Уперше за 85 років — реліквії єврейського світу Галичини

Львівський музей етнографії та художнього промислу відкрив свої фонди для масштабної виставки «Реліквії єврейського світу Галичини», присвяченої 85-й річниці Виставки єврейського художнього промислу.

Корони на Тору, Львівщина, ХVІІІ – ХІХ ст. У центрі – тора-мантл (мантія на Тору). Львів, 1695 р. Фото автора

Тоді, у березні 1933 року, цю унікальну виставку було розгорнуто у залах Міського промислового музею у Львові. Представили пам’ятки юдаїки як із приватних колекцій, так і зі синагог Галичини. Виставка сформувала думку в суспільстві про те, що треба створити цілий Єврейський музей, який був урочисто відкритий через рік.

Однак 1939 року радянська влада ліквідувала музей, а в лютому 1940-го його збірку передали Музею художнього промислу. На початку Другої світової війни під загрозою знищення опинилась колекція юдаїки Максиміліана Гольдштейна — львівського колекціонера, юриста, етнографа. Аби зберегти її, він передає її цьому ж музею як депозит.

Таким чином у Музеї художнього промислу Львова сформувалася найбільша на той час колекція юдаїки, яку 1951 року успадкував Державний музей етнографії та художнього промислу АН УРСР.

Сьогодні на виставці — практично весь спектр єврейського мистецтва Галичини, від сакральних тканин і до менор (ритуальних світильників), які можна побачити у п’яти залах з прекрасним освітленням. Серед понад 300 експонатів — побутові та ритуальні пам’ятки щоденного вжитку, а також пам’ятки, які євреї використовували на свята. Вік їх сягає 300−400 років.

Зокрема тут можна побачити головні жіночі убори — чіпці (капори), оздоблені мереживом іспанської роботи. Вийшовши заміж, єврейки голили голову і одягали перуку. На щодень чіпець шили з атласу чи батисту, а на свято — з дорожчих тканин, оздоблених мереживом, гаптуванням, перлами.

Представлено і ритуальний посуд та свічники (ханукії), виготовлені в середині ХІХ — на поч. ХХ ст. на фабриці фаянсів у місті Любича Королівська (нині територія Польщі). Фабрика працювала у другій половині XIX — поч. XX ст., славилася предметами юдаїки, бо там працювали єврейські орендарі та майстри. Серед численних виробів з тонкого білого фаянсу вирізняються три групи: ханукальні світильники (використовували під час свята Хануки) оригінальної форми, посуд для маци та пасхальних приправ (тарілки-кеари із шістьма чашечками для пасхального ритуалу, що часто поєднувалися з контейнерами для маци), а також традиційні блюда з добрими побажаннями, як-от «Мазл тов». Два стержні з навитим сувоєм Тори увінчували короною. Зазвичай до корони прикріплювали дзвіночки — в пам’ять про дзвіночки на вбранні первосвящеників Єрусалимського храму.

Організатори запевняють, виставка є першим кроком, аби зібрати з різних львівських колекцій, приватних і музейних, срібло, бронзу, текстиль, книжки, екслібриси та інші пам’ятки, створивши один великий Єврейський музей у Львові. Професор єврейської історії університету Чикаго Йохаган Петровський-Штерн, який надав фінансування та виступив головним співорганізатором виставки, також зазначив, що у планах всіх зацікавлених осіб — відновити Єврейський музей у Львові. «Кілька років тому я написав книжку про єврейські містечка Поділля, Волинської та Київської губерній, — розповів він. — Але зрозумів, що у київських та волинських музеях майже нічого немає про єврейський світ. Тому я прийшов сюди, у Музей етнографії та художнього промислу, і ознайомився із колекцією Максиміліана Гольштейна. Ця виставка має бути першим кроком, щоб зібрати з різних колекцій єврейські ужиткові речі і твори мистецтва і зробити із цього великий та чудовий Єврейський музей».

Куратор виставки — кандидат історичних наук, працівниця Музею етнографії та художнього промислу Людмила Булгакова. Проект відбувся за фінансової підтримки Всеукраїнського благодійного єврейського фонду Хесед-Ар'є та Центру єврейських студій Університету Норс-вестерн ім. Родини Краунів.