«Звичайні слюсарі заробляють не менше десяти тисяч гривень»

Поволі відходить у минуле радянський типаж майстра-сантехніка


Престижність професії слюсаря, сантехніка зростає. Фахівці цієї сфери, які працюють у приватних фірмах та на будівництві, затребувані та добре заробляють. Тепер навіть важко знайти майстра з години на годину, треба записуватись на визначений час і чекати день-два чи більше.

У радянські роки працювали будинки побуту, а портрет майстра-сантехніка часто змальовували таким: захмелілий, неохайний і неосвічений тип, який за роботу просить пляшку. Сфера послуг розвалилася. Але функції, які виконували майстри, котрі в них працювали, залишилися потрібними.

Ми ж досі користуємося холодильниками, пральними машинами, телевізорами, які теж виходять із ладу і хтось їх повинен полагодити. Або ж забився туалет чи поламався кран. Тоді ми починаємо шукати майстра, який би міг змусити техніку працювати, полагодив би кран. Часто-густо нам довго доводиться «понишпорити», аби знайти такого майстра, який ставиться з повагою до роботи, вміє працювати, щоб і люди були задоволені.

Хтось традиційно йде по майстра до жеку. Пенсіонерка пані Ліда каже, що її послухали і надіслали сантехніка. Він сяк-так виконав роботу. Не зовсім задоволена, але каже — добре, що послухав. Авторові статті так не оталанило, сантехнік Зеник, хоч до нього зверталася тричі, а директор та головний інженер ЛКП відправляли його за адресою, так і не прийшов. Тому не можу не згадати про свій «досвід» спілкування із сантехніком із жеку.

Довелося шукати самій — за оголошеннями, в Інтернеті. Після тривалих пошуків знайшла фахівця, який, зрештою, не є професійним сантехніком, а працює після основної роботи. Тим, як виконує роботу, — задоволена. Тому, якщо потрібно, завжди звертаюся до цієї людини.

Шукають майстрів по Інтернету, часто бачать оголошення на стовпах. Ще на зміну радянським будинкам побуту приходять інші служби, такі, як, наприклад, «Домова служба», «Кабанчик». Тут допомагають інформаційно майстрам знайти замовлення, будують місток між клієнтом і майстром.

Відрадно, що у сфері побуту робота не лише для чоловіків. Як зазначила заступник директора Львівського обласного центру зайнятості Оксана Іванчук, сьогодні багато професій не мають статі. Зокрема, жінки можуть бути добрими фахівцями у будівництві — малярами, штукатурами тощо. Є ще й суто жіночі професії. Серед них особливої популярності у Львові зараз набуває і активно розвивається служба клінінгу. Жінки, які люблять чистоту і прибирання, можуть знайти собі добрий заробіток.

Про професії, яких об’єднувала колись служба побутового обслуговування, говорили у Львівському міському центрі зайнятості. Однак спілкування побудували дещо незвично. Львівський обласний центр зайнятості організував Форум професійних майстрів. На захід запросили безробітних, які зараз перебувають на обліку у Службі зайнятості, а також усіх, хто цікавиться цими професіями, — веденням ремонтних робіт у сфері будівництва, столярства, налагодження сантехнічних систем або електричних мереж, у галузі клінінгу.

У рамках форуму презентували «Домову службу» як майданчик розвитку професійних майстрів. Розповіли про можливість влаштування тих, хто вміє працювати руками, про досвід тих, які реалізували себе, будучи сантехніками чи електриками, столярами чи ремонтниками, прибиральницями чи вантажниками. Директор П П «Домова служба» Валерій Гусак розповів, що сантехнік зараз заробляє не менше десяти тисяч гривень, а добрий майстер — значно більше. Були такі випадки, що фахівці професій, про які йдеться, коли відкрили кордон, вирушали на заробітки до Польщі, але через місяць-два поверталися назад. Говорили, що вони і вдома можуть заробити більше, та й праця вдома, біля родини, має багато переваг.

Поспілкувавшись із майстрами, зрозуміла, що нарешті тип сантехніка — «під градусом» і не завжди вмілого, змінюється європейським — професійним, комунікабельним, ввічливим та охайним.