Свірзький замок у форматі 3D

Колишній тренер із боксу Ігор Долинський “малює” каменем

иконане у 3D-форматі панно в розгорнутому вигляді займає 26 квадратних метрів. Фото Ігоря Долинського

Макет Свірзького замку з природного каменю створив майстер зі Львова Ігор Долинський. Тільки матеріалів на цю роботу пішло на 100 тисяч гривень! Виконане у 3D-форматі панно в розгорнутому вигляді займає 26 квадратних метрів.

Подивитися на цю роботу до ресторану «Версаль» у Перемишлянах приїжджають звідусіль. Ігор Долинський розповів «ВЗ», як створював це панно. Насамперед поїхав на екскурсію до Свірзького замку. Це давня фортеця, пам'ятка архітектури XVI століття, височіє на тлі мальовничої природи на під'їзді до села Свірж Перемишлянського району. Майстер, пройнявшись  атмосферою замку, створив ескіз. А далі - вісім місяців роботи, протягом яких художник днював і ночував у Перемишлянах.

Для роботи взяв наш теребовлянський камінь, який часто не помічаємо під ногами. Хотів таким чином його популяризувати. Додав камінь «болгарію», жовтий і зелений, щоб підкреслити контраст кольорів. За допомогою турецького світлого каменю, каряку, додав світла. Використав також еркльос — декоративний скляний камінь, за допомогою якого відтворив воду й валуни. Крім того, майстер використав унікальну кладку  - зворотну, яка створила голографічний ефект.

Пан Ігор намагався точно відтворити усі деталі Свірзького замку. Тут і ворота, і 12 дерев'яних віконець. На вхідних воротах навіть є гармата. “Камінь повинен себе демонструвати, - розповідає майстер. - Не може бути двох однакових камінчиків. Аби виконати роботу, треба мати втричі більше каменю, ніж вона потребує».

Серед інших робіт з каменю, які створив художник, чемпіонський пояс боксера Андрія Котельника. Виконав його на замовлення друзів як подарунок до дня народження спортсмена. Використав піщаник, кварц, золоту «болгарію», білий колотий мармур. Зробив пояс за три доби. Знає Андрія Котельника давно, бо 51-річний Ігор Долинський -  колишній тренер із боксу. Працював у школі, займався підприємницькою діяльністю. Але завжди його тягнуло до каменю. Майстер переконаний, що камінь — це «живе тіло». Бере камінь і починає ним «малювати»...

У митця повірив замовник, власник ресторану Арсен Романюк, і у другій роботі дав йому повну свободу. На подвір'ї ресторану майстер влаштував кутовий водоспад. Перед тим, як закладати каменем, продумав усі технологічні моменти, оскільки в інженерії теж розбирається. А потім у  процесі роботи водоспад став фрагментом кам’яного панно “Бременські музики”. Почепив гітару, два альти і тромбон. З альтів  витікає вода. Водоспад удався. Вода шумить, дзюркоче. Місцеві діти прибігають, тішаться. Для майстра це найкраща винагорода.