Передплатити Підтримати

Жіночі баталії довкола «Брексіту»

Прем’єру Британії Терезі Мей протистоять перший міністр Шотландії Нікола Стерджен і лідер націоналістів Північної Ірландії Мішель О’Ніл.

Королева Великої Британії Єлизавета II не стала чинити перешкод на шляху «Брексіту» й підписала закон,  що дозволяє розпочати вихід держави з ЄС. Утім, інтриги на Туманному Альбіоні тільки починаються... Головні політичні посади на островах обіймають нині амбітні жінки. Британському прем’єру Терезі Мей протистоять перший міністр Шотландії Нікола Стерджен і лідер націоналістів Північної Ірландії Мішель О’Ніл.  Останні двоє уже заявили про необхідність проведення референдумів - про незалежність Шотландії і приєднання Північної Ірландії до Республіки Ірландія.

В осени 2014 року Шотландія на референдумі вирішила залишитися у складі Об’єднаного Королівства. Тоді ж лідером Шотландської національної партії і першим міністром Шотландії вперше стала жінка - Нікола Стерджен. Улітку минулого року шотландці не підтримали “Брексіт”,  віддавши 62% голосів за те, аби Велика Британія залишилася в ЄС. Тож Стерджен заговорила про необхідність проведення повторного референдуму про незалежність. Мовляв, якщо Британія йде з ЄС, ми йдемо з Британії, - аби в ЄС залишитися... Единбург уже назвав приблизну дату повторного плебісциту — осінь 2018 року. Тобто шотландці хочуть визначитися ще до остаточного виходу Британії з ЄС.

Чи проголосують шотландці на повторному референдумі за незалежність? Не факт. Принаймні виграти референдум на  темі ЄС буде важко, оскільки в Шотландії, кажуть соціологи, зростають євро­скептичні настрої. Крім цього, з’являється проблема безпеки, адже після відокремлення Шотландії від Британії, кажуть у НАТО, Шотландія втратить захисну “парасольку” Альянсу (принаймні, поки знову не вступить у НАТО). Водночас шотландці хочуть і надалі використовувати дотаційні програми ЄС. Та й підпорядкування Брюсселю для шотландців вигідніше, ніж прямий контроль Лондона…

У  Північній Ірландії півтора місяця тому обрали нового лідера партії «Шинн Фейн» (ірландською - “Ми самі”), яка не приховує свого бажання об’єднати британську Північну Ірландію з Республікою Ірландія. Націоналістів очолила 40-річна Мішель О’Ніл. Це  перший лідер цієї партії, яка не має стосунку до Ірландської республіканської армії (ІРА), яку в Англії вважають терористичною. Партії «Шинн Фейн» Лондон закидав зв’язки з терористами, в такий спосіб знижуючи рейтинг прихильників об’єднання Північної Ірландії з Ірландією. Тепер цього козиря Лондон не має. На нещодавніх дострокових виборах до Асамблеї Північної Ірландії «Шинн Фейн» не перемогла, мінімально поступившись Демократичній юніоністській партії, яка виступає за Північну Ірландію у складі Британії. Утім, у місцевому парламенті націоналісти матимуть лише на одного представника менше, ніж “юніоністи”. Услід за  Стерджен О’Ніл заявила, що Північна Ірландія теж мусить якомога швидше провести референдум - про вихід зі складу Об’єднаного Королівства і приєднання до Ірландії. Минулорічні опитування показували, що більшість жителів Північної Ірландії виступають за збереження країни у складі Британії. Але Північна Ірландія, як і Шотландія, на референдумі 23 червня минулого року проголосувала проти “Брексіту”. Можливо, думка населення Ольстера щодо виходу зі складу Британії і приєднання до Ірландії уже змінилася?

 О’Ніл заявляє також, що «Брексіт» означатиме фактичний розрив Угоди Страсної П’ятниці 1998 року. У цьому документі зазначено, що сторони конфлікту (прихильники возз’єднання Ірландії і прихильники Ольстера в складі Британії) не відкидають своїх цілей, але відмовляються від збройного способу їх досягнення... Через членство Британії та Ірландії в ЄС  кордон між Північною Ірландією і Республікою Ірландія був символічним. Для ірландців будь-яка інша форма цього кордону є неприйнятною, і це також покладено у формулу компромісної угоди. Екс-президент Ірландії Берті Агерн в інтерв’ю британському тижневику Observer висловив побоювання, що Лондон нині міркує про можливе відновлення кордону після “Брексіту”. (Мей готова до так званого жорсткого “Брексіту”. Він означатиме, зокрема, відновлення митного й посилення прикордонного контролю). «Будь-яку спробу створювати пости на кордоні, або виставляти там прикордонників, як це було колись, буде дуже важко втілювати», - наголосив Агерн.

Доля референдумів у Шотландії і Північній Ірландії, а значить, і доля Великої Британії,  багато в чому  залежатиме від того, чи зможе Тереза Мей домовитися з Ніколою Стерджен і Мішель О’Ніл. На те, що три пані зберуться у кнайпі, поп’ють чаю з молоком і мирно вирішать усі свої непорозуміння, сподіватися важко... Імовірніше, на британську політику чекають запеклі жіночі баталії.