Передплатити Підтримати

«Біля коробки з жіночою білизною – ажіотаж»

Журналіст «ВЗ» побувала у ролі мисливиці за дешевим одягом в одному з «секонд-хендів».

Чимало українців, які ледь зводять кінці з кінцями і рахують копійки перед зарплатою чи пенсією, рятуються секонд-хендами. На «секонді» можна купити не лише одяг і взуття, а й техніку, іграшки, книги, парфуми… Ставлення людей до вживаного одягу змінюється: якщо раніше люди бридились носити річ після когось, тепер не переймаються. А що робити? Особливо любить такий вид шопінгу молодь — за невеликі гроші можна знайти модну річ.

У вівторок вранці у великому магазині “секонду”, у центрі Львова, не проштовхнутись — бабусі з пакунками, мами з дітьми у візочках, підлітки з великими рюкзаками. Усі прийшли з надією “відкопати” якусь гарну та дешеву річ. У дні завозу нового товару серед непотрібного мотлоху опиняються і модні джинси чи брендові светри. У такі дні ціни зростають. У день оновлення кілограм речей коштує 189 гривень, у наступні 5 днів ціна падає зі 165 гривень до 45. А у переддень завозу кілограм одягу чи взуття можна купити лише за 21 гривню. Але зрозуміло, що в магазині вже мало що залишається. Хіба вже зовсім непотріб.

У день завозу шубу зі штучного хутра можна купити за 300 грн., а вже у наступні дні вона коштуватиме на 50 грн. дешевше

Прислухаюся до порад досвідчених покупців та прямую на шопінг у день завозу. Відчиняю двері та... закриваю ніс. Смердіти “секондом” починає ще з вулиці. Неприємний запах — наслідки дезінфекції вживаного одягу. Перед тим як потрапити на полиці українських “секонд-хендів”, всі речі добряче обробляють спеціальною “хімією”. Утім, навіть такі заходи безпеки не гарантують, що придбана річ не нашкодить вашому здоров’ю. Вживаний одяг небезпечний ще й тим, що на ньому можуть зберігатися збудники різноманітних захворювань. У зону ризику потрапляють шкіра та волосся людини, бо їх можуть вразити грибки. Бувають і складніші випадки. Наприклад, якщо придбана річ належала людині, яка хворіла туберкульозом. На неї могли потрапляти збудники захворювання, які залишаються активними упродовж тривалого часу. Те ж саме стосується й інших інфекційних захворювань. 

Бачу, людей це не зупиняє. Найбільше народу біля стійки з джинсами та коробки з… білизною. Проштовхуюсь до вішаків зі штанами. Модні завужені джинси “скіні” кладу на вагу у центрі торгового залу — 464 грами. Ці джинси обійшлись би мені у 93 гривні. “Гарні штани, беріть. Я доньці подібні вчора взяла, щоправда, за 10 гривень”, - радить жінка років сорока. Каже, у “секонді” вона постійний клієнт. “Із зарплатнею трохи більше двох тисяч гривень не можу дозволити собі купувати речі у звичайному магазині. Одягнутись у “секонд” у день завозу можу за 200-250 гривень. Не раджу йти спеціально по якусь річ, наприклад, по білі штани чи червону сумку, бо їх може не виявитись. Приблизно планую, що мені зараз потрібно, — кофта, штани, сукня — і шукаю найбільш підходяще з того, що є. Покупки в «секонді» — це постійний пошук. Іноді заходжу просто подивитися, чи є щось гарне. Якщо щось подобає­ться — беру”, — ділиться зі мною досвідом жінка. 

Сьогодні це пальто коштує трохи більше, ніж 180 гривень, я заховаю його за стійку із джинсами, післязавтра куплю за 110.

Тим часом бачу, що біля коробки з жіночою білизною — справжні баталії. Жіночки штовхаються та ледь не видирають одна в одної пошарпаний бюстгальтер. З цікавості беру перший-ліпший та важу. Купити бюстгальтер на “секонді” можна за 14 гривень. Дівчата не гребують “беушною” білизною та залюбки несуть у примірочні по 2-3 моделі.

Щоб знайти щось вартісне, треба добряче «поритися». У перший-другий день, коли ціна за кілограм висока, купують зазвичай легкі речі — шифонові блузи, шарфики, краватки, головні убори, рукавиці. Пальта, джинси, светри, взуття, ковдри — те, що важке, постійні клієнтки “секонду” “ховають” подалі, щоб прийти за ними через кілька днів. “Сьогодні це пальто кош­тує трохи більше, ніж 180 гривень, я заховаю його за стійку із джинсами, післязавтра куплю за 110”, - ділиться секретами студентка “Політехніки” Ксенія.

Дівчина заглядає у “секонди” щотижня. “Знаходить гарні речі той, хто шукає, — у різні дні по різних магазинах. Відстежую, коли і на яких точках завоз і планую свої візити відповідно до потреб”, - каже Ксюша. Минулого місяця вона купила за 50 гривень майже нову блузку німецького бренду Marc O’Polo. Часто у “секондах” можна знайти речі популярних демократичних брендів.

Серед “схованих” речей бачу пристойну шубу зі штучного хутра. Важу. Півтора кілограма. Це близько 300 гривень. Однак сморід від неї нестерпний. Ксенія каже, що неприємний запах її не засмучує: “Якщо річ хороша, то треба брати. Вдома виперу з порошком та побризкаю парфумами”.

Касири зізнаються, що перші кілька днів терпіти сморід було важко, але за кілька днів до нього звикли. “На роботу одягаю старі непотрібні речі. Нічого нового та дорогого. Бо специфічний запах важко вивести, особливо влітку”, - каже одна з дівчат.

Моя знайома зізналася, що влітку пішла працювати у “секонд”. Через тиждень пошкодувала про такий підробіток. “Касири мають постійний контакт з обробленими речами: ми пакуємо їх у пакет, ставимо на ваги. За кілька днів такого сусідства почала помічати на руках червоні цятки. А через тиждень мене усю обсипало. Очевидно, це алергія на “хімію”. Після того, як я звільнилась, ще кілька днів свербіло у носі і сльозилися очі”, - каже студентка Тетяна. 

Якщо ви щось купили у “секонд-хенді”, обов’язково поперіть цю річ з порошком (бажано при високій температурі) та попрасуйте паровою праскою. 

Біля дверей магазину з вживаним одягом стоїть чоловік середніх років — охоронець. Каже, останнім часом нечистих на руку покупців побільшало. “Під свою куртку одягають крадений светр і виходять. На вживаному одязі немає ні чіпів, ні спеціальних цінників, тому спіймати злодія складно”, - каже охоронець.

Вийшовши зі “секонду”, поїхала додому перевдягатися. Їхати на роботу зі специфічним “запашком” було незручно. Руки довго мила з милом, на волосся нанесла парфум.

До речі...

Поняття «секонд-хенд» народилося у старій Англії, коли королівські особи дарували свої речі як винагороду наближеним до них людям. У перекладі словосполучення звучить як «друга рука». У сучасному розумінні «секонд» з’явився понад століття тому — заможні містяни віддавали непотрібні їм речі для бідняків. З часом з’явилися перекупники вживаного гардеробу, і така благодійність перетворилася у бізнес. Ставлення до вживаних речей суспільства теж зазнало деформації: нині природозахисні організації, відомі люди закликають купувати ношені речі заради економії ресурсів і захисту екології. А торгівля такими речами стала повноцінною індустрією. 

 Фото автора