«І не забивайте собі голову фобіями!»

З початком нового року політичні оракули “засіяли” співвітчизників найнесподіванішими віщуваннями.


Деякі експерти будують невтішні прогнози, кажуть, що Україну чекає важчий рік, ніж попередній. Пророкують серйозні міжнародні виклики, пов’язані зі зміною (на “менш дружні до Києва”) політичних команд у США, Німеччині, Франції. Не виключають збурень у середині суспільства, спровокованих складнощами в соціально-економічному житті. Наскільки можна вірити цим “гороскопам”, чи не згущено фарби? “Високий Замок” надав слово людям, до чиєї авторитетної думки українці прислухаються.

«Україна — сильна! І не на самоті»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, публіцист, перший український міністр екології, Надзвичайний і Повноважний посол України в Ізраїлі (1992-1994 рр.), Надзвичайний і Повноважний посол України у США (1994-1998 рр.)

2017-й несе у собі певний містичний сенс. Це буде століття української національної революції. Це також століття кривавого більшовицького перевороту і початку інших жахливих подій на теренах російської імперії. Дехто каже про завершення історичного циклу, який несе погані новини для нинішньої Росії...

Ми спостерігаємо тенденції зростання міжнародного хаосу, наростання конфронтації, появи симптомів нової холодної війни. Вкрай тяжко визначити, якою буде доля України у цьому дуже мінливому і тривожному світі.

Але ми не повинні весь час ридати! Скільки можна оплакувати самих себе і не вірити у власні сили? За три роки, що минули від Революції гідності, початку війни з Росією, Україна довела свою міцність, спроможність існування як єдиної держави. За величезних втрат і зрад ми набули тієї сили, яка не дозволила ворогові нас поневолити, просунути на наші терени ідеї так званого “русского мира”. У цьому наша перевага, велика перемога, якою повинні пишатися. Водночас не має бути самозадоволення, самозаспокоєння, бо це — небезпечні речі.

Маємо серйозні внутрішні сили для подолання біди, яка спіткала Україну. З іншого боку, ми — не на самоті. У нас є багато союзників, які не віддадуть Україну на поталу Москві, не підуть з Кремлем на антиукраїнські компроміси. Йдеться про дуже потужні сили, які хотіли би бачити нашу державу європейською, демократичною, і аж ніяк не колонією російської імперії.

Звичайно, на Заході існують сили, які ставляться до України байдуже, які хотіли би якоюсь ціною продати її і відновити приятельські відносини з Путіним. Але останні події в Сирії, де Москва зазнала (так само, як в Україні) серйозної поразки, показують, що передчасно говорити про якісь різкі зміни співвідношення сил, яке склалося у світі. Ми повинні спокійно, з твердою волею іти вперед, дивитися у вічі майбутньому.

Принагідно хочу відреагувати на ганебну заяву олігарха, зятя екс-президента Леоніда Кучми — Віктора Пінчука. У будь-якій країні, яка веде вій­ну з агресором, ця заява могла би бути оцінена як акт національної зради, як серйозний виклик суспільству. Пінчук пропонує так званий мир з Росією за рахунок повної втрати Україною міжнародної суб’єктності, втрати своєї незалежності і суверенітету. Те, що пан Пінчук має будинки-фортеці на Сардинії, в Лондоні, дає йому можливість у будь-яку хвилину вилетіти з України. Він дивиться на нас не як на народ, який має тисячолітню історію страждань і перемог, а як на територію, з якої може качати гроші. Заява Пінчука — сигнал тривоги. Можуть з’явитися інші такі ж, як він, “миротворці”. “Замиритися з Росією” — шлях до ярма.

Ми повинні звернути увагу на нашу внутрішню ситуацію, на чорну роботу “п’ятої колони”, яка підняла голову і намагається нас злякати, пробує прищепити думку про “неперспективність” українського шляху. Немає в історії такого народу, який не проходив би через кризові випробування, через історичні бурі. Подивімося на сусідню Польщу! Скільки у неї було історичних злигоднів — розподіл і неіснування держави, — але поляки подолали труднощі. Не можна навіть думати про поразки! Повсякденно все маємо робити для консолідації української нації, для єдності народу. Якщо є якийсь відсоток людей, які здатні на зраду, треба поборювати це і бути згуртованими, налаштованими оптимістично. Бо правда за нами!

Світовий процес іде до того, що буде знищена одна з останніх імперій — російська. У Кремлі це розуміють. Там переживають момент агонії, намагаються і нас забрати в ту історичну могилу, яку собі вирили. У жодному разі не має бути місця для песимізму, настроїв на зразок “усе пропало!”. Ми обстоюємо абсолютно справедливу справу — долю нашого народу.

«Третій Майдан загрожує розпадом держави»

Євген МАГДА,виконавчий директор Центру суспільних відносин

На внутрішньополітичну ситуацію впливатимуть події на Донбасі. Цей складний конфлікт перейде у заморожений стан — бо Росія не зацікавлена його розв’язати, а Україна сама з низки причин не може його ефективно вирішити.

Щодо активізації партійного життя. З’явилося багато нових політичних проектів, майже у всіх них схожі гасла — “проти корупції і за все хороше”. На таких принципах далеко не заїдеш. У цьому році питання дострокових парламентських виборів буде актуа­льним, однак провести їх неможливо — у Верховній Раді немає голосів для їх оголошення. Було б добре, якби парламент бодай змінив виборче законодавство: запровадив відкриті партійні списки або висування партійних кандидатів на мажоритарних округах. Такого бажання не видно. Складається враження, що значну частину нардепів нинішня ситуа­ція повністю влаштовує.

Про перспективи уряду Володимира Гройсмана. Навесні, після закінчення року його імунітету, прем’єру доведеться звітувати у ВР. Уряд намагатиметься показати свої досягнення. Є два чинники, які могли би продемонструвати успіх роботи Кабміну. Це збільшення мінімальної зарплати і ймовірний виграш України у Стокгольмському арбітражному суді газової суперечки з Росією. Втім, думаю, після критики дій уряду не обійдеться без змін у його складі.

Було б добре, якби влада зуміла просунутися у таких важливих питаннях, як медична і пенсійна реформи. Без них (як і без потужного якісного росту економіки) про перспективи України говорити складно. Нинішній ВВП в 1,2% — це лише фіксація стану, по суті — стагнація. А потрібен сильний імпульс, який дозволить економіці зростати. Такий поштовх бачу у рішеннях Верховної Ради, які спрямували б вектор розвитку на малий і середній бізнес. З цього випливає потреба у реальній деолігархізації України. Але змінити розстановку сил в економіці можна не за рахунок репресивних заходів, а за рахунок правил, які дозволили б середнім і дрібним підприємцям посилювати свою вагу...

Щодо ймовірних соціальних протестів. Третій Майдан у тому форматі, який він можливий, був би вкрай небезпечним, бо загрожуватиме розпадом держави. Вороги з цього б тішилися. Для Росії зруйнувати Україну зсередини значно легше, аніж завдати військового удару ззовні. Владі треба докласти максимум сил, щоб нового Майдану не сталося. Потрібні реальні дії з розбудови країни, поліпшення життя людей. Одними лише обіцянками, намірами, деклараціями протидіяти цим протестам буде складно. Гадаю, це усвідомлюють багато відповідальних політиків. Національні інтереси мають бути вищими від вузькопартійних чи приватних.

«Заряджені оптимізмом, але любимо канючити»

Олександр ПАЛІЙ,політолог

Маю надію, що вітчизняна господарка у 2017-му продовжить зростання, започатковане у 2016 році. Передумовами для цього стане, зокрема, полегшення бізнес-адміністрування і початок дерегуляції, що зменшить корупційний тиск на економіку. Прозорі державні закупівлі (а йдеться про сотні мільярдів гривень щороку!) здатні підвищити ефективність економіки, оскільки більш ефективно розподілятимуть бонуси між суб’єктами, що дають кращий результат за меншу ціну. Децентралізація може простимулювати цей процес, бо на місця, у місцеві бюджети підуть на чверть більші кошти.

Прем’єр Володимир Гройсман не­одноразово заявляв, що вимагатиме від кожного з міністрів по три-чотири і більше антикорупційних ініціатив, які спростили б роботу у профільних галузях. Якщо ідею буде реалізовано, це дасть позитивний результат. У 2016-му було значно спрощено процедуру повернення ПДВ експортерам. Фактично з бізнесу знімають цей суперкорупційний податок, який раніше видавали “під відкат”.

У 2017 році удвічі збільшиться мінімальна зарплата. Суттєвий ріст зарплат лікарів і вчителів (на третину і на половину) є більшим, ніж відсотки, на які зросла економіка. Це означає, що держава вий­має і роздає населенню кошти, які раніше витрачали непродуктивно або йшли на корупцію. За даними Держстату, зі січня по листопад 2016 року середня реальна заробітна плата в Україні, тобто з урахуванням інфляції, збільшилася на 8,8%, роздрібний товарообіг також серйозно підріс. Економіка зростає попри вій­ну. Міжнародні фінансисти кажуть, що «макроекономічна картина України покращилася з поверненням до позитивного зростання і низької інф­ляції». Очікується, у 2017-му вона буде на рівні 8%.

Україна на сотні мільйонів доларів експортує продукцію легкої промисловості, відвойовує власний ринок. Українське стає престижним! Хороші шанси нам дає зміна цінової кон’юнктури на ключові товари українського експорту. Ціни на метали й руду, а також на зерно нарешті пішли вгору (на зерно, правда, тренд нестабільний). Наші аграрії ставлять рекорди — експорт збіжжя цього маркетингового року сягатиме близько 40 млн. тонн із зібраних 64 млн. тонн. Це один із кращих показників за всю історію землеробства в Україні!

У 2016 році на зовнішніх ринках для України була не зовсім сприятлива ситуа­ція — хоча експорт наших товарів 2016 року у фізичному вимірі зріс приблизно на 2%, у доларах він впав на близько 7%. Попри це, у 2016 р. ВВП України зріс на 1,7% — головним чином за рахунок зростання внутрішнього попиту. Цього року його пожвавлення може бути рушієм економіки, на внутрішньому ринку є чимало не зайнятих іноземцями ніш.

Однак слід не забувати про можливі виклики. Усе ще є (тьху-тьху!) загроза великої війни, а в її умовах у нас будуть інші витрати і турботи. Дещо почали зростати ціни на нафту. А до них знач­ною мірою прив’язані ціни на газ у світі та Європі, де купує газ Україна. Важливо реалізувати амбітне завдання, яке поставив уряд, — до 2020 року повністю перейти на газ власного видобутку. Хоча навряд чи збільшення світових цін позначиться на нашій конкурентоспроможності й наших тарифах (ніхто з експертів не чекає нафти за ціною вище 70 доларів за барель).

Показовим для мене у 2016 році був будівельний бум — обсяги будівництва зросли на 14 відсотків. Це називає­ться соціальним оптимізмом. Українці його підсвідомо сповідують, хоч при цьому парадоксально канючать. Часто прості споживачі мають кращу інтуїцію, ніж експерти, які живуть з того, що лякають інших. Громадяни чітко відрізняють, приміром, погану крупу від доброї. А експерти — це такі ж люди, які знають трохи про дуже мало, і нічого про решту. Тому всім моя порада: вірити у перемогу, робити все від себе залежне і не засмічувати собі голову страхами-фобіями.