Прострочена ЦВК 

Незважаючи на те, що головний виборчий орган країни на два з половиною роки перебрав свої повноваження, влада ніяк не спроможеться оновити його.

Навіть якби політична ситуація у країні дозріла до дострокових виборів, провести їх зараз було би проблематично. Справа не стільки у застарілому законі про змішану систему формування депутатського корпусу, який призвів би до того, що “шило поміняли б на мило”, а у “цікавому” стані установи, яка покликана організувати перегони. На нинішній день 13 із 15 членів Центрвиборчкому є напівлегітимними. Їхні семирічні повноваження, включаючи голову ЦВК Михайла Охендовського, закінчилися. В одних, як-от, в Олександра Осадчука — 3 лютого цього року, в інших — ще... 31 місяць тому. Тож гріш ціна депутатам, мандати яким видали б люди, що самі носять прострочені посвідчення.

Під час Революції гідності її вожді анонсували масштабну люстрацію старої влади. Однак на ділі цей процес відбувся половинчасто. У результаті дострокових виборів від багатьох представників режиму Януковича очистився парламент. “Політична санація” пройшла у виконавчих, судових, силових та інших структурах. Чекалося, що нова, професійна (і незаанґажована) команда прийде у ЦВК, яку досі формували кон’юнктурно, під одну особу на Банковій. Однак, незважаючи на настанови Євромайдану, реформа це відомство оминула — там продовжують працювати одіозні персони. На трансформацію ЦВК у людей, які відповідають за це, нема ані політичної волі, ані, видається,  менеджерського хисту, щоб підібрати достойних.

Влітку 2014-го “тасувати” Центрвиборчком не наважувалися, бо тоді у Верховній Раді ще засідали комуністи і “регіо­нали”, які мали право на свої партійні квоти у цьому органі. Заводити у ЦВК людей Симоненка-Януковича означало б кинути виклик наелектризованому війною громадянському суспільству. Зрештою, потрібно було оперативно провести дострокові вибори парламенту, і у президента боялися, що наспіх зібрана нова команда ЦВК від недосвідченості могла наламати дров у такій важливій кампанії. Тож доручили її провести старій, напівлегітимній.   

Час минав, відгуляли всі вибори, а ротацію ЦВК знову відкладали, щораз під новими приводами. Постмайданівські фракції через пресловуту партійну ревність не могли знайти спільної мови щодо підтримки кандидатів. Якщо у законодавчому органі зі скрипом погодили свій список, то до претендентів, яких запропонував президент, у депутатів з’явилася маса претензій. Гарантій, що у сесійній залі для їх підтримки знайдеться 226 голосів, не було. Це ображало головну канцелярію країни. У Порошенка заявляли, що готові підшукати заміну кандидатам, щодо яких у парламентаріїв є застереження, однак  за три з половиною місяці з часу обіцянки так і не спромоглися назвати їх. У “перезрілому” ЦВК не сушать голови через таке затягування, адже її членам продовжують справно нараховувати чималеньку заробітну плату (у межах 20 тисяч грн. щомісяця), надавати передбачені законом преференції...   

Чим ближче до нових виборів (їх проведення обома руками підтримують, насамперед, в “Опозиційному блоці”, “Батьківщині”), тим більше розпалюються ЦВКовські пристрасті. Своя людина там — завжди виграшно.  Зволікання з призначенням нових членів цього органу затягнулося до непристойності і може мати погані для політичної системи наслідки. Через це б’є у набат громадська організація “Комітет виборців України”. Її керівник Олександр Кошель закликає сторони до пошуку компромісу. Критеріями відбору кандидатів у ЦВК вважає їхню фаховість, професійний досвід, а не партійність. У ЦВК, вважає Кошель, мають бути представлені інтере­си всіх парламентських фракцій. А найголовніше — у цьому органі не повинно бути завідомо непрохідних і скомпрометованих осіб.

Наскільки важливо, щоб люди довіряли ЦВК, засвідчує кримінальна історія з нинішнім очільником цього відомства Михайлом Охендовським. Він є фігурантом  кримінального провадження щодо “чорної бухгалтерії” Партії регіонів. Як заявляли у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, слідчі довели автентичність підпису Охендовського на зарплатних відомостях, з яких випливає, що голові ЦВК, як і керівникам багатьох інших державних структур, “регіонали” давали хабарі. За звинуваченням в отриманні неправомірної вигоди в особливо великих розмірах Охендовський, за рішенням суду, перебуває під особистим зобов’язанням. Слідство наполягає, що мірою запобіжного заходу під час досудового слідства голові ЦВК повинні обрати  грошову заставу в 1,3 млн.грн., вимагає, щоб суд заареш­тував  усе наявне в Охендовського майно.

Хіба це не ще одна вагома підстава, щоб стимулювати “велике прання” у ЦВК?    

Коментар для «ВЗ»

Олександр ПАЛІЙ, політолог 

ЦВК слід реформувати якнайшвидше! Питання оновлення персонального її складу не розв’язується через відсутність бажання цих змін у представників  політичних сил. Деякі з них взагалі не подали своїх кандидатів, інші - подали і відкликали. Політики хочуть тримати руку на пульсі у членів ЦВК, декому здається, що це зробити легше, якщо призначити нових “цевековців” ближче до виборів...

Щодо відповідальності Охендовського. У мене мало сумнівів у тому, що він, перебуваючи на своїй посаді, отримував незаконне фінансування. На жаль, колись для членів ЦВК це було майже нормою. Нарешті за це треба відповідати.

Фото radiosvoboda.org