«Усі ми – багатодітні!»

Як кореспондент «ВЗ» «працювала» у пологовому будинку.


Щасливий татусь та неонатолог Людмила Пуш біля щойно народжених немовлят.

Тут розпочинається життя. Пологовий будинок –  місце з особливою енергетикою, його стіни пам’ятають емоції та сподівання кожної породіллі...  Кореспондент «ВЗ» протягом дня спостерігала за роботою лікарів, які допомагають немовлятам приходити у світ.

Вирушаю у пологове відділення міської клінічної лікарні №3 (у народі – на Джамбула). Шлях кожної новоспеченої мами пролягає через приймальний покій.  Де ще можна побачити таку кількість жінок при надії?! Звертаю увагу не на кругленький животик, а на очі. Їхній погляд – особливий. У ньому поєдналися страх та очікування щастя.  

За стінами пологового будинку жінки часто не такі, як у звичайному житті. Йдеться не тільки про зовнішній вигляд, який тимчасово змінюється. Хвилювання за немовля, яке ще не з’явилося, але вже найдорожче у світі, даються взнаки.  Відтак гінекологам доводиться бути ще й психологами.

«Як ви сприймаєте жінок у щоденному житті? Чи специфіка професії не накладає свого відбитку на це сприйняття», - запитую в акушера-гінеколога з 10-річним стажем.  Каже,  представниці чарівної статі прекрасні у будь-якому стані. Та під час вагітності та з новонародженим дитям на руках привабливіші, ніж з професійним макіяжем та у найдорожчому вбранні.  У такі моменти справжньою чарівністю їх прикрашає сама природа та відчуття  щастя, яке «підсвічує» жінку зсередини. А у неврозах та істериках, які часом трапляються з вагітними, на думку лікаря, винні гормони. Як тільки пацієнтка залишить стіни пологового,  прийде у норму. Мабуть, акушери-гінекологи - найлояльніші чоловіки, адже змушені терпляче, з розумінням ставитися до дамських капризів! Якщо ви у коридорі передпологового відділення зустрінете заплакану панянку, не поспішайте думати, що сталася біда. Насправді «трагедія» лише у тому, що родичі не принесли їй улюбленого тістечка...

Зізнаюся, коли зайшли до родзалу, у мене затремтіли коліна. Біля породіллі стояли шестеро людей з персоналу. Хоча процес добігав кульмінаційного моменту, усі трималися впевнено. За подіями  спостерігала сестра майбутньої мами: вона потайки схлипувала. Біля дверей зустріли переляканого татуся.  Каже,  дружина не дозволила йому бути присутнім. Акушер-гінеколог Ігор Калінін керує процесом. Я стала свідком дива народження: ось з’явилася голівка...  А ось вислизнув й сам малюк! Його відразу приклали до мами, яка охнула від щастя. Хлопчик закричав, його взяла до рук лікар-неонатолог Людмила Пуш. Вимірює серцебиття, спеціальною трубочкою звільняє носик та ротик від навколоплідних вод. Звертає мою увагу на те, що шкіра малюка має здорове рожеве забарвлення, він добре дихає. Обрізають пуповину, вимірюють вагу та зріст. Після цього беруть обов’язкові для всіх новонароджених аналізи та   віддають мамі, яка вже може його годувати. Це – пологи зі сприятливим перебігом, без  складнощів.  Акушерка пані Віра, яка працює тут  30 років, каже, що   мамочки останнім часом поводяться мужньо,  кричать менше, ніж раніше, потуги не знеболюють. Можливо, їх дисциплінує введена останніми роками практика партнерських пологів. Багато жінок  хочуть, щоб  під час пологів поруч з ними у род­залі були рідні - чоловік, мама чи подруга…  Був випадок, коли матір супроводжувала 19-річна дочка. Не всі чоловіки готові до таких випробувань: комусь стає погано, виходить. Нерідко пані Віра спостерігає, як татусі плачуть від щастя…

Сучасні батьки – свідомі та грамотні. Читають статті в Інтернеті, відвідують спеціальні курси. Це має багато плюсів, але є й мінуси.  Буває, породіллі приносять самостійно складений «план пологів».  Як каже 80-річна акушер-гінеколог Дарія Хома, кожен лікар знає, як пологи починаються, але  ніхто не знає, як вони закінчаться.  Не завжди можна чітко дотримуватися протоколу. Лікарі згадують жінку, яка посипала  родзал травами. Інша прийшла з хусткою на голові та вимагала, щоб у неї загорнули маля, перш ніж хтось його торкнеться.

Акушери згадують жінку, яку привезла «швидка». У неї на матці були два рубці – тобто двічі проводили операцію з кесаревого розтину. Третя дитина мала прийти у світ таким самим чином. Але майбутня мама вирішила «відчути себе жінкою». Намагалася народити вдома сама – природним способом. Як наслідок, її привезли вже у процесі пологів, з мертвим плодом у лоні. А якби вчасно звернулася до лікарів і погодилася на операцію, мала б здорову дитину…

Лікар-акушер-гінеколог з 38-річним стажем пані Оксана приймає близько 150 пологів на рік. Каже, зараз спостерігають демографічний спад: народжуваність знизилася на 8-10%. Мабуть, це пов’язано з тим, що у буремні 90-ті з поповненням у сім’ях не поспішали,  відтак зараз маємо менше жінок дітородного віку. Зате дитячу смертність вдалося знизити. Завдяки наявності необхідної апаратури у реанімації новонароджених успішно виходжують малят, з вагою від 600 г. Нещодавно внаслідок важкого гестозу народилася дитина на терміні 30 тижнів.Щоправда, перша доба життя – ризикована навіть для абсолютно здорового малюка. Також існує синдром раптової смерті немовлят: на першому році життя дитина може померти з невідомих причин.

Трапляються породіллі з неблагополучних, соціально незахищених сімей. Нещодавно тут лежала випускниця  школи для дітей з вадами розвитку. Вона – сирота, чоловіка не має. Довелося виводити їй воші...

Робота акушера-гінеколога та неонатолога вимагає постійної присутності. Для них не існує вихідних та свят. Телефон завжди включений. У будь-який момент, незважаючи на час доби, слід бути готовим їхати до породіллі або новонародженого. Зате нікого так часто не відвідують вдячні мами з дітлахами! Працівники пологового будинку жартують, що у них багато жінок і всі діти, яким допомогли прийти на світ, – їхні.

Фото автора