«Я тричі перескладала іспит лише тому, що до викладача… звернулася на ім’я»

Оскільки у вишах Польщі до викладачів звертаються за їхніми науковими ступенями та вченими званнями.


Галичанка Вероніка Золотаренко торік стала студенткою Краківського економічного університету. Цього року перевелася на навчання в університет інформаційних технологій та менеджменту у Жешуві.

 Про специфіку навчання у Польщі розмова з 20-річною студенткою факультету туризму та рекреації Жешувського університету інформаційних технологій та менеджменту, львів’янкою Веронікою Золотаренко.

- Вероніко, насамперед з’ясуємо, чи мають значення українські бали ЗНО при вступі до польського вузу?

- На ЗНО, дипломи технікумів чи училищ навіть уваги не звертають. От оцінки в атестаті за середню освіту мають величезне значення. Що вищі бали — то більше шансів вступити у польський вуз. Враховують знання польської або сертифікат курсів з вивчення польської мови плюс додаткові бали за сертифікат курсів англійської та німецької (за знання кожної з цих мов — окремі бали). Що більше знаєш мов — то більший шанс вступити. В університеті Кракова вимагали юридично завірений переклад атестата з української мови на польську. Перекладач повинен мати міжнародний сертифікат. В університеті Жешува цього не вимагали.

Спочатку — співбесіда: онлайн скайпом (обов’язково польською) або в деканаті вузу. Після цього — письмовий іспит з польської граматики. За бажання можна також скласти ІQ-тест. Набираєш 70 і більше балів — три місяці поспіль (семестр) отримуєш стипендію. З десяти абітурієнтів з України студентами Краківського економічного університету стали лише п’ятеро.

- Чим відрізняється навчання у Кракові та Жешуві?

- У кожному вузі — свої особливості. У Жешувський університет можна вступити... у Львові. Щоліта приймальна комісія цього вузу набирає тут студентів. Документ про прийняття в університет дає право на позачергове оформлення безкоштовної студентської візи.

У Жешуві, на відміну від Кракова, для іноземних студентів влаштували два тижні адаптаційного періоду: навчали польської мови, показували фільми, розповідали про польську історію, культуру, традиції.

У Краківському університеті (як і в Україні) є літня і зимова сесії. А у Жешувському іспити складаєш після кожної вивченої теми. Погодьтеся, на «свіжу пам’ять» це легше зробити, аніж через півроку.

- Заочно ти ще й навчаєшся у львівському університеті…

- Знаєте, в чому суттєва різниця між навчанням у польських та українських вузах? Кожен університет наших «сусідів» має «віртуальний деканат» — на сайті детально розписано все про навчання (розклад, прізвища викладачів, різні подання до деканату). У кожного студента — свій пароль входу на сайт. На сайті Жешувського університету кожен студент повинен зареєструватися. На його сторінці є все, від «а» до «я», щодо навчання та дозвілля: від розкладу занять, прізвища, посади викладачів — до різних подань до деканату. З викладачами спілкуємось електронною поштою. Пропустиш лекцію — пояснювальну записку пишеш через Інтернет.

Важливо знати іноземну. Нещодавно на інформатиці перекладали з англійської польською текст про комунікацію інтерперсоналу. Не знаєш польської, ще й англійською «плаваєш» — іспиту не складеш. Я, наприклад, не вчилася у польській школі — мову вивчила на курсах. За три місяці розмовляла польською на побутовому рівні, за рік — вільно. Тепер допомагаю вчительці перекладати тексти українською.

На нашому курсі є факультет косметології (на такому ж факультеті в Україні — немає). Практичні заняття — у косметологічних лабораторіях університету. Замість лекцій багато практичних занять, і це також відрізняється від навчання в Україні. Після першого курсу маєш право стажуватися у будь-якій країні світу (на вибір студента). Зазвичай їдуть в Іспанію, Італію, Грецію. Після першого курсу можеш перевестися на будь-який інший факультет.

 Про шпаргалки, «замазування» оцінок, домовленість батьків з викладачами мови не може бути. Цінують студентів розумних, сумлінних, відповідальних, ґречних та люб’язних. За все це... підвищують оцінки. Система оцінювання — п’ятибальна. Вчитель може поставити навіть 3,5 або 4,5 бала. Тричі іспит можна складати безкоштовно. А за четверте перескладання студент платить «верунок» (оплата за додаткові заняття): 30-100 злотих за один предмет. Сума залежить від кількості вчительських годин на вивчення предмета. Обов’язкове навчання — три роки.

- Ти сказала: цінують ввічливих студентів...

- Пригадую, у Кракові електронною скринькою надіслала викладачеві заяву: «Шановний пане Анджею, дозвольте мені...» (далі за текстом). Це було такою величезною образою для викладача, що не допустив мене до іспиту. Тричі перескладала іспит з його предмета.

Поляки люблять, коли до них звертаються за їхніми науковими ступенями або вченими званнями: “Пане професоре!”, “Пане докторе!”. Наприклад, один з вчителів часто запізнювався на лекції. Якось каже: «Пригадайте мої запізнення мені на іспитах. Я підвищу вам оцінку, бо винен перед вами». На іспиті справді поставив вищі бали. А це впливає на розмір стипендії.

- За що можуть підвищити стипендію?

- Окрім добре складеної сесії, зважають на участь у гуртках, спортивних секціях, університетських заходах (наприклад, «Міс університету», «Таланти університету»). Я у студентській україномовній газеті друкую свої вірші. Багато пишеш статей до газети, ще й добре вчишся — можеш подавати заяву на підвищення стипендії. Якщо сесію склав на 4,5 бала і більше, щомісяця отримуєш 800 злотих (1 злотий — приблизно 7 гривень). Склав успішно іспити — отримуєш спеціальну картку з правом безкоштовно відвідувати університетські спа-салони. Таким чином заохочують молодь до навчання. Одна трійка — стипендії не бачити. Щоправда, мені її не виплачують (навчаюся на платному відділенні).

Важливо знати свої студентські права, тоді без проблем можна вирішити свої проблеми. Статут студента — «закон» для працівників вузу.

- Скільки коштує навчання у польських вузах?

- У Жешуві — 4900 злотих на рік. Також разовий внесок за підготовку документів при вступі у вуз — 490 злотих. У великих містах (Варшаві, Кракові, Вроцлав, Любліні) — оплата за навчання дорожча. Маєш карту поляка, вносиш лише разову оплату за підготовку документів.

- За кордоном обов’язкове медичне страхування. Знаю, у тебе про це, здається, не вельми приємні спогади…

- Був випадок. У Кракові дуже боліла нога. Викликала додому травматолога. Чекала на нього вісім (!) годин. За виклик заплатила понад 900 злотих. Лікар оглянув ногу, написав скерування на рентген. «Нічого страшного — розтягнула зв’язки на нозі», — мовив, подивившись на результат рентгену. Виписав ліки (в польських аптеках жодного медикамента без рецепта не купите). Я лікувалася, однак нога боліла, набрякла і посиніла.

 Приїхала додому і звернулася до наших лікарів. Ультра­звукова діагностика показала: зв’язки на нозі не розтягнуті, а розірвані. У Львові консультація лікаря обійшлася у 25 гривень.

Для студентів страхівка невелика — 50 злотих щомісяця. Відповідно — отримуєш рецепт на суму не більш ніж 50 злотих (річна сума не повинна перевищувати трьох тисяч злотих). Безкоштовно можеш лікуватися у будь-якого лікаря, окрім стоматолога.

- Винаймаєш помешкання чи живеш у гуртожитку?

- Університет забезпечив мене заміським гуртожитком. Кімнату можна обрати дво-, три- або чотиримісну. За двомісну — 400 злотих з кожного, за тримісну — 270. Що більше ліжок у кімнаті — то менша оплата. Орендоване помешкання у Кракові чи Жешуві обійдеться у 400-500 злотих за місяць плюс оплата за комунальні послуги (100 злотих).

- З яких областей України студенти у твоїй групі?

- Мене обрали старостою групи, де 64 студенти: три польки, решта — з України (Львова, Червонограда, Тернополя, Луцька, Кіровограда, Херсона, Києва). Щодо країн світу. Найбільше студентів зі США, Казахстану, Італії, Іспанії, Португалії, трохи менше — з Туреччини, Індонезії, Індії. Кожні три місяці (семестр) старостам груп виплачують 150 злотих за умови, якщо опікуни дадуть їм позитивну рекомендацію.

- Які стосунки між студентами?

- Жодного натяку на національність чи віросповідання. Поляки (вчителі і ровесники) тепло ставляться до нас. Розуміють: тато-мама далеко, і свої проблеми мусимо вирішувати самостійно.

Коли по Кракову я ходила у вишитій сорочці з українським прапорцем, зі мною фотографувалися не лише поляки, а й іспанці, італійці.