Як мертвому примочки

Ребальзамування тіла Пирогова у Вінниці обійдеться майже у 200 тисяч гривень. На цю суму в. о. міністра охорони здоров'я пропонує придбати ліки для онкохворих дітей

Комісія Національного музею-садиби М. І. Пирогова звернулася до уряду з проханням надати дозвіл на ребальзамування тіла вченого та виділити на це кошти у розмірі 199 тисяч 34 гривні. В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун не впевнена, що у ХХІ столітті на такі процедури повинні витрачатися бюджетні кошти: “На цю суму можна, наприклад, придбати більше сотні упаковок препарату для лікування гострого лейкозу (часто маємо запит від регіонів на ці ліки) або інших лікарських засобів, що могли б допомогти пацієнтам. Чи покійний Микола Пирогов хотів би, аби гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому?”

Заява міністра обурила частину суспільства, особливо жителів Вінниці. Забальзамоване тіло Миколи Пирогова, якого вважають засновником військово-польової хірургії, лежить у склепі вже 136 років. Пережило війни (за 8 км від Вінниці була одна зі ставок Гітлера - “Вервольф”), революції, економічні кризи. Вінничани вважають Пирогова мало не святим (не брав грошей з бідних, брався за найскладніші випадки). А тут його пропонують закопати у землю!  

“ВЗ” поспілкувався з директором Національного музею-садиби М. І. Пирогова Петром Гуньком. Той запевнив, кошти з бюджету на ребальзамування вченого виділять: “Це  унікальний світовий експеримент, який триває понад 130 років, каже пан Гунько. - Ребальзамуватиме Пирогова група українських науковців, зробить це безкоштовно. До проведення процедури все готове”. На запитання, як ставиться церква до того, що тіло покійного не поховали, як велить християнська традиція, а виставили на оглядини як музейний експонат, Петро Гунько відповів одним реченням: “Синод Православної церкви схвалює наші дії”. - “Це була воля Миколи Івановича, щоб тіло бальзамували?” - цікавлюся. “Ні, так розпорядилася його дружина”, - пояснює директор музею.

Поставивши собі за 26 днів до смерті діагноз “повзуча ракова виразка слизової оболонки рота”, Микола Пирогов заповів, аби його поховали у маєтку Вишня (сьогодні в межах Вінниці), де прожив останні 20 років свого життя. Бачачи, у якому стані її чоловік, дружина, Антоніна Олександрівна, звернулася з проханням до одного з учнів Пирогова, відомого анатома Давида Виводцева - з проханням забальзамувати тіло покійного, щоб зберегти його у нетлінному вигляді. Виводцев консультував свого вчителя з приводу його хвороби і навіть звертався до австрійського хірурга Теодора Більрота з проханням допомогти, однак той не зважився на операцію. “Я вже не такий безстрашний, яким ви мене знали у Цюріху. Тепер при показаннях до операції завжди запитую себе: чи погодився би я на таку операцію, яку пропоную хворому?” - написав у листі до Виводцева.

Незадовго до смерті Пирогова Виводцев надіслав подружжю свою книгу, видану у Санкт-Петербурзі - “Бальзамування і способи збереження анатомічних препаратів та трупів тварин”. Ця праця викликала інтерес в Олександри Антонівни — як і розповіді Давида Ілліча про успішний досвід збереження тіла американського посла у державах християнського світу, Ансона Берлінгейма. Виводцев забальзамував дипломата настільки майстерно, що тіло доправили до Бостона у незмінному вигляді. Проте церква у ті часи забороняла бальзамування. Лише на четвертий день після смерті Пирогова Святійший синод дав дозвіл на проведення  процедури. Тіло поклали у склеп, а над ним звели церкву-усипальницю (до сьогодні по великих релігійних святах, а також у пам'ятні дні з життя великого вченого тут правлять Служби Божі).

Перші 65 років тіло не ребальзамували, що свідчить про якість роботи Виводцева (до речі, бальзамувати мертвих його навчив сам Пирогов). Леніна забальзамували на чотири десятиліття пізніше, а його тіло — у гіршому стані.

1945 року, по завершенні війни виявилося, що скляна кришка гробу розбилася, і тіло Пирогова почало розкладатися. Авторитетна комісія вчених з Москви, Києва, Ленінграда і Харкова дійшла висновку, що тіло реставрації не підлягає, і його слід поховати. Однак науковий інтерес узяв гору, і Пирогова ребальзамували. Робиться це так - у судини вставляються канюлі (скляні трубочки), і вже у них запомповується спеціальний розчин (його склад вчені досі тримають у таємниці). 

Працівники музею постійно стежать за температурним режимом в усипальниці. Влітку температура повітря не повинна підніматися вище +20°С, а взимку — опускатися нижче 0°С. В усипальниці та у приміщенні церкви просять зберігати тишу. Літургії священик править пошепки. Освітлюють гріб спеціальні прожектори (яскраве світло муміям протипоказане). 

Ребальзамування тіла Пирогова проводять кожні 10 років. До сьогодні цим займалися російські вчені з Московського науково-дослідного і навчально-методичного центру біологічних технологій, які опікуються тілом Леніна, проте через війну співпраця припинилася.

Забальзамований Пирогов і Ленін — не єдині у світі

● У Катакомбі капуцинів у Палермо зберігається тіло дворічної дівчинки Розалії Ломбардо, яка 1920 року померла від запалення легень. Батько не міг змиритися з втратою і звернувся до відомого бальзамувальника доктора Альфредо Салафії, аби той допоміг зберегти останки доньки нетлінними. Мумія відома як “Спляча красуня”. У середині 2000-х тіло почало розкладатися. Гріб переклали у сухе місце у скляну ємкість, наповнену азотом.

● Тіло більшовика, кримінального злочинця і безпосереднього учасника “червоного терору” на території України Григорія Котовського бальзамували і поклали у мавзолей у Подільську (Одеська область). За однією з версій, 1941 року німці підірвали усипальницю, розбили саркофаг, а забальзамоване тіло викинули у траншею разом з трупами розстріляних місцевих жителів (голову румунський офіцер нібито відсік шашкою). У ту ж ніч робітники залізничного депо вирили останки Котовського і сховали їх на горищі, попередньо обливши дефіцитним спиртом. Після звільнення міста у вцілілій підземній частині мавзолею обладнали пам'ятник-склеп. Останки помістили у запаяний цинковий гріб з маленьким віконечком.  Досі точаться суперечки, чи справжній Котовський лежить у ньому. Провести ДНК-екпертизу родичі Котовського бажання не виявили.

● Тіло “батька турецької реформації”, першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка зберігається у мавзолеї Аниткабир а Анкарі. Доступ до нього має тільки головнокомандувач і лікар, що відповідає за збереження останків.

● Один із комуністичних лідерів Монголії Хорлогійн Чойбалсан розпорядився звести мавзолей для себе ще за життя (у Монголії існував культ його особи — як Сталіна у СРСР). Чойбалсан наказав замурувати останки у склепі вождя монгольської революції Сухе-Батора. Згодом мавзолей з центрального майдану прибрали, а рештки — поховали.

● Тіло Йосифа Сталіна також забальзамували, однак пролежало воно у мавзолеї недовго. Рішення прийняли на з'їзді компартії і виконали у рекордні терміни — за добу. Поховали вождя біля Кремлівської стіни. Участь у захороненні брало 30 осіб. Родичів не запросили. “При підготовці до захоронення зі Сталіна зняли золоті погони генералісімуса, зірку Героя Соціалістичної Праці і зрізали на мундирі золоті гудзики, замінивши їх на латунні”, - згадував у своїх мемуарах учасник операції з перепоховання, командир окремого полку Федір Конєв.

● Папа Римський Іоанн ХХІІІ помер 1963 року від раку шлунка, відмовившись від операції. Перед похованням його тіло забальзамував асистент Інституту анатомії медичного факультету Католицького університету Серце Ісуса Дженаро Голья. У 2001 році провели ексгумацію останків — вони залишилися нетлінними. Тіло Папи зберігається у Кришталевому гробі у базиліці собору Святого Петра у Римі.

● Лідер комуністичного В'єтнаму Хо Ши Мін хотів, аби після смерті його кремували, а прах помістили у три керамічні урни і поховали у різних частинах країни. Однак радянські фахівці, з якими співпрацювала влада В'єтнаму, порадили взяти приклад з Білокам'яної. Останки Хо Ши Міна зберігаються у мавзолеї на центральній площі Ханоя.

● Комуністичного лідера Китаю Мао Цзедуна також забальзамували з “пропагандистською метою”. Таке рішення прийняв його наступник Хуа Гофен. Але 1976 року стосунки між Китаєм та СРСР були напруженими, тож китайці допомоги у радянських колег не просили. Бальзамування проводили в'єтнамські фахівці, які вивчали радянські техніки. Як результат, уберегти від процесів розпаду та гниття вдалося лише обличчя Мао Цзедуна (за винятком вух). Загнавши у тіло 22 л формаліну, роздули його до неймовірних розмірів. Ситуацію рятували як могли — відкриті ділянки обдували сухим повітрям, частини, сховані під одягом, змочували спеціальною рідиною. На оглядини покійного виставили лише через рік. Після кожної демонстрації тіло небіжчика ховали у вологий контейнер, де воно зберігалося за низької температури.