар Народицької центральної районної лікарні весь час цікавиться здоров’ям дітей, які беруть участь у японському проекті. У 2017-му проводили черговий огляд семикласників, із 40 дітей тільки у двох вміст цезію перевищував норму.

У кожного школяра є спеціальний зошит, у який він записує свої відчуття й результати аналізів. Таким чином можна простежити сталу динаміку поліпшення здоров’я.

У японському проекті беруть участь і невиліковно хворі діти з діагнозом ДЦП. Медичну допомогу їм надають Осугі Кокі, керівник Асоціації з лікування циркуляції крові, інші японські спеціалісти з масажу. Приміром, підліток Вадим Тимошенко не міг самостійно навіть стояти. Вітчизняні медики були невблаганні — самостійно не ходить і не ходитиме. Навчитися ходити було найбільшою мрією хлопчика. Японці спочатку вагалися, та зрештою вирішили спробувати. Ліки, чисті продукти, мінеральні добавки та неперевершене вміння японських медиків зробили справжнє диво. Вадим ходить, поки що з допомогою візочка, проте твердо переконаний, що згодом інвалідний візок передасть тому, кому він буде потрібніший. І таких щасливих історій за 5 років роботи в Україні японського фонду чимало.

На першому місці — діти, на другому — люди, на третьому — піклування про них. За такими пріоритетами, каже Ковака Джунічі, планують свою роботу. Нині в японського проекту розпочинається новий етап. Основне його завдання — зробити здоровішими людей, що живуть на радіоактивно забруднених територіях після аварій на Чорнобильській АЕС (Україна) та на АЕС «Фукусіма-1» (Японія), а відтак в Україні — поширити на всю її територію методів, що підтвердили свою ефективність у боротьбі з внутрішньою радіацією.

Координатором інформаційної підтримки проекту в нашій країні є колектив ТРК" Альта" з м. Переяслав-Хмельницький на Київщині, НСЖУ і ВБФ «Журналістська ініціатива».

Марія Веремчук, заслужений журналіст України

Фото Сергія Шевченка